Рішення № 92265112, 19.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/3114/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу середнього заробітку за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 07.07.2019 по 22.07.2019, яка виражена у листі від 09.07.2020 № 5/2921ф;

- зобов`язати Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, а саме з 07.07.2019 по 22.07.2019, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що остаточний розрахунок при звільненні був проведений з ним лише 22.07.2019, що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на день звільнення позивача з військової служби з ним був проведений повний розрахунок. Також зазначає, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, правовідносини, які складуються при її проходженні, є публічно-правовими і відповідно на них не може розповсюджуватися дія статей 116-117 Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач як на підставу задоволення своїх вимог. До того ж середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно копії наказу військового комісара Ріпкинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 06.07.2019 № 170 ОСОБА_1 , звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.06.2019 № 213 з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я), виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 04.08.2019 (а.с. 10).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі № 620/704/19, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано неправомірними дії Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 листом від 21.02.2019 № 5/824ф у виплаті нарахованої, але не виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, стягнуто з Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 19805,51 грн.

Вказане рішення суду виконано у повному обсязі 22.07.2019, що підтверджуються листом Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.07.2020 вих. № 5/2921ф (а.с. 11).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Разом з тим, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до абзацу першого частити третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як встановлено судом, позивача було виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення 04.08.2019, а індексацію грошового забезпечення виплачено 22.07.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 була здійснена в період проходження ним військової служби, а тому відсутні підстави для задоволення позову на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 08536958) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Суддя В.О. Непочатих