Постанова № 9227062, 14.04.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 р. м. Вінниця          Справа № 2-а-605/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання:Колодійчуку О.В.

за участю:

прокурора: Сокольвяк Я.А.

представника позивача : Семенюшко Т.С.

у відсутності відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області

до: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області

про: зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

Обставини справи:

Прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах держави –Пенсійного фонду України в особі управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області (далі –позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області (далі –відповідач) про зобов’язання включити в акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з листопада 2009 року по січень 2010 року кошти в сумі 115634 грн. 09 коп.

Позовні вимоги позивач мотивував відмовою відповідача включити в акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з листопада 2009 року по січень 2010 року щомісячну державну адресну допомогу разом з витратами на її виплату та доставку та витрати на виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що є безпідставним та таким, що суперечать чинному законодавству України.

Поданою 29 березня 2010 року заявою (а.с.51), підтриманою представником позивача, прокурор збільшив позовні вимоги, а саме, просить суд: зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області включити в акт щомісячної звірки витрат по собових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з витратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання кошти на суму 115634 грн. 09 коп. (з листопада 2009 р. по січень 2010 р. включно) та стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області на користь управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі заборгованість за вищевказаний період в сумі 150201 грн. 63 коп.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та докази, наявні в матеріалах справи. При цьому, суду пояснили, що заборгованість у розмірі 150202 грн. 63 коп. складається з:

- 112169,29 грн. - витрати на виплату адресної допомоги та її доставку,

- 3464,80 грн. - сума підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198

- 34568,54 грн. –сума витрат на виплату пенсій, яка узгоджена з відповідачем, однак не відшкодована останнім.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення на позовну заяву вих.. № 123 від 24.02.2010 року (вх. № 4060 від 01.03.2010 року) (а.с. 41), відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає відшкодування виплат щомісячної державної адресної допомоги до пенсії. Аналогічні доводи відповідач наводить в обґрунтування заперечень щодо підвищення до пенсії, введеного у 2009 році. Відповідач вважає, що підстави для відшкодування витрат пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням виплат щомісячної державної адресної допомоги та підвищень до пенсій відсутні.

В доповненнях до заперечень №128 від 12.04.2010 року (вх. № 7256 від 12.04.2009 року) відповідач вказує, що ВД ФССНВ у Калинівському районі Вінницької області не є розпорядником коштів, а відтак стягнення коштів в розмірі 150202,63 грн. призведе до подвійного відшкодування Пенсійному фонду України, спочатку на рівні відділення ВД ФССНВ у Калинівському районі, а потім на централізованому рівні. Крім того, позивач просить суд стягнути 150202,63 грн. за період з листопада 2009 року по січень 2010 року включно незважаючи на те, що за цей період відділення ВД ФССНВ у Калинівському районі частково включило в дані акти звірок кошти в сумі 34568,54 грн.

Представник відповідача надав суду клопотання № 32 від 12.04.2010 року ( вх. № 7255) про розгляд справи без його участі, в якому також зазначено, що позов не визнає з підстав викладених у письмових запереченнях та доповненнях до заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявленого позову позивачем подані акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року, а також таблиці розбіжностей до актів за вказаний період.

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за листопад місяць 2009 року загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу становить 46182,31 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії –10131,40 грн., щомісячна цільова грошова допомога –35576,39 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –474,52 грн.

Згідно з актом відповідач визнає суму, що підлягає відшкодуванню у розмірі 10625,03 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії - 10131,40 грн., щомісячна цільова грошова допомога –383,09 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –110,54 грн. (а.с. 29).

Згідно з таблицею розбіжностей за листопад місяць 2009 року різниця становить 35557,28 грн., таблиця розбіжностей підписана посадовими особами сторін (а.с. 31).

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за грудень місяць 2009 року загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу становить 49645,12 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії –11303,70 грн., щомісячна цільова грошова допомога –37823,51 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –517,91 грн.

Згідно з актом відповідач визнає суму, що підлягає відшкодуванню у розмірі 11859,63 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії –11303,70 грн., щомісячна цільова грошова допомога –430,79 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –125,14 грн. (а.с. 18).

Згідно з таблицею розбіжностей за грудень місяць 2009 року різниця становить 37785,49 грн., таблиця розбіжностей підписана посадовими особами сторін (а.с. 20).

Відповідно до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за січень місяць 2010 року загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу становить 54375,20 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії –11512,89 грн., щомісячна цільова грошова допомога –42312,88 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –549,43 грн.

Згідно з актом відповідач визнає суму, що підлягає відшкодуванню у розмірі 12083,88 грн., в т.ч.: основний розмір пенсії –11512,89 грн., щомісячна цільова грошова допомога –447,27 грн., витрати на виплату та доставку пенсії –123,72 грн. (а.с. 7).

Згідно з таблицею розбіжностей за січень місяць 2010 року різниця становить 42291,32 грн., таблиця розбіжностей підписана посадовими особами сторін (а.с. 9).

Крім того, подано списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року (а. с.11-17, 22-28, 32 -34-1).

До суми витрат, які, на думку позивача, підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калинівському районі Вінницької області в особі його відділення, Управлінням Пенсійного фонду України в Калинівському районі Вінницької області слід включити за період з листопада 2009 року по січень 2010 року :

-          витрати на виплату адресної допомоги та витрати на її доставку в загальній сумі –112169,29 грн. ;

-          підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 разом з витратами на виплату та доставку підвищення –3464,80 грн.

Загальна сума –115634, 09 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Положення частини 2 пункту 5 статті 24 вказаного Закону встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Зазначене також підтверджується статтею 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (“Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат”) та частиною 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Так, на виконання вимог вказаної статті правліннями Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розроблено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", який затверджено Постановою №5-4/4 від 04.03.2003 року (далі - Порядок), що визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –ФСС НВВ ПЗ) Пенсійному фонду України (далі - ПФУ) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення":

- стаття 26 - інвалідність внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання:

інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався:

а) при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або організації, хоча б і без спеціального доручення;

в) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;

г) поблизу підприємства, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-          стаття 37 - члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника;

-          стаття 38 - члени сім'ї, які вважаються утриманцями;

-          стаття 91 - виплата недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера і виплата допомоги на поховання;

-          стаття 92 - виплата пенсій громадянам, які виїхали за кордон.

Пунктом 4 Порядку, зокрема, встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, зазначений перелік сум, що підлягають відшкодуванню є вичерпним.

26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (далі –Постанова № 265), якою установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Для визначення підставності вимог щодо зобов’язання прийняти до відшкодування суму адресної допомоги, слід, дослідити поняття “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.

Чинним законодавством не надано визначення поняттям “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії”.

Проте, з аналізу Законів України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вбачається, що цільова грошова допомога може входити до складу/розміру пенсії.

Крім того, в Постанові № 265 також зазначено : “… розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, …).

Разом з тим, в цій же Постанові йдеться й про “щомісячну державну адресну допомогу до пенсії”, яка надається особам у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням цільової грошової допомоги) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, 100, 120 та 150% (в залежності від кількості осіб) прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Іншими словами, адресна допомога надається, за умови, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (в т.р. цільової грошової допомоги) не досягає прожиткового мінімуму.

З наведеного вбачається, що “щомісячна цільова грошова допомога на прожиття” та “щомісячна державна адресна допомога до пенсії” не є тотожними поняттями та регулюються різними нормами законів та НПА.

Отже, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів доплат, в т.ч. цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року “Деякі питання пенсійного забезпечення”.

Як вже зазначалось вище, Порядок, передбачає виключний перелік сум, що підлягають відшкодування органам пенсійного фонду (зокрема, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття –пункт 4 Порядку), при цьому адресна допомога в ньому відсутня.

