Рішення № 92268011, 18.09.2020, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя

в суді І інстанції Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/159/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді- Козіної С.М.,

за участі:

секретаря- Проценко Ю.В.,

позивачки - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідача - ОСОБА_2 (не з`явився),

представника третьої особи - (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області як орган опіки та піклування, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2020 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області як орган опіки та піклування, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав.

Позивач мотивувала позовні вимоги тим, що 09 серпня 2003 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, вони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2008 шлюб між сторонами був розірваний. Спорів стосовно місця проживання дитини не було, відповідач не заперечував, що дитина буде проживати разом з позивачкою. Ще до розірвання шлюбу відповідач практично зовсім перестав цікавитися вихованням дитини і надавати у необхідному розмірі допомогу на матеріальне утримання свого сина. У зв`язку з цим, позивачка одночасно із позовом про розірвання шлюбу заявила вимогу про стягнення аліментів, про що було ухвалено рішення від 11 листопада 2008 року, згідно з яким з відповідача було присуджено стягнення аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте відповідач не виконував рішення суду і за ним утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 64 286,23 грн, що підтверджується довідкою Золотоніського міського відділу ДВС ГУЮ у Черкаській області від 08.08.2018 № 15805 (зі змінами та доповненнями від 01.05.2020).

За ухилення від сплати аліментів на сина відповідач двічі притягувався до адміністративної відповідальності у 2018 та 2019 роках, проте, позитивних висновків останній для себе не зробив і заборгованість по аліментах з кожним місяцем лише зростає.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Порядок та формула обрахування пені визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Згідно вказаної формули, позивачкою було зроблено розрахунок пені, згідно з яким розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину становить 379378, 01 грн.

Таким чином, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, загальна сума нарахованої пені за прострочення сплати аліментів на дитину по судовому рішенню від 11 листопада 2008 року у справі № 2-1703/2008 за період, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу (1 жовтня 2016 року) до дня, який передує дню сплати заборгованості (30 березня 2020 року) становить 379378,01 грн. При цьому, згідно ч. 1 ст. 196 СК України, сума пені не може бути більшою, ніж 100% заборгованості по аліментам. Тобто, у даному випадку стягненню підлягає сума у розмірі 64 286,23 грн.

Крім того, якоїсь іншої матеріальної допомоги на утримання сина відповідач також ніколи не надавав і не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з ним, не забезпечує одягом, не дарує подарунків навіть на день народження. Відповідач також повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина, не відвідував і не відвідує його ні вдома, ні у школі, нехтує вихованням, жодного разу не відвідував школу, батьківські збори. Класний керівник жодного разу батька дитини не бачила.

Аналогічні свідчення надали і сусіди за місцем проживанням позивачки разом із сином, що зафіксовано у акті депутата про встановлення факту проживання та участі у вихованні дитини від 07.10.2019. Поліція не може вплинути на таке ставлення відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків.

Всі турботи щодо здоров`я дитини, проведення медичних оглядів, лікувань, планових щеплень здійснюються також виключно позивачкою, що підтверджується медичними виписками комунального некомерційного підприємства «Ржищівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ржищівської міської ради Київської області від 26.09.2019 та 19.05.2020 років.

Службою у справах дітей та сім`ї виконкому Ржищівської міської ради Київської області було розглянуто та вивчено подані позивачкою документи, проведено перевірку та складено акт обстеження житлово-побутових умов нашої нової сім`ї та встановлено, що для дитини створені всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку дитини, а також зафіксовані покази свідків про те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не піклується про сина та не відвідує його всі ці роки. Жодного разу, з моменту розлучення, відповідач з дитиною не бачився та навіть не спілкувався по телефону.

Сину вже давно рідного батька заміняє його вітчим, ОСОБА_4 , якого він щиро поважає за його прихильне ставлення до нього, постійну турботу та належне матеріальне забезпечення всіх його дитячих потреб. Син з трьох років ОСОБА_4 називає «тато», а самого відповідача просто по імені « ОСОБА_5 ».

Всі наведені вище факти повністю підтвердив посадовим особам зазначеної вище Служби і спільний з відповідачем тринадцятирічний син ОСОБА_2 . Тому є неправдивими пояснення відповідача, які він надав Службі у справах дітей, молоді та спорту виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області, що ніби-то позивачка чинить останньому перешкоди у спілкуванні з сином. Всупереч таким твердженням відповідача, останній не звертався з відповідними заявами щодо усунення надуманих ним перешкод з боку позивачки у спілкуванні з сином ні до зазначеної вище Служби, ні до будь-яких інших органів чи посадових осіб. Більше того, відповідач двічі проігнорував запрошення Служби у справах дітей та сім`ї виконкому Ржищівської міської ради Київської області для з`ясування всіх обставин цієї справи.

Позивачка вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що відповідач не може мати позитивний вплив на сина, як батько, і за своїми моральними якостями, про що свідчить скоєний відповідачем злочин та два адміністративні правопорушення у стадії алкогольного сп`яніння.

На підставі всіх цих фактів та документів, Службою у справах дітей та сім`ї виконкому Ржищівської міської ради Київської області було надано висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, затверджений рішенням виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 18 червня 2020 року № 102.

Позивачка переконана, що є всі підстави для стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів на неповнолітнього сина з подальшим позбавленням батьківських прав ОСОБА_2 відносно їхнього спільного сина.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її користь суму неустойку (пеню) за несплату аліментів на неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим рішенням від 11 листопада 2008 року у справі № 2-1703/2008, у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, за період з 01 жовтня 2016 року до 30 березня 2020 року включно, у сумі 64 286,23 грн. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивачка не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження отримав 29 липня 2020 року. Відзиву на позов, заперечень проти позовних вимог чи клопотань про відкладення розгляду справи станом на 18 вересня 2020 року на адресу суду відповідач не надсилав.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, заперечень проти позову не надсилав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2006 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 16).

