Рішення № 92265316, 15.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Київ №640/2620/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум»доКиївської митниці Держмитслужбипровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діївстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, у якому просило суд:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2020/000001/1 від 08 січня 2020 року;

- скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2020/000001/1 від 08 січня 2020 року;

- зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби України визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» митну вартість товарів: в розмірі 8303,10 Євро, зазначену в митній декларації №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті поданої декларантом митної декларації, митному оформленні випуску товарів, незважаючи на подання усіх необхідних документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаного ним товару та обраний метод її визначення (основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), та шляхом прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів безпідставно визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, за другорядним методом (резервним), що призвело до збільшення відповідачем митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Крім цього відповідач стверджує, що заявлена позивачем митна вартість товару не може бути визнана через наявність розбіжностей щодо його вартості та відсутність усіх необхідних відомостей (документів) щодо його дійсної вартості, крім того, позивачем не підтверджено належними доказами витрати на транспортування товару.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, позивачем подано заяву про заміну первісного відповідача - Київську міську митницю Державної фіскальної служби на її правонаступника Київську митницю Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені заявником обґрунтування, суд дійшов висновку про задоволення заяви про заміну сторони (відповідача) правонаступником, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 вирішено здійснити реорганізацію територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.

Даною постановою також створено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної митної служби України, зокрема Київську митницю Держмитслужби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушенням під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08 грудня 2019 року.

Враховуючи дані обставини та з огляду на норми статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає необхідним замінити відповідача Київську міську митницю ДФС її правонаступником Київською митницею Держмитслужби.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній підтримав власні висновки, викладені у відзиві на позовну заяву та наголосив на тому, що позивачем жодним чином не доведено протиправність дій контролюючого органу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» та «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) 06 квітня 2019 року було укладено Контракт №3, на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa» позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс 2010).

У січні 2020 року «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) здійснив поставку товарів позивачу на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa», згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №390170 від 02 січня 2020 року.

Вищевказані поставлені позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, митний пост «Західний».

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія), позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року на загальну суму 8303,10 ЄВРО, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, позивачем направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4104), інвойс (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730), сертифікат походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, вважаючи подані позивачем документи недостатніми для підтвердження визначеної ним за основним методом митної вартості таких товарів, митний орган пропонував позивачу (у тому числі, шляхом надіслання електронних повідомлень) надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару.

Також, декларанта повідомлено, що відповідно до частини шостої статті 53 Кодексу, він за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, які не зазначені у даному переліку.

Представником позивача для підтвердження митної вартості товару було направлено лист, вихідний №023 від 08 січня 2020 року від декларанта ОСОБА_1 на адресу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, щодо підтвердження митної вартості товару за №1 ВМД №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року разом з документами, які підтверджують митну вартість товару заявлену позивачем у митній декларації №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року на загальну суму 8303,10 ЄВРО. Зазначено, що всі передбачені чинним законодавством документи надані, а тому у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року, крім раніше наданих, та у зв`язку з наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.

За результатами перевірки, враховуючи подання позивачем митної декларації країни відправлення та документів, які підтверджують митну вартість товару, на думку відповідача, що заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Зважаючи на вищевикладене, у відповідача виникли сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товарів, отже метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (основний метод) не був застосований.

Між митним органом та декларантом була проведена процедура консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Як зазначено вище, на адресу митного органу направлено лист №023 від 08 січня 2020 року, в якому зазначено, що для підтвердження митної вартості товару №UA100020/2020/010180 від 08.01.2020 року позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи, а тому у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації №UA100020/2020/010180 від 08 січня 2020 року, крім раніше наданих, та у зв`язку з наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, позивач просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту №3 від 06 квітня 2019 року, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2020/000001/1 від 08 січня 2020 року.

08 січня 2020 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем товару до Київської митниці ДФС подана нова електронна митна декларація типу №UA100020/2020/010218 від 08 січня 2020 року, поставленого за контрактом №3 від 06 квітня 2019 року компанією «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія).

На підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України в день прийняття рішення про коригування митної вартості, товари випущено позивачем у вільний обіг під гарантії, а саме 08 січня 2020 року за митною декларацією №UA100020/2020/010218 від 08 січня 2020 року (рішення про коригування митної вартості №100000/2020/000001/1 від 08 січня 2020 року).

Вважаючи Рішення та Картку відмови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (надалі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4МК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 38 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, пункту 1 частини шостої статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України .

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункту 23 частини першої статті 4 МК України).

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини першої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларант в інтересах позивача надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення:

- контракт від 06 квітня 2019 року №3 (код документа 4104);

- інвойс №Е1 від 02 січня 2020 року (код документа 3105);

- міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 02 січня 2020 року (код товару 2730);

- сертифікат походження товарів (код товару 7011);

- сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003);

- документи на перевезення товарів (код документа 2950);

- інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів.

В той же час, після проведення консультацій та на виконання вимог листа про витребування документів, позивачем надано наступні документи:

- проформа інвойса від 04 грудня 2019 року №158;

- платіжний документ від 27 грудня 2019 року №1536;

- рахунок на оплату транспортних послуг від 08 січня 2020 року №270;

- договір на перевезення від 29 жовтня 2019 року №291019;

- прайс-лист;

- копію митної декларації країни відправлення №IT00136140316.

Відтак судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення товару вищевказані документи, що підтверджують отримання коштів за придбаний товар, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 2-3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Проте, згідно інвойсу №Е1 від 02 січня 2020 року сума товару складає 8303,10 Євро, в той же час, як в підтвердження сплати за поставлений товар, позивач надав платіжне доручення від 09 січня 2020 року №1432 на суму 9887,46, з призначенням платежу в межах контракту №3 від 06 квітня 2019 року, без уточнення за поставку якого саме товару сплачена дана сума.

Враховуючи даний факт, суд погоджується з позицією відповідача щодо об`єктивних сумнівів в визначенні митної вартості товару за основним методом, а саме за ціною договору, оскільки документи в підтвердження даних обставин мають різні цифрові значення.

Крім цього, після проведення консультацій, стосовно документів, визначених пунктами 4-6 та 8 частини другої статті 53 МК України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи, документи, що підтверджують страхування), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Митну вартість визначено декларантом самостійно за першим методом у розмірі 256621,38 грн., що складається з ціни, зазначеної в інвойсі (8303,1 * 26,3932) 219145,38 грн. та транспортних витрат 37476,00 грн.

Частиною четвертою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З приписів частини п`ятої статті 54 МК України вбачається, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи рахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в митній декларації (графа 20) та контракті від 06 квітня 2019 року № 3 (п. 5.1) зазначено, що транспортування товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2010. Дані умови поставки покладають на покупця витрати на транспортування товару. Продавець доставляє товар до названого місця покупцем.

Відповідно до декларації митної вартості, до вартості товару 8303,1 Євро (219145,37 гри.) додано витрати на транспортування товару у розмірі 37496 грн (складова митної вартості, частина десята статті 58 Митного кодексу України).

З довідки про транспортні витрати від 08 січня 2020 року №01/08 вбачається, що вартість перевезення товару складає:

Zola Predosa - пункт пропуска ЧОП - 37476,00 грн;

пункт пропуску ЧОП - м. Київ - 14575,00 грн;

транспортно - експедиційні послуги - 3964,00 грн.

Враховуючи вищевикладене до суми 37 496 грн. позивачем не було додано складову транспортних витрат (транспортно - експедиційні послуги) у розмірі 3 964 грн.

Таким чином, позивачем надано неповні (недостовірні) відомості щодо витрат на транспортування товару, що безпосередньо впливає на загальну суму митної вартості, зазначеної декларантом в графі 12 митній декларації.

Більше того довідка від 08 січня 2020 року №01/08 надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Даора», що не є перевізником відповідно до транспортної накладної CMR від 02 січня 2020 року №390170 (P.E. ZAN V.V.).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Також, відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. До матеріалів митного оформлення не було надано договору про надання транспортно - експедиторських послуг.

Крім цього, згідно документів, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Даора» позивачу в підтвердження понесених витрат на транспортно-експедиційні послуги, код ЄДРПОУ виконавця таких послуг є 37870649, в той же час, на транспортній накладній CMR від 02 січня 2020 року №390170 зазначено код 3998899933.

Тому, суд зауважує, що хоч номера авто та причепа, які здійснювали перевезення вантажу співпадають ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), проте позивачем не надано жодного документу в підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та перевізником, який зазначений в транспортній накладній CMR від 02 січня 2020 року №390170.

Також при вирішенні спору суд враховує, що такий перевізник міг бути залучений до виконання обов`язків, як третя особа, виконавцем, проте суд зауважує, що умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29 жовтня 2019 року №291019, а саме пункт 7.1, в якому визначено порядок залучення до виконання даного договору третіх осіб, де зазначено, що таке залучення можливо лише за письмової згоди замовника.

В той же час такої згоди позивачем ані до суду, ані до митного органу надано не було.

Враховуючи вищенаведене суд погоджується з доводами відповідача про невірне визначення митної вартості, а саме не підтвердження належним чином витрат на транспортно-експедиційні послуги.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що: «Ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання».

З приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У зв`язку з цим сумніви відповідача щодо складових митної вартості придбаного позивачем товару є обґрунтованими.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості автомобіля, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього транспортного засобу.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів підтверджується й матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем товару визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано не достатню кількість документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Згідно з оскаржуваним Рішенням митну вартість згаданого товару визначено відповідачем за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення його митної вартості зазначено вище.

Наведене дає підстави вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни товару позивача, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є правомірним.

В свою чергу, доводи позивача не спростовують доводів відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко