Рішення № 92268587, 19.10.2020, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/800/20

Номер провадження 2/948/239/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Кравець С.В.,

за участю: секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

стислий виклад позиції позивача

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.01.2014р. з метою отримання банківських послуг, відповідач підписав заяву без номера, згідно якої отримав кредит у розмірі 6600,000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 16.09.2014р. з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 16565, 59 грн нараховану станом на 19.08.2014р. Натомість винесення вказаного рішення не свідчить про припинення договірних відносин, оскільки він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. За таких обставин за період з 05.09.2010р. відповідач має прострочення в розмірі 13078, 27 грн, що включає індекс інфляції та 3 % річних. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму на підставі ст. 625 ЦК України та судові витрати.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

11.09.2020р. за ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження (а.с.62).

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача у позові виклав прохання, що не заперечує проти розгляду справи без його участі, та не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача (а.с.5).

Відповідач не з`явилася в судові засідання без поважних причин, двічі належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи за адресою реєстрації (а.с.68, 73).

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за наявними у справі доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 20.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку без номера. За змістом анкети-заяви вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифів, становить Договір про надання банківських послуг (а.с. 22-47).

Згідно довідки про зміну умов кредитування станом на 30.01.2014р. кредитний ліміт було встановлено у розмірі 6600 грн, а з 14.01.2020р. на рівні 0, 00 грн, відповідачу були надані чотири кредитні картки з датою відкриття у 2006, 2008 та 2013 роках, тобто до укладення договору та 30.01.2014р. з терміном до серпня 2017 року (а.с. 20).

На підтвердження своїх доводів позивач надав виписку по рахунку з якої видно всі операції по карткових рахунках (а.с. 10-19), а також рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 16.09.2014р. за яким з відповідачки на користь банку стягнуто борг на виконання вказаного договору в розмірі 16565, 59 грн станом на 16.08.2014р. (а.с. 6).

Також Банк надав розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 05.09.2014р по 27.05.2010р. (а.с. 7-9).

Мотиви суду

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розглядаючи доводи позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору, суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці додані до позову Умови надання кредиту та Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та зафіксовані, саме в тих документах, що додані банком до позовної заяви.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 від 03.07.2019р., банк повинен повідомити споживача про умови кредитування та узгодити з ним саме ті умови, про які вважав узгодженими банк.

Отже, оскільки додані банком Умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи не містить підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви про приєднання, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення відсотків, а також відповідальність про стягнення пені та штрафу.

Позивач не надав суду розрахунок заборгованості відповідачки перед банком, в той час, надана ним виписка по рахунку містить деталі кожної операції з 2006 по 31.03.2020р., але в ній не відображені дані заборгованості в узагальнюючому вигляді.

Водночас суд відкидає як доказ довідку банку про видачу кредитних карток у 2006, 2008 та 2013 роках, оскільки вони були видані до укладення вказаного договору 20.01.2014р., а відтак правового значення у справі не мають.

Разом з тим, у рішенні Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 16.09.2014р. за яким з відповідачки за вказаним договором стягнуто заборгованість в розмірі 16565, 59 грн не вказані складові цієї заборгованості, а відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, зазначене рішення не є преюдиціальним у цьому спорі. У свою чергу позивач не надав доказів про те, чи звертав до примусового виконання рішення третейського суду, а якщо так, то в якому розмірі сплачена заборгованість та який її залишок.

Водночас, суд зазначає, у даній справі суд інакше надав оцінку Умовам і правилам надання банківських послуг, а також Тарифам та не визнав їх складовими умовами договору.

Крім цього, суд не погоджується з доводами позивача про те, що договірні правовідносини не припинилися, так як договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань, оскільки як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи те, що позивач не надав суду розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з усіма складовими, наведений ним розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суперечить наявним доказам у справі, оскільки основна сума заборгованості для розрахунку взята як 13068, 70 грн - залишок боргу на 27.05.2020р. (а.с. 7), в той час як за умовами позовної заяви кредитний ліміт становив лише 6600 грн, а відсотки та інші супутні виплати в установленому законом порядку узгоджені з відповідачем не були, а тому до стягнення не підлягають та не можуть бути враховані для розрахунку на підставі ст. 625 ЦК України, а відтак суд дійшов висновку, що позивач не довів чи прострочила відповідач грошове зобов`язання в частині сплати кредитного ліміту, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Мотив рішення щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя С.В.Кравець