11 листопада 2008 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 року (а.с. 17) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 19).

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2008 року ухвалено стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 жовтня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18).

Згідно з довідкою-розрахунком № 15805 від 08 серпня 2018 року, виданою Золотоніським МРВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 за період з вересня 2016 року по квітень 2020 року складає 64286,23 грн (а.с. 20-22, 23-24).

Згідно з постановами Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2018 року та від 05 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин (а.с. 25, 26).

Як встановлено з акта встановлення факту проживання та участі у вихованні дитини від 07 жовтня 2019 року (а.с. 27) ОСОБА_2 постійно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3 .

Згідно з характеристики, наданої директором Ржищівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Олега Кошового встановлено, що за період навчання ОСОБА_3 в школі всі питання, які виникали щодо організації навчання, забезпечення учня необхідним навчальним приладдям вирішувались із мамою - ОСОБА_6 . Батько ОСОБА_7 , жодного разу не приходив до школи, не цікавився навчанням чи поведінкою свого сина, не підтримував зв`язку з класним керівником навіть телефоном. (а.с. 29). Вказана інформація також підтверджується довідкою № 01-26/108 від 08 жовтня 2019 року (а.с. 30), та характеристикою № 02.04/63 від 18 травня 2020 року (а.с. 31).

Згідно з характеристикою ОСОБА_1 - помічника вихователя ДНЗ "Сонечко" м. Ржищів від 03 жовтня 2019 року встановлено, що вона на роботі користується повагою колективу відповідальна та послідовна у виконанні правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог техніки безпеки та посадових інструкцій (а.с. 32).

Відповідно до довідки № 651 від 04 жовтня 2019 року, з якої встановлено, що ОСОБА_1 в наркологічному кабінеті КНП КРР "Кагарлицька ЦРЛ" не спостерігалась, за наркологічною допомогою не зверталась (а.с. 33).

Згідно з виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26 вересня 2019 року та від 19 травня 2020 року, встановлено, що дитина ОСОБА_3 на диспансерному обліку не перебуває, з приводу хвороб дитина зверталась тільки з мамою , батько не брав участі у вихованні (а.с. 34, 35).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 02-03-07-418 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 та до складу її сім`ї входять ОСОБА_4 - чоловік, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_8 - син (а.с. 36).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 29 жовтня 2019 року встановлено, що зі слів матері та дитини - батько ОСОБА_2 не спілкується з сином та не цікавиться його життям, на даний час вихованням та утриманням дитини займається мати - ОСОБА_1 (а.с. 37).

Відповідно до вироку від 17 жовтня 2019 року встановлено, що Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України і призначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. (а.с. 38-39). Крім того, ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 40, 41).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 18 червня 2020 року про доцільність позбавлення батьківських прав (а.с. 15), встановлено, що ОСОБА_2 свідомо порушує права дитини та виховання в сімейному оточенні, злісно не виконує вимог та рекомендацій служби у справах дітей та сім`ї, а саме: не приймає участі у вихованні та утриманні свого малолітнього сина ОСОБА_3 , не спілкується з ним і не цікавиться його життям та здоров`ям, що свідчить про повну байдужість до подальшої долі дитини та є ухиленням від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина, що є однією з підстав для позбавлення батьківських прав (а.с. 15).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то суд виходив з такого.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Згідно формули обрахування пені, вказаної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, вказано наступне. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Суд приймає до уваги розрахунок пені, наданий позивачкою, згідно якого розмір пені за прострочення сплати аліментів на дитину по судовому рішенню від 11 листопада 2008 року у справі № 2-1703/2008 за період з жовтня 2016 року по березень 2020 року складає 379378 грн 01 коп, оскільки він здійснений відповідно до формули, вказаної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України сума пені не може бути більшою, ніж 100 % заборгованості по аліментам.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2016 року по 30 березня 2020 року у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по аліментах і складає 64 286 грн 23 коп.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру (п. 1.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), що складає 840 грн 80 коп.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Перелік підстав за яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, серед яких, крім іншого, в пункті 2 зазначено ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частиною 3 статті 5 СК України передбачено, що держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Пункт 16 цієї ж постанови вказує, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З матеріалів справи судом встановлено, що своєю поведінкою батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітнього сина, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні дитини, не його цікавиться життям, не спілкується з ним та не приймає участь у його вихованні.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком малолітнього сина, своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеним факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду, вихованню та утриманню неповнолітнього сина на підставі з`ясованих у справі обставин, в тому числі на підставі висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 18 червня 2020 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а також враховуючи, що ставлення відповідача до дитини суперечить основним засадам прав та обов`язків батьків з виховання та розвитку дітей, інтересам неповнолітнього сина, а тому є передбачені законом підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 при подачі заяви про сплатила судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, тобто за вимогу немайного характеру, у розмірі 840 грн 80 коп., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Керуючись ст. 141, 155, 164, 165, 180, 196 СК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 128, 141, 209-211, 213, 214, 228-239, 241-246, 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області як орган опіки та піклування, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,- задовольнити у повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) суму неустойки (пені) за несплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по судовому рішенню у справі № 2-1703/2008 від 11 листопада 2008 року, у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, за період з 01 жовтня 2016 року по 30 березня 2020 року включно, у сумі 64286 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 23 копійки.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ), стосовно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на відшкодування судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, (отримувач - ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя