Рішення № 92267616, 19.10.2020, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/254/20

Номер провадження: 2/365/190/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2020 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») - Гребенюк О.С. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій зазначає, що 17.06.2013 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана заява № б/н від 17.06.2013 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та позивачем Договір, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідачка була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви. Відповідно до Умов та Правил, які розміщені на офіційному сайті позивача, Банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою. Підписавши анкету-заяву, відповідачка, як клієнт Банку, отримала доступ до всіх без виключення послуг Банку. Таким чином, між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачкою укладено кредитний договір, згідно якого відповідачка отримала в Банку кредитну картку із встановленим кредитним лімітом. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 600,00 грн.

У зв"язку з порушеннями зобов"язань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_1 має кредитну заборгованість, яка станом на 28.04.2020 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становить 53455 грн та складається з наступного: 455,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46383,30 грн - заборгованість за відсотками; 3594,79 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2521,68 грн - штраф (процентна складова).

Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов"язань та заборгованості не погашає, чим порушує права та інтереси позивача.

Наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи вищевикладене, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С. просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.06.2013 року в загальному розмірі 53455,19 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В судове засідання позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свого представника не направив, про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Представник позивача Гребенюк О.С. направив до суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 22.09.2020 року відповідачка направила до суду свої письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги не визнала. Невизнання позову обґрунтовувала недоведеністю позовних вимог. Із підписаної анкети-заяви не вбачається, який саме вид банківської платіжної картки вона отримала, а також не визначено кредитний ліміт. В анкеті-заяві також не вказано номер кредитної картки, яку отримала відповідач, а також умови надання кредиту. Доказів отримання відповідачкою кредитної картки позивачем не надано. Розрахунок кредитної заборгованості наданий позивачем без прив`язки до конкретної кредитної картки. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, не можливо прийти до висновку, що ОСОБА_1 взагалі отримувала кошти, вказані банком у розрахунку заборгованості, та на яких умовах і за якими тарифами повинно було здійснюватись обслуговування карткового рахунку. У своїх письмових пояснення відповідачка просила проводити розгляд справи у її відсутність та ухвалити рішення з урахуванням її позиції.

Суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не проводилось.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Дослідженими письмовими доказами по справі встановлено, що 17.06.2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 , з 01.01.2014 року кредитний ліміт становив 600,00 грн, що встановлено з копії підписаної сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку , у якій зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.15), довідок про надані кредитні картки та зміну умов кредитування (а.с. 13,14), виписки по рахунку (а.с.9-12).

Позивач стверджує, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заяво хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для кредитного договору істотними умовами є предмет, ціна (сума), строк повернення кредиту, проценти за користування ним, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Із загального аналізу вище вказаних норм вбачається, що належною формою укладення кредитного договору є письмова форма. Не залежно від того, чи це кредитний договір індивідуального характеру, чи договір приєднання, а також незалежно від того, чи його зміст зафіксований в одному або кількох документах, кредитний договір (усі його складові) має бути підписаний сторонами. Окрім того, відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Позивач до позовної заяви, окрім підписаної сторонами анкети-заяви, додає також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в яких зафіксовані умови кредитування та, які не підписані сторонами. Пам`ятка клієнта, на яку є посилання в анкеті-заяві позивачем не надана.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала щодо отримання кредитної картки, проте факт підписання нею анкети-заяви нею визнаний. Крім того, факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку.

Під час дії кредитного договору Банком в односторонньому порядку змінювався кредитний ліміт, зокрема з початкового розміру він збільшився до 600,00 грн.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Як вбачається з виписки банку по кредитній картці НОМЕР_1 , відповідачка ОСОБА_1 своїми фактичними діями, які виразились в отриманні та фактичному використанні кредитних коштів у розмірі встановленого банком кредитного ліміту, підтвердила свою згоду на встановлення та зміну кредитного ліміту на кредитній карті.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитну картку НОМЕР_1 , використовуючи яку відповідач користувалась кредитними коштами.

Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 28.04.2020 року, за розрахунками позивача, становить 53455,19 грн та складається з наступного: 455,42 грн - заборгованість за тілом кредиту; 46383,30 грн - заборгованість за відсотками; 3594,79 грн - нарахована пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 2521,68 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Оскільки у фактично підписаній сторонами анкеті-заяві строк повернення кредитних коштів не визначений, відповідачка ОСОБА_1 не повернула позивачу фактично отримані кошти, що свідчить про порушення прав позивача, Банк вправі вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача основної суми боргу за кредитом, а саме тіла кредиту в розмірі 455,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з положеннями ст. 1056-1 ЦК України збільшення Банком процентної ставки може мати місце лише при дотриманні визначеної законом процедури, зокрема отримання згоди кредитора у письмовій формі.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до 01.09.2014 року проценти нараховувались банком за процентною ставкою в розмірі 30 %, з 01.09.2014 до 31.03.2015 - 34,80 %, з 01.04.2015 - 43,20 %. Тобто процентна ставка за кредитом збільшувалась Банком в односторонньому порядку (а.с. 6-8).

До позовної заяви позивач долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», яким визначені умови кредитування, а саме базова % ставка в місяць, розмір обов`язкового щомісячного платежу, строк внесення коштів на погашення заборгованості, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань тощо (а.с.16).

При цьому наданий позивачем Витяг з Тарифів містить чотири типи карток «Універсальна» з різними умовами кредитування. Цей витяг не підписаний відповідачкою.

Наданий позивачем витяг з Умов та Правил також не підписаний відповідачкою і щодо розміру процентів за кредитом містить відсилку до Тарифів Банку (п. 2.1.1.12.6).

Тобто матеріали справи не містять доказів погодження сторонами у встановленому законом порядку, а саме у письмовій формі, процентної ставки у розмірі 30 %, а також згоди відповідачки на збільшення процентної ставки за кредитом з 30 % до 34,8 та 43,2 %, як того вимагає закон.

Розрахунок заборгованості не є невід`ємною частиною кредитного договору, а тому не може вважатися належним доказом погодженої сторонами процентної ставки.

За таких умов суд вважає вимогу про стягнення нарахованої позивачем заборгованості за відсотками у розмірі 46383,30 грн необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У задоволенні вимог щодо стягнення нарахованої пені у розмірі 3594,79 грн та штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована складова), 2521,68 грн (процентна складова) слід відмовити з аналогічних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.06.2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить підстав, розміру та порядку нарахування пені та штрафів за прострочення зобов`язань за договором.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів містить чотири типи карток «Універсальна» з різними умовами кредитування, в тому числі розмір, підстави та порядок нарахування пені.

Розмір та порядок нарахування пені також визначається у п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил, які теж не підписані відповідачкою.

Беручи до уваги те, що умови щодо розміру штрафу, не підписані відповідачкою, не можна достовірно стверджувати, саме такий розмір штрафу та порядок його нарахування був погоджений з відповідачкою при укладенні договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.06.2013 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 455,42 грн. В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 17,90 грн.

Керуючись ст.ст.526,549,611,623,625,634,1046,1048,1049,1054 ЦК України,

ст.ст.141,247,263,265,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на р/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д:

- заборгованість за Кредитним договором № б/н від 17.06.2013 року в розмірі 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 42 копійки - заборгованість за тілом кредиту;

- судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 90 копійок, - а разом стягнути суму в розмірі 473 (чотириста сімдесят три) гривні 32 копійки.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