Рішення № 92265349, 16.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Київ №640/11754/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)проскасування постанови про відкриття виконавчого провадження та арешту майна встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ, в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження №55594036 від 23 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави 8500 грн. на підставі постанови №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року, виданої Львівською митницею ДФС;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження №56440632 від 29 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави 8500 грн. на підставі постанови №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року, виданої Львівською митницею ДФС;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 29 березня 2018 року у виконавчому провадженні №55594036;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 29 травня 2018 року у виконавчому провадженні №56440632.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що про наявність постанов про відкриття виконавчого провадження №55594036 та №56440632 та про наявність арешту на майно позивач дізнався 19 листопада 2019 року у Сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України коли намагався постановити на облік свій транспортний засіб. 20 листопада 2019 року позивач направив листа на адресу відповідача про те, що транспортний засіб BMW 530D, vin-код НОМЕР_1 , 2001 року виготовлення було розмитнено 08 лютого 2019 року згідно митної декларації №UA100010/2019/313972. Митне оформлення даного транспортного засобу здійснено зі сплатою належних митних платежів та добровільної сплати до бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн), що звільняє позивача від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав, однак під час особистого спілкування позивачу було рекомендовано звернутись до Львівської митниці.

13 січня 2020 року позивач направив до Львівської митниці ДФС заяву про скасування постанови №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 8500 грн. у зв`язку зі сплатою до бюджету коштів при розмитненні транспортного засобу.

У відповідь 10 лютого 2020 року позивач отримав лист від Галицької митниці Держмитслужби №74-08-20-04/1-12/2299 від 27 січня 2020 року, відповідно до якого повідомлено, що 08 вересня 2017 року стосовно позивача було складено протокол про порушення митних правил №4663/29000/17 за ознаками частини третьої статті 470 Митного кодексу України щодо перевищення строку доставки автомобіля марки BMW 530 р.н. НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_1 до органу доходів і зборів призначення терміном більше ніж 10 діб. Згідно постанови Львівської митниці ДФС від 02 жовтня 2017 року в справі про порушення митних правил №4663/29000/17 позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Відповідно до наявних баз даних автомобіль марки BMW 530 р.н. НОМЕР_2 , кузов НОМЕР_1 згідно митної декларації №UA100010/2019/313972 було розмитнено 08 лютого 2019 року та окрім необхідних митних та інших платежів сплачено добровільний внесок в сумі 8500 грн.

14 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна, однак відповіді не отримав станом на час звернення з позовом до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року позовну заяву зилишено без руху.

За наслідками усунення недоліків позовної заяви ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 03 липня 2020 року. Окрім того, вказаною ухвалою витребувано у відповідача матеріали виконавчих проваджень №55594036 та №56440632.

У судове засідання 03 липня 2020 року учасники справи не прибули, в зв`язку з чим справу відкладено слуханням на 11 серпня 2020 року.

В зв`язку з неявкою у судове засідання 11 серпня 2020 року учасників справи та не наданням витребуваних матеріалів виконавчого провадження розгляд справи відкладено на 19 серпня 2020 року.

В судове засідання 19 серпня 2020 року прибув позивач, який підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач не прибув та не надав матеріалів виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, суд за згодою позивача вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Під час письмового провадження судом неодноразово вживались заходи задля отримання матеріалів виконавчого провадження №55594036 та №56440632.

14 вересня 2020 року через канцелярію суду надійшли належним чином завірені копії постанов державного виконавця у виконавчих провадженнях №55594036 та №56440632: про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про повернення виконавчого документа стягувачу та відповідні супровідні листи до цих постанов. При цьому відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву на позов.

Оскільки для з`ясування всіх обставин у справі суду було не достатньо лише копій оскаржуваних постанов та супровідних листів до них, суд ухвалою від 15 вересня 2020 року повторно витребував у відповідача належним чином завірені всі матеріали виконавчого провадження №55594036 та №56440632.

Крім того суд звернувся із судовим запитом від 15 вересня 2020 року до Галицької митниці Держмитслужби про надання інформації щодо дати звернення до примусового виконання постанови №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року та, власне, надати належним чином засвідчену копію вказаної постанови.

На ухвалу суду від 15 вересня 2020 року від відповідача надійшла відповідь, якою останній повідомив про неможливість надання витребуваних матеріалів в зв`язку з їх знищенням, оскільки відповідно до розділу XI частини другої Правил ведення діловодства та архіву строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця ставить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. За таких обставин представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просив взяти до увагу надану інформацію та закрити провадження у даній справі.

У свою чергу, 05 жовтня 2020 року до суду від Галицької митниці Держмитслужби надійшла належним чином засвідчена копія постанови в справі про порушення митних правил №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 з накладенням стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається набрання нею законної (юридичної) сили - 13 жовтня 2017 року. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - три місяці з дня винесення.

Також Галицькою митницею Держмитслужби надано копію листа від 22 листопада 2017 року №15594/13-70-20/9/29, адресованого Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у Київській області, згідно якого у відповідності до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 540 Митного кодексу України, було направлено для примусового виконання постанову митниці в справі про порушення митних правил №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року у відношенні громадянина України ОСОБА_1 .

Оцінивши наявні у справі докази, суд при вирішенні спору по суті виходив з наступного.

