Рішення № 92264467, 13.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2194/20

13 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представників позивача Козак С.М., Нацюк М.В.,

представника відповідача Микитюк І.С.,

представника третьої особи Нацюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Приватне агропромислове підприємство "Перемога", про визнання нечинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі, також. - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення п`ятнадцятої сесії Довжанської сільської ради №154 від 29.12.2004.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване рішення порушує її права як члена колгоспу "Перемога". Позивач зазначає, що Довжанська сільська рада рішенням №154 від 29.12.2004 "Про передачу земель, які не підлягають паюванню, в комунальну власність" надала згоду Тернопільській районній державній адміністрації на переведення земель, що не підлягають паюванню площею 56,61 га з користування ТОВ "Довжанське". Вказане рішення прийняте на підставі виписки з протоколу зборів власників земельних часток (паїв) колгоспу "Перемога" від 07.11.2004. Рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) колгоспу "Перемога" від 07.11.2004 визнано нечинним та скасовано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.02.2008 в справі №2-123/2008, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 22.05.2008. Позивач звертає увагу, що стаття 30 Земельного Кодексу України, на яку посилається в оскаржуваному рішенні №154 визначає, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документі цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв), що суперечить змісту рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Довжанської сільської ради підлягає скасуванню, так як відсутня добровільна відмова власника земельної ділянки від права на земельну ділянку. А тому, на думку позивача, зазначене рішення від 29.12.2004 №154 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25.08.2020 поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання. Також, зазначеною ухвалою залучено у справі третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні позивача: Приватне агропромислове підприємство "Перемога".

Від відповідача на адресу суду 08.09.2020 надійшов відзив на позовну заяву (аркуші справи 30-33), в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. В обґрунтування зазначено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 у справі №607/3043/12а за позовом ОСОБА_2 до Довжанської сільської ради з ідентичного предмету спору, суд касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним адміністративним судом норм земельного, цивільного законодавства, залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції від 05.02.2015, якою встановлено, що рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154 прийняте з дотриманням чинного законодавства України, в межах компетенції органу і не порушує нічиїх прав, свобод чи інтересів. Також, у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №819/39/17 з подібних правовідносин зроблено правовий висновок, що суб`єктом права колективної власності на землю відповідно до ст. 5 Земельного Кодексу Української РСР 1990 року були колективні сільськогосподарські підприємства. Спірні землі - несільськогосподарські угіддя - є такими, що не підлягали паюванню, залишались землями державної власності, а тому, на підставі вимог ч. 2 ст. 30 ЗК України підлягали передачі до земель запасу. Колишні члени колгоспу не можуть претендувати на землі, що не підлягають розподілу (паюванню). Скасування в майбутньому рішення зборів власників земельних часток (паїв) колишнього колгоспу "Перемога" не свідчить про протиправність розпорядження про передачу цих земель у землі запасу сільської ради. Відповідач вважає, що позивач не довела, в чому полягає порушення її прав оскаржуваним рішенням.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити, посилаючись на наведені в позовній заяві та відповіді на відзив (аркуш справи 54) обґрунтування.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Колгоспу "Перемога" на підставі рішення Довжанської сільської ради від 01.12.1995 передано у колективну власність 1367,5 га земель для сільськогосподарського використання, що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю від 26.07.1996 (аркуші справи 10-12).

Відповідно до Проекту роздержавлення і приватизації земель Колгоспу "Перемога" 1995 року у колективну власність передано площу земель, яка становить 1367,5 га землі у тому числі: сільськогосподарських угідь 1315,0 га (ріллі 1158,6 га, сінокосів 14,7 га, багаторічних насаджень 1,0 га, пасовищ 140,7 га) та земель загального користування 52,5 га (під виробничими будівлями і дворами 18,0 га, під господарськими шляхами 20,9 га тощо). З таких земель 1315,0 га визначено як землі, що підлягають приватизації, та 52,5 га - як землі загального користування (аркуші справи 4-6).

На підставі рішення загальних зборів Колгоспу "Перемога" від 13.03.1997 колгосп реорганізовано у Cпілку власників земельних паїв села Довжанка (СВП с. Довжанка) та розпочато паювання земель відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95.

Статут СВП с. Довжанка зареєстровано 24.03.1997.

Відповідно до протоколу зборів СПВ с. Довжанка №1 від 24.02.2000 прийнято рішення про реформування СПВ с. Довжанка в Приватне агропромислове підприємство "Перемога" (ПАП "Перемога"). 06.03.2000 проведено державну реєстрацію ПАП "Перемога" с. Довжанка, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ.

На виконання рішення загальних зборів СВП с. Довжанка від 24.02.2000 "Щодо реорганізації СВП с. Довжанка в ПАП "Перемога" усіх працівників у кількості 183 чоловік з СПВ с. Довжанка переведено до ПАП "Перемога".

Актом прийому передачі №1 від 12.06.2001 встановлено, що СВП с. Довжанка передало, а ПАП "Перемога" прийняло на баланс майно пайового фонду. Перелік об`єктів нерухомого майна СВП с. Довжанка зазначено у довідці № 72 від 25.12.2013 та витягу від 25.12.2013, виданих ПАП "Перемога".

06.03.2000 проведено державну реєстрацію ПАП "Перемога". Відповідно до додатку №1 до статуту ПАП "Перемога" 31.05.2001 зареєстровано зміни до статуту ПАП "Перемога", відповідно до яких ПАП "Перемога" є правонаступником майнових прав та зобов`язань СВП с. Довжанка.

13.09.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВП с. Довжанка в результаті ліквідації за рішенням засновників, що не пов`язане з реорганізацією.

Статутом ПАП "Перемога", затвердженим та зареєстрованим 05.04.2012, передбачено, що ПАП "Перемога" є правонаступником майнових прав та зобов`язань СВП с. Довжанка.

Позивач є власником земельної ділянки площею 2.98 га, яка розташована на території Довжанської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.01.2006 (аркуш справи 8).

Рішенням Довжанської сільської ради № 154 від 29.12.2004 "Про передачу земель, які не підлягають паюванню в комунальну власність" з посиланням на виписку протоколу зборів власників земельних часток паїв колишнього колгоспу "Перемога" від 07.11.2004 вирішено дати згоду на переведення земель, що не підлягають паюванню, площею 56,61 га з користування ТОВ "Довжанське". Перевести землі, які не підлягають паюванню, в землі запасу Довжанської сільської ради загальною площею 56,61 га. Також вирішено звернутись до Тернопільської районної державної адміністрації прийняти розпорядження про переведення земель, що не підлягають паюванню, площею 56,61 га в землі запасу сільської ради (аркуш справи 9).

Саме правомірність переведення земель, що не підлягають паюванню, площею 56,61 га в землі запасу сільської ради і є предметом позову, як вбачається з позовної заяви та пояснень учасників справи.

25.02.2005 Довжанська сільська рада звернулася до Тернопільської районної державної адміністрації з відповідним клопотанням №15 про затвердження рішення Довжанської сільської ради № 154 від 29.12.2004.

Розпорядженням Тернопільської районної державної адміністрації №264 від 18.05.2005 переведено землі колишнього колгоспу "Перемога" загальною площею 55,61 га, які не підлягають паюванню, в землі запасу Довжанської сільської ради, у тому числі несільськогосподарські угіддя 55,61 га, з них господарські двори - 17,0 га, господарські шляхи і прогони - 21,0 га, річки - 1,0 га, штучні водотоки - 1,0 га, вкриті лісовою рослинністю - 8,0 га, відкриті розробки та кар`єри - 2,0 га, болото - 2,61 га, чагарники - 3,0 га. Пунктом 2 цього Розпорядження вирішено вилучити у Колгоспу "Перемога" Державний акт про право колективної власності.

Згодом, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.02.2008, залишеним без змін Апеляційним судом Тернопільської області від 22.08.2008 (справа №2-123/2008), було скасовано рішення загальних зборів власників земельних ділянок (паїв) колгоспу "Перемога" від 07.11.2004, на підставі якого, зокрема, було прийнято розпорядження Тернопільської районної державної адміністрації № 264 від 18.05.2005.

Позивач, вважаючи Рішення Довжанської сільської ради № 154 від 29.12.2004 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 60 ЗК Української УРСУ від 18.12.1990 визначено, що колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 паювання підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 8 Перехідних Положень Земельного кодексу України 2001 року визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Отже, члени колективних сільськогосподарських підприємств могли отримати у власність лише землю, яка належала до сільськогосподарських угідь.

Позивач, як і інші члени колишнього Колгоспу "Перемога", отримала у власність земельну ділянку (пай).

Прийнятим у 2001 році Земельним кодексом України встановлені приватна, державна та комунальна форми власності на землю та не передбачено колективної власності на землю.

Право колективної власності на землю було передбачено Земельним кодексом України від 18.12.1990, який втратив свою чинність 25.10.2001 з прийняттям нового Земельного кодексу.

Суб`єктами права колективної власності на землю відповідно до ст. 5 ЗК Української УРСР 1990 року були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Спірне рішення Довжанської сільської ради № 154 від 29.12.2004 "Про передачу земель, які не підлягають паюванню в комунальну власність" прийнято на підставі виписки з протоколу зборів власників земельних часток паїв колишнього колгоспу "Перемога" від 07.11.2004, яким вирішено дати згоду на переведення земель, площею 56,61 га, що не підлягають паюванню та залишились у власності колгоспу до земель сільської ради.

З матеріалів справи вбачається, що землі площею 56,61 га є несільськогосподарськими угіддями, з них: господарські двори - 17,0 га, господарські шляхи і прогони - 21,0 га, річки - 1,0 га, штучні водотоки - 1,0 га, вкриті лісовою рослинністю - 8,0 га, відкриті розробки та кар`єри - 2,0 га, болото - 2,61 га, чагарники - 3,0 га.

Водночас, відповідно до розділу 1 Проекту роздержавлення і приватизації земель колгоспу "Перемога", колгоспу було передано 1486,1 га земель державної власності із яких в колективну власність колгоспу передано 1367,5 га. Різниця між загальною площею земель державної власності, які були передані в користування колгоспу і тих, які передані у колективну власність становить 118,6 га земель державної власності, які не передані в колективну власність колгоспу.

Згідно з частиною 2 статті 19 ЗК України 2001 року земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 30 ЗК України 2001 року при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, доля несільськогосподарських угідь до завершення ліквідації сільськогосподарського підприємства вирішується органом управління, керуючись його ще діючими установчими документами або за згодою власників земельних часток (паїв), про що свідчить рішення загальних зборів громадян - власників земельних часток (паїв) колишнього Колгоспу "Перемога", оформлене протоколом №1 від 07.11.2004.

13.09.2005 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СВП с. Довжанка в результаті ліквідації за рішенням засновників, що не пов`язане з реорганізацією (відсутній правонаступник).

Отже, згоду було надано, її прийнято та затверджено рішенням Довжанської сільської ради № 154 від 29.12.2004, яка в свою чергу ще в 1995 році передавала колгоспу ці землі.

З огляду на наведене, скасування в майбутньому рішення зборів власників земельних часток паїв колишнього колгоспу "Перемога" від 07.11.2004 не свідчить до протиправність розпорядження про передачу цих земель у землі запасу села.

Крім того, передачі підлягали землі несільськогосподарських угідь, передані колгоспу, але які залишились перебувати у державній власності. Отже, спірні землі є такими, що не підлягали паюванню, залишались землями державної власності, а тому на підставі вимог ч. 2 ст. 30 ЗК України підлягали передачі до земель запасу.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі №819/39/17 (адміністративне провадження №К/9901/34851/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, спірні землі є такими, що не підлягали паюванню, залишались землями державної власності, а тому, на підставі вимог ч. 2 ст. 30 ЗК України підлягали передачі до земель запасу, незалежно від того, чи наявна щодо цього згода пайовиків чи ні.

Крім цього, колгосп "Перемога" та СВП с. Довжанка ліквідовані без правонаступництва, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру. Таким чином, після ліквідації вказаних землекористувачів, відсутня будь-яка можливість вирішення питання надання згоди чи розподілу вказаних земельних ділянок по іншому, ніж передача в землі запасу.

Враховуючи наведене, суд також не погоджується з тим, що оскарженим рішенням порушуються права позивача як члена колгоспу та власника майнових паїв.

Як встановлено судом, колгосп "Перемога" та СВП с. Довжанка ліквідовані без правонаступництва.

Щодо порушення майнових прав представник позивача в судовому засіданні зазначив, що при оформленні майнового паю, якщо це буде нерухоме майно, відсутність земельної ділянки буде перешкоджати здійсненню прав як користувача майна.

З даного приводу суд зазначає, що при оформленні права на нерухоме майно, згідно вимог земельного законодавства власник вправі претендувати на земельну ділянку для його обслуговування у порядку встановленому законом.

Таким чином, суд не вбачає порушення прав позивача спірним рішенням ради.

Щодо посилання представника позивача на те, що Довжанська сільська рада у рішенні помилково зазначила про переведення земель з користування ТОВ "Довжанське" замість колгосп "Перемога" чи СВП с. Довжанка, то суд вважає, що вказана обставина не є суттєвою та не впливає на правомірність рішення, враховуючи також те, що при ліквідації колгоспу та СВП існувала певна невизначеність у правонаступництві їхніх прав. Відсутність правонаступництва остаточно підтвердилась лише 13.09.2005 (запис в Єдиному реєстрі), тобто уже після прийняття спірного рішення ради.

Також, суд звертає увагу, що правомірність рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154 була предметом розгляду у судовій справі №607/3043/12а (аркуші справи 34-41).

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 зроблено висновок, що рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154 прийняте з дотриманням чинного законодавства, в межах компетенції і не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів.

Представник позивача вказує, що зазначені судові рішення не можуть братись до уваги, оскільки позивач у справі не був членом і пайовиком колгоспу.

Разом з тим, як вбачається з вказаних судових рішень у справі №607/3043/12а, питання правомірності рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154 розглянуто судами по суті, зроблено висновок про його відповідність вимогам закону, а те, що рішення не порушує прав позивача слугувало додатковою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення Довжанської сільської ради від 29.12.2004 №154 прийняте відповідачем у межах його повноважень та відповідає приписам ч.3 ст.2 КАС України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

При цьому ч.1 ст.5 КАС України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на оренду чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.

Тобто, обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням порушено його права, свободи та законні інтереси, як і не встановлено порушення вимог законодавства під