Рішення № 92264563, 19.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року № 520/10263/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951), в якому просить суд: визнати протиправними дії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 03.04.2020 року включно з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби; зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 03.04.2020 року включно з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, яку він отримував під час проходження військової служби.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не була нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 03.04.2020 року включно.

По справі було відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що індексація залежить від бюджетних асигнувань, така індексація була нарахована та виплачена позивачу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в Харківському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) та наказом від 20.11.2015 року № 376-ос з 20.11.2015 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Подальшу військову службу проходив у в/ч 9937 м. Маріуполь.

Згодом, наказом 21.04.2016 року № 136-ос позивача було зараховано до списків особового складу відповідача з 22.04.2016 р.

Наказом відповідача від 03.04.2020 р. № 136-ос з позивачем припинено контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач вказував, що при звільненні його з військової служби йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 03.04.2020 року включно.

Внаслідок зазначеного позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача з зазначеного питання з заявою від 12.06.2020 року з проханням нарахування та виплати індексації за вказаний період та з повідомленням інформації стосовно того, чи повинна така індексація нараховуватись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 22.09.2010 року №889.

На заяву отримав лист відповідача від 01.07.2020 року про те, що індексація грошового забезпечення була виплачена в кінці квітня 2020 року.

Крім того, до листа додано довідки про розмір індексації та особисті картки за позовний період.

Позивач, ознайомившись з зазначеними документами вказував, що: відповідачем не надано жодного фінансового документу про отримання коштів індексації; довідки про розмір індексації не свідчать про її виплату; у довідках та картках не вказано, що індексації нараховувалась та виплачувалась за весь час помісячно; відповідачем не надано відповіді на поставлене питання з приводу того повинна індексація грошового забезпечення нараховуватись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 22.09.2010 року №889.

З зазначеного, позивач прийшов до висновку про порушення своїх прав та звернувся до суду з позовом.

Відповідач у відзиві на позов, відносно поставлених позивачем ключових доводів спірних правовідносин зазначив, що у проміжку часу з 21.11.2015 року по 21.04.2016 року позивач проходив військову службу в іншій військовій частині, отже, питання нарахування та виплати індексації до відповідача не відносяться; надані довідки у повній мірі відображають нарахування та виплату індексації, що додатково підтверджується розрахунково – платіжною відомістю.

По суті позову суд зазначає наступне.

Згідно з ст. ст. 1, 1-2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" ( надалі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг ( ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) ( ст. 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону ( ст. 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України ( ст.6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів ( ст.9 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (надалі - Порядок).

Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін ( п.1-1 Порядку).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків ( п.4 Порядку).

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення ( п.5 Порядку).

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік ( п.6 Порядку).

Роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики ( п.14 Порядку).

Суд вказує, що нормами законодавства України передбачено проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців та обмеження виконання цих, зокрема, внаслідок відсутності відповідних бюджетних асигнувань не є правовою та законною підставою для недотримання вимог закону та нездійснення виплати такої індексації.

Крім того, згідно правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Досліджуючи надані сторонами докази у заявленому позивачем періоді (з 01.01.2015 року по 03.04.2020 року )суд вказує наступне.

З 01.01.2015 року по 20.11.2015 року позивач проходив службу у відповідача та, згідно довідки № 353 та особистої картки вбачається, що за січень2015-травень 2015 р. нараховано 1468,90 грн. поточної індексації; червень- листопад 2015 р. – розмір індексації становив 0 грн.

З 21.11.2015 року по 21.04.2016 року позивач проходив військову службу в іншій військовій частині, відтак, питання нарахування та виплати індексації за цей період не відноситься до відповідача, оскільки індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів ( ст.9 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII).

З 22.04.2016 року по 03.04.2020 р. позивач проходив службу у відповідача та, згідно довідки № 352 вбачається нарахування поточної індексації у розмірі 4861,41 грн. та фіксованої 1556,94 грн., усього – 6418,35 грн., що збігається з сумами індексації, вказаними в особистих картках. Такі нарахування відбувались несистемно та нещомісячно.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань та розрахунків того, чому індексація позивачеві нараховувалась не щомісячно.

Досліджуючи розрахунково-платіжну відомість, в контексті позовного періоду та сплати, як вказував відповідач, тих сум індексації, яка була нарахована, суд зазначає наступне.

Так, судом не встановлено факту сплати нарахованої індексації з 01.01.2015 року по 20.11.2015 року, вказана відомість взагалі не містить інформації за 2015 рік.

Щодо періоду 22.04.2016 року по 03.04.2020 р. дані вказаної відомості не співпадають з даними довідки № 352 відносно 2019 року ( взагалі відсутній) та частини 2020 року до звільнення позивача.

Крім того, ті показники індексації певних періодів, які збігаються з даними довідки № 352 щодо періодів червень 2016- лютий 2018 містяться у графі «нараховано» та жодним чином не відображають факту сплати сум.

Вказана відомість також містить в собі графу «до видачі, розписка» яка є не заповненою.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що за періоди з 01.01.2015 року по 20.11.2015 року та з 22.04.2016 року по 03.04.2020 р. відповідачем за певні місяці, не системно, не постійно, нараховувалась індексація, однак жодним чином не доведено, що у решті місяців позовного періоду така індексація не повинна була нараховуватись.

Крім того, належних та достатніх доказів сплати тих сум, індексації, які були нараховані, відповідачем суду не надано, а посилання на розрахунково-платіжну відомість суд відхиляє, оскільки з вказаного доказу неможливо встановити дійсність зазначеного.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у спосіб зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 20.11.2015 року та з 22.04.2016 року по 03.04.2020 р., з урахуванням раніше нарахованих сум.

В частині позовного періоду з 21.11.2015 року по 21.04.2016 року позов не підлягає задоволенню, оскільки у цей період позивач проходив службу не у відповідача.

В зобов`язальній частині позову про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач не звертався до відповідача з проханням вчинення вказаних дій (нарахування та виплати індексації з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), а відповідач не відмовляв у зазначеному.

Прохання позивача, викладені у зверненні до відповідача відносно зазначеного, стосувались лише отримання інформації, чи повинна така індексація нараховуватись з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 22.09.2010 року №889, а самий запит подано в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відтак, спір у даному випадку у цій частині полягає у незгоді позивача з отриманням неповної відповіді на його запит.

Позов в частині визнання протиправними відповідних дій відповідача не підлягає задоволенню, оскільки частина позовного періоду не відноситься до відповідача, у виплаті індексації грошового забезпечення саме з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди відповідач не відмовляв позивачу та фактично позивач з даним питанням до відповідача не звертався, а решта позовного періоду судом вже була задоволена у належний спосіб, а саме: зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 20.11.2015 року та з 22.04.2016 року по 03.04.2020 р., з урахуванням раніше нарахованих сум.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, зокрема, за п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (вул. Клочківська, буд. 228, а/с 11122,м. Харків,61045, код ЄДРПОУ14321742) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 20.11.2015 року та з 22.04.2016 року по 03.04.2020 р., з урахуванням раніше нарахованих сум.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова