Рішення № 92265257, 16.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Київ № 826/3579/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі:

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" простягнення 26 573, 27 грн

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Теплобуд-230" про стягнення 26 573, 27 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 зупинено провадження в адміністративній справі № 826/3579/15 до вирішення і набрання рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду законної сили у справі № 570/2268/14-а.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва № 771 від 29.02.2016, у зв`язку із відрахуванням зі штату суду судді Кротюка О.В. , в провадженні якого перебувала справа і не була ним розглянута, справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

29.02.2016 справу передано судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С..

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 прийнято до провадження справу 826/3579/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 поновлено провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зобов`язаний відшкодовувати пенсійному органу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених його працівнику - ОСОБА_2 у розмірі 26 573, 27 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що, починаючи з 17.06.1996 ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах із відповідачем, а відтак, стягнення заборгованості щодо виплати та доставки пільгової пенсії за період з 18.10.2013 по грудень 2014 рік є протиправним.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Теплобуд-230» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва як платник страхових внесків.

Так, Управлінням Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва було складено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), відповідно до якого, у відповідача за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року встановлено заборгованість по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 на загальну суму 26573, 27 грн.

Оскільки заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ст. 13 Закону № 1788-XII (список № 2) відповідачем добровільно сплачена не була, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі Інструкція № 21-1).

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 розд. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 2 Положення визначено, що управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Серед основних завдань управління, відповідно до п. 3 Положення, зокрема, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Як вбачається з п. 4 цього Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів; за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством.

Здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів, а також застосовує фінансові санкції, передбачені законом, тобто таким чином законодавчо визначено повноваження Пенсійного фонду України звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Отже, органи Пенсійного фонду України мають законодавчо визначені повноваження звертатися до суду із такими позовами; відносини, що стали підставою позову виникають незалежно від волі платника внеску; в цих відносинах бере участь орган державної влади; ці відносини здійснюються за методом влади і підпорядкування; метою вступу органу Пенсійного фонду України у ці відносини є публічний інтерес, а саме - забезпечення безперебійного функціонування пенсійної системи України. Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а тому спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, і їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У той же час законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За змістом ст. 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Таким чином, спір, що виник у справі за участю управління Пенсійного фонду України, як органу виконавчої влади і який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 13 Закону № 1788-XII визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

За правилами абзацу 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

В абзаці 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п. «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п. «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб. Так, згідно зі ст. 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті ст. 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст. 14 Закону № 1788-XII.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року (справа № 820/3678/15), від 26 червня 2018 року (справа № 804/8277/14).

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в Інструкції.

За приписами п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Пунктом 6.7 Інструкції встановлено, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Доказів, які могли б свідчити про сплату заборгованості у повному обсязі на час розгляду справи відповідачем суду надано не було, отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підприємство зобов`язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Окрім того, судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що в останнього відсутній обов`язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки ОСОБА_2 не працював у цьому підприємстві, починаючи з 17.06.1996, а відтак, останній міг набути право на отримання пільгової пенсії на іншому підприємстві, з огляду на наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_2 було прийнято на посаду майстра Рівненської дільниці № 5 КСУ Теплобуд № 230, яке 01.09.1990 наказом № 85-к від 03.09.1990 року перейменовано в Орендне підприємство КСУ Теплобуд № 230.

З 01.10.1997 відповідно до наказу № 31-к від 30.09.1997 року на його базі створене ТОВ Фірма "Теплобуд-230", яка, згідно Статуту, який затверджений зборами засновників 16.09.1997 року (протокол № 2) та зареєстрований Жовтневою районною державною адміністрацією міста Києва 01.10.1997 року за № 01230 є правонаступником Орендного підприємства КСУ "Теплобуд № 230".

17.06.1996 ОСОБА_2 був звільнений з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату) відповідно до наказу № 33-к від 24.06.1996.

У зв`язку з досягненням 55 років, у жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського об`єднаного управління ПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, Рівненським об`єднаним управлінням ПФУ було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 оскаржив вказану відмову до суду.

Так, при новому розгляді постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.08.2016 по справі №570/2268/14-а відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фірма «Теплобуд-230», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 по справі справа №570/2268/14-а скасував постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22.08.2016 та прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ..

Постановою Верховного Суду 05.06. 2018 по справі №570/2268/14-а залишено постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 570/2268/14-а без змін.

Колегія суддів Верховного Суду ухвалюючи вищевказану постанову, дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 отримує пенсію, призначену зі зниженням пенсійного віку саме на підставі пільгового стажу по Списку № 2, отриманого під час роботи в Київському спеціалізованому управлінні «Теплобуд № 230». Вказані висновки були встановлені на підставі матеріалів пенсійної справи.

Згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Практика Європейського суду з прав людини, викладена, зокрема, у рішеннях по справах "Совтрансавто Холдінг" проти України" та "Україна-Тюмень" проти України", засвідчує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. Отже, викладені у наведених постановах адміністративних судів висновки в обов`язковому порядку повинні братися до уваги при вирішенні даного спору.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено право ОСОБА_2 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, що у свою чергу свідчить про обов`язок підприємства відшкодувати органам Пенсійного Фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України , Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва (03151, м. Київ, вул.. Керченська, 5-А, код ЄДРПОУ 26063727) задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-230» (01000, м. Київ, вул.. Виборзька, 96, код ЄДРПОУ 01414658) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 у розмірі 26 573 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят три) грн.. 27 коп. за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.С. Мазур