
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2152/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач) , у якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в призначенні пенсії з врахуванням довідок про зарплату;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нараховувати та виплачувати пенсію з врахуванням довідок про нарахування заробітної плати за періоди :
-1984 р. - 1987 р. від 01.03.2013 р. №669/01-19;
-1988 р. - 1990 р. від 01.03.2013 р. №670/01-19;
-1991 р. - 1993 р. від 01.03.2013 р. №671/01-19;
-1994 р. - 1996 р. від 01.03.2013 р. №672/01-19;
-1997 р. - 1999 р. від 01.03.2013 р. №673/01-19;
-2000 р. - 2002 р. від 01.03.2013 р. №674/01-19);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити недоотримані щомісячно суми пенсії - з дня її призначення.
Ухвалою від 14.08.2020 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 3152,39 грн. Однак, позивач зазначає, що при нарахуванні пенсії не була врахована заробітна плата за 60 місяців до 01.07.2000 р., а враховані лише відомості про розмір заробітної плати після 2000 р. Проте, для призначення пенсії позивачем були надані відповідні документи, зокрема, архівні довідки про нарахування заробітної плати підприємством «Сивашський анилинокрасочний завод», які підтверджували стаж роботи позивача до 2000р. Зазначені довідки не були враховані під час обрахунку розміру пенсії з підстав їх недійсності (видані незаконно створеним органом). Позивач не погоджується із цим, оскільки надані довідки були видані 01.03.2013 р. саме у той період, коли міська рада та архів знаходилися на підконтрольній українській владі території.
З наведених підстав вважає дії відповідача протиправними та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
02.09.2020 р. відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Позивач перебуває на обліку в Каланчацькому сервісному центрі ГУ ПФУ в Херсонській області з 13.03.2019 р. та отримує пенсію за віком. Пенсія позивача була обчислена за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 30.04.2011, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 1,56727. Стверджує, що оскільки довідки про заробітну плату, які надані позивачем за період роботи в м.Сєвєродонецьк Луганської області місять інформацію про заробітну плату лише за 45 місяців, а стаття 40 Закону містить вимогу щодо 60 місяців заробітної плати, надані довідки не враховано для обчислення пенсії.
Відповідач вказує, що обчислення пенсії з врахуванням даних архівних довідок №669/01-19, №670/01-19, № 671/01-19, №672/01-19, №673/01-19, №674/01-19 суперечить ст.40 Закону, якою визначено, що для обчислення пенсії може враховуватись заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв – за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинним документами.
Враховуючи те, що здійснити перевірку відповідності сум, зазначених у довідках первинними документами, за наданими довідками про заробітну плату неможливо оскільки установи, які видали довідки, розташовані в тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, тому для обчислення пенсії з врахуванням даних зазначених у спірних довідках підстави відсутні.
На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
13.03.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Каланчацького сектору обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №212750004472 від 27.01.2020 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у сумі 3152,39 грн. За результатами розрахунку заробітку за період 2000р – 2011 р. індивідуальний коефіцієнт заробітку позивача складає - 1,56727.
Не погоджуючись із зазначеним розрахунком коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії, ОСОБА_1 23.03.2020 р. звернувся до начальника ГУ ПФУ в Херсонській області із скаргою, у якій просив врахувати заробітну плату до 2000 р. згідно ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
17.04.2020 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області листом №1234-1167/Ч-02/8-2100/20 повідомило, що оскільки здійснити передвіку відповідності сум первинним документам за наданими довідками про заробітну плату неможливо та установи, які видали довідки розташовані на непідконтрольній території АР Крим, тому врахувати їх для обчислення пенсії підстав немає.
Не погодившись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими нормами.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назви первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Таким чином, обов`язковою умовою врахування для обчислення пенсії заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Судом встановлено, що 13.03.2020 позивач звернувся до Каланчацького сектору обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області з заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви позивач долучив довідки про заробітну плату:
- від 11.04.2014 №96/2 за період роботи з травня 1997 по вересень 1997 (05 місяців), видану виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, м.Рубіжне Луганської області;
- від 26.02.2014 №36 за період роботи з липня 1978 по квітень 1979 (09 місяців), видану ПАТ «Сєвєродонецький оргхім» м.Сєвєродонецьк Луганської області;
- від 27.02.2014 173 за період роботи з вересня 1981 по липень 1982 (10 місяців), видану ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання АЗОТ» м.Сєвєродонецьк Луганської області;
- від 06.03.2014 №37 за період роботи з вересня 1982 по червень 1984 (01 рік 09 місяців), видану ТДВ «Сєвєродонецький завод хімічного не стандартизованого обладнання» м.Сєвєродонецьк Луганської області;
- від 01.03.2013 №669/01-19 за період роботи з липня 1984 по грудень 1987 (03 роки 05 місяців), видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим;
- від 01.03.2013 №670/01-19 за період роботи з січня 1988 по грудень 1990 (02 роки 11 місяців), видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим;
- від 01.03.2013 №671/01-19 за період роботи з січня 1991 по грудень 1993 (02 роки 11 місяців), видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим;
- від 01.03.2013 №672/01-19 за період роботи з січня 1994 по грудень 1996 (02 роки 11 місяців), видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим;
- від 01.03.2013 №673/01-19 за період роботи з січня 1997 по грудень 1999 (02 роки 11 місяців), видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим;
- від 01.03.2013 №674/01-19 за період роботи з січня 2000 по серпень 2002 видану архівним відділом Армянської міської ради, Армянськ АР Крим.
Однак, відповідач відмовив позивачу враховувати відомості про заробітну плату зазначених у поданих довідках, посилаючись на неможливість підтвердження їх первинними документами. Також відповідач зіслався на те, що установи, які їх видали знаходиться на непідконтрольній території АР Крим.
Втім, суд зауважує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності)
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як зазначалося судом вище до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, за бажанням пенсіонера, довідки про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є довідки про заробітну плату (дохід), видані підприємствами, установами чи організаціями на основі первинних документів про нарахування такої заробітної плати.
З матеріалів справи слідує, що для призначення пенсії на підтвердження заробітної плати позивач надав пенсійному органу архівні довідки про заробітну плату, видані архівним відділом Армянської міської ради від 01.03.2013 р. за періоди роботи на Сивашському анилінокрасончному заводі - №669/01-19 за період 1984-1987 рр.; №670/01-19 за період 1988-1990 рр; №671/01-19 за період 1991-1993рр.; №672/01-19 за період 1994-1996 рр.; №673/01-19 за період 1997-1999рр.; №674/01-19 за період 2000 – 2002 рр.
При цьому суд зауважує, що періоди роботи позивача у ВАТ "Сивашський Анілінокрасочний завод", за який було нараховано заробітну плату, підтверджується відомостями з трудової книжки позивача як основного документа про трудову діяльність особи.
Основною підставою для відмови у врахуванні відповідачем наданих довідок про заробітну плату, є неможливість здійснення перевірки відповідності сум, зазначених у довідках, первинним документам, оскільки установи, які видали довідки, розташовані на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, яка станом на сьогодні належить до території, непідконтрольній українській владі.
Суд зазначає, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки відповідності первинним документам (зокрема у зв`язку із тимчасовою окупацією території Автономної Республіці Крим).
Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у врахуванні заробітної плати, при умові його підтвердження записами в трудовій книжці, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.
За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII), на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною третьою статті 9 Закону № 1207-VII встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акта органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Страховий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади. Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до окупації Автономної Республіки Крим і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи.
В цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів; документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян (так звані "намібійські винятки").
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016):
"Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Вказані висновки щодо застосування норм права узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.08.2018 у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 17.07.2019 у справі № 302/757/17-а, від 21.02.2020 у справі № 701/1196/16-а, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17.
Таким чином, у даному випадку позивач не може бути позбавлений свого законного права на призначення належної йому пенсії через неможливість здійснення відповідачем перевірки достовірності наданої ним довідки, оформленої установою, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території України.
За встановлених обставин справи суд вважає, що відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів установи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (надання довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії). Тому зазначені дії не можуть вважатися такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що позивач надав пенсійному органу належні та достатні документи про заробітну плату для проведення нарахування розміру його пенсії з 13.03.2019 відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача є зобов`язання відповідача зарахувати для обчислення пенсії заробітну плату, вказану у довідках від 01.03.2013 р. №669/01-19; від 01.03.2013 р. №670/01-19; від 01.03.2013 р. №671/01-19; від 01.03.2013 р. №672/01-19; від 01.03.2013 р. №673/01-19; від 01.03.2013 р. №674/01-19, провести перерахунок та виплату пенсії із дати звернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 01.03.2013 р. №669/01-19; від 01.03.2013 р. №670/01-19; від 01.03.2013 р. №671/01-19; від 01.03.2013 р. №672/01-19; від 01.03.2013 р. №673/01-19; від 01.03.2013 р. №674/01-19.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати для обчислення пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заробітну плату, вказану у довідках архівного відділу Армянської міської ради АР Крим від 01.03.2013 р. №669/01-19; від 01.03.2013 р. №670/01-19; від 01.03.2013 р. №671/01-19; від 01.03.2013 р. №672/01-19; від 01.03.2013 р. №673/01-19; від 01.03.2013 р. №674/01-19 та провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 112010200
Судове рішення № 92264789, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 15.10.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 540/2152/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: