Рішення № 92265131, 19.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/2336/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.05.2020 № 0144700-5105-2508 та № 0144702-5105-2508.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податковим органом безпідставно здійснено нарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки йому належать нежитлові будівлі, які використовуються за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а відтак в силу підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також зазначає, що відповідачем не надано розрахунків податкових зобов`язань до податкових повідомлень-рішень, що унеможливлює з`ясування бази оподаткування податком на нерухоме майно та ставку податку яку застосовано для його розрахунку.

Відповідачем подано до суду відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення. Відтак, об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки ним не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на обліку в Ніжинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДПС у Чернігівській області (Козелецьке відділення) як фізична особа-підприємець та відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 30.05.2012 № 224660 здійснює господарську діяльність - лісопильне та стругальне виробництво, КВЕД 16.10; виробництво інших виробів з деревини, КВЕД 16.29; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (а.с. 11).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 16.03.2004, посвідченого приватним нотаріусом І.О. Кравченко, позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), придбав нежитлову будівлю майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 379.6 кв.м. (а.с. 12, 13).

Також, згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.11.2015 № 47247844 ОСОБА_1 набув право власності на комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 490,9 кв.м. (а.с. 16).

Податковим повідомленням рішенням № 0144700-5105-2508 від 15.05.2020 позивачу було визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 16388,21 грн. та податковим повідомленням рішенням № 0144702-5105-2508 від 15.05.2020 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 12672,57 грн. (а.с. 7,8).

Спірним у цій справі є питання правомірності нарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, яке віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка віднесена до будівель промисловості, та згідно правовстановлюючих документів, перебуває у власності фізичної особи та використовується у виробничому процесі.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

В силу вимог підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, зокрема, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади.

Зміст наведених положень дає підстави дійти правового висновку, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відмінний від сформованого у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17.

Як вбачається з копій технічних паспортів, виданих Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа № 132, № 74), нежитлові будівлі, що належать позивачу, є виробничими будівлями.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

Тобто, з урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, нежитлові будівлі майстерні, що використовується для лісопильного та стругального виробництва, відноситься до будівель лісопильного та стругального виробництва КВЕД 16.10.

Також, 11.04.2016 Управлінням Держпраці у Чернігівській області надано дозвіл № 099.16.74-16.10 ФОП ОСОБА_1 на експлуатацію технологічного устаткування деревообробної промисловості: верстату циліндрувального СЦ-6,5 завод № 283; верстату стрічкопильного моделі LT 15G13-10 завод № НОМЕР_2 (а.с. 20).

Крім того, згідно до довідки Виконавчого комітету Козелецької селищної ради від 19.06.2020 № 13/127 нежитлові будівлі: площею 490,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та площею 379,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються за функціональним призначенням для промислового виробництва, зокрема, для виготовлення виробів з деревини та будівельних матеріалів (а.с. 21).

Таким чином, позивач використовував належні йому на праві власності нежитлові будівлі, які відносяться до будівель промисловості, за функціональним призначенням.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно здійснено нарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки нежитлові будівлі, використовуються за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, а тому в силу підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.05.2020 № 0144700-5105-2508 та № 0144702-5105-2508 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.05.2020 № 0144700-5105-2508 та № 0144702-5105-2508.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Суддя В.О. Непочатих