Рішення, щодо того, хто буде фінансувати адресну допомогу (відповідно до положень статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”), на сьогоднішній день не прийнято. Проте, Постановою № 265 визначено, що виплата адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання відповідача включити до акту щомісячної звірки виплачену суму адресної допомоги разом з витратами на її виплату і доставку в розмірі 112169,29 грн. та, відповідно, підстав для її стягнення.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування коштів в сумі 3464,80 грн., що включають в себе витрати на виплату розміру перерахування пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року та витрати на його доставку, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 р. встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, має здійснюватися незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

В пункті 2 вищевказаної Постанови зазначено, що виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” і від 16 липня 2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, в межах розмірів”, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

          Відповідно до статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено порядок проведення індексації та перерахунку пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

          Розмір пенсії підлягає підвищенню у випадках, передбачених частиною 2 статті 42 цього Закону. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

          Аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що постановою Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 р. встановлено підстави для збільшення основного розміру пенсії усім непрацюючим особам, на що також вказують абзац 2 пункту 1 та пункту 3 цієї постанови.

Встановлене даною постановою підвищення розміру пенсії не є дотацією, доплатою або надбавкою в розумінні Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

В зв’язку з чим, сума коштів у розмірі 3464,80 грн. підлягає відшкодуванню.

Окрім того, суд вважає за необхідне обґрунтувати таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь - якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, в тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечити захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами.

Разом з тим, позивач заявляє вимоги на підставі статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, згідно з положеннями якої страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат та згідно положень Порядку, яким визначено механізм проведення відшкодування виплат. Зокрема, у вказаному Порядку передбачені наступні етапи, які передують фактичному відшкодуванню витрат:

- органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення проводять звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків);

- Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, в даному випадку мають місце вимоги зобов’язального характеру, пов’язані з реалізацією управлінських повноважень у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування відповідними територіальними органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Крім того, положення КАС України, зокрема, статей 105 та 162, надають право особі звертатись з вимогою про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії або прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, суд, при вирішені даного спору, вважає за необхідне, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов’язати відповідача прийняти до заліку виплачені позивачем суми пенсії в розмірі 3464,80 грн. (що включають в себе витрати на виплату розміру перерахування пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року та витрати на його доставку) за період листопад, грудень 2009 р., січень 2010 р.

Аналогічна позиція щодо способу захисту порушених прав, викладена й у постанові Верховного суду України від 28.10.2008 р. у справі за позовом УПФ України в Жидачівському районі Львівської області до ВВД ФСС НВВ та ПЗ України в Жидачівському районі Львівської області, якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області про зобов’язання прийняти до заліку та включення до щомісячних актів звірок суму виплачених пенсій.

Щодо позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 34568 грн. 54 коп. суд враховує наступне.

Сторонами за період з листопада 2009 року по січень 2010 року підписано акти звірок на суму 34568 грн. 54 коп. Отже зазначена сума є погодженою та такою, що підлягає відшкодуванню. Проте, зазначені кошти позивачеві станом на день розгляду даного спору є не відшкодованими, а тому підлягають стягненню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в частині: зобов’язання відповідача включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 3464 грн. 80 коп., яка включає в себе витрати пов’язані з підвищенням до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно постанови КМУ від 11.03.2009 року № 198 за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року; стягнення заборгованості за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року на загальну суму 38033,34 грн. У решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області (вул. Дзержинського, 23, м. Калинівка, Вінницької області, 22400, код 25937593) прийняти до заліку виплачену суму підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 в розмірі 3464,80 грн. (три тисячі чотириста шістдесят чотири грн. 80 коп.) за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року та включити до актів щомісячної звірки витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калинівському районі Вінницької області (вул. Дзержинського, 23, м. Калинівка, Вінницької області, 22400, код 25937593) на користь управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області (вул. Дзержинського, 24, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код 21726913, р/р 25602323541203 ОПЕРВ Ощадбанку м. Вінниця, МФО 302076) заборгованість за період з листопада 2009 року по січень 2010 року в сумі 38033,34 грн. (тридцять вісім тисяч тридцять три грн. 34 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 15.04.10

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

:

14.04.2010