За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Пунктом першим частини першої статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини п`ятої цієї статті 5 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом частини сьомої цієї статті 7 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як вбачається із матеріалів справи за наслідками розгляду заяви про примусове виконання постанови №4663/20900/17, виданої 02 жовтня 2017 року Львівською митницею ДФС, заступником начальника відділу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Медведєвою Оленою Олегівною відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55594036 від 23 січня 2018 року.

З метою забезпечення виконання виконавчого документа, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» заступником начальника відділу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Медведєвою Оленою Олегівною постановою ВП №55594036 від 29 березня 2018 року накладено арешт на майно боржника.

З наведеного слідує, що державний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на майно боржника у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а відтак підстав для визнання відповідних постанов протиправними та їх скасування, суд не вбачає.

Також в матеріалах справи міститься постанова ВП №55594036 від 29 березня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу, винесена заступником начальника відділу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Медведєвою Оленою Олегівною на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

При цьому, у відповідності з частиною третьою цієї статті арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті (1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру).

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта цієї статті).

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

В подальшому, як слідує із матеріалів справи старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Житніковим Сергієм Сергійовичем була розглянута заява стягувача про примусове виконання постанови №4663/20900/17, виданої 02 жовтня 2017 року Львівською митницею ДФС та відкрито виконавче провадження ВП №56440632, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2018 року.

29 травня 2018 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Житніковим Сергієм Сергійовичем, у відповідності зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про арешт майна боржника.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Житніков Сергій Сергійович при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження ВП56440632 та про арешт майна боржника діяв у відповідності до чинного законодавства.

Відтак підстав для визнання протиправними та скасування вищевказаних постанов судом не встановлено також.

Позивач у позовній заяві наголошував, що транспортний засіб BMW 530D, vin-код НОМЕР_1 , 2001 року виготовлення було розмитнено 08 лютого 2019 року згідно митної декларації №UA100010/2019/313972. Митне оформлення даного транспортного засобу здійснено зі сплатою належних митних платежів та добровільної сплати до бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн), що звільняє позивача від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Однак, на примусове виконання до виконавчої служби була подана постанова Львівської митниці ДФС від 02 жовтня 2017 року в справі про порушення митних правил №4663/29000/17, де позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. - у січні 2018 року та повторно у травні 2018 року, тобто до настання подій розмитнення позивачем (08 лютого 2019 року) транспортного засобу BMW 530D, vin-код НОМЕР_1 , 2001 року виготовлення. І суд надає оцінку рішенням та діям державних виконавців саме на час ухвалення рішень, які оскаржуються позивачем.

Щодо зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №55594036 від 23 січня 2018 року дати набрання законної сили виконавчим документом, а саме постановою Львівської митниці ДФС №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, а у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №56440632 від 29 травня 2018 року дати набрання законної сили виконавчим документом, а саме постановою Львівської митниці ДФС №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року - 13 жовтня 2017 року, - то вказана обставина не впливає на суть та строки прийняття до виконання виконавчого документа, з огляду на дату прийнятих оскаржуваних позивачем постанов державного виконавця. При цьому, з огляду на наявну у матеріалах даної справи належним чином завірену копію постанови №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року - датою набрання нею законної сили є 13 жовтня 2017 року. Зазначення державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №55594036 від 23 січня 2018 року дати набрання законної сили виконавчим документом, а саме постановою Львівської митниці ДФС №4663/20900/17 від 02 жовтня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, на думку суду є технічною помилкою, що не впливає на зміст, суть та правомірність постанови державного виконавця.

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Житніковим Сергієм Сергійовичем у виконавчому провадженні ВП №56440632 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29 жовтня 2018 року у відповідності з частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частин першої - третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами четвертою цієї статті докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Перевіряючи оскаржувані рішення державного виконавця (постанову про відкриття виконавчого провадження №55594036 від 23 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави 8500 грн.; постанову про відкриття виконавчого провадження №56440632 від 29 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави 8500 грн.; постанову про арешт майна боржника від 29 березня 2018 року у виконавчому провадженні №55594036; постанову про арешт майна боржника від 29 травня 2018 року у виконавчому провадженні №56440632) на їх відповідність положенням частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, нормам Закону України «Про виконавче провадження» - суд дійшов висновку, що вони (постанови) прийняті згідно цих положень, а відтак підстави для визнання цих постанов протиправними та скасування відсутні.

Відповідно позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за твердженням позивача на час звернення з даним позовом до суду його транспортний засіб знаходиться під арештом, не зважаючи на те, що транспортний засіб BMW 530D, vin-код НОМЕР_1 , 2001 року виготовлення було розмитнено 08 лютого 2019 року згідно митної декларації №UA100010/2019/313972. Митне оформлення даного транспортного засобу здійснено зі сплатою належних митних платежів та добровільної сплати до бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн), що, на думку позивача, звільняє його від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Однак вказана обставина не впливає на предмет спору у даній справі. До того ж відсутні будь-які докази з боку учасників справи щодо зазначеного позивачем.

Водночас з метою зняття арешту з власного транспортного засобу позивач не позбавлений можливості для звернення до уповноваженого органу або до суду у встановленому порядку та відповідною доказовою базою.

Підсумовуючи викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251, 287 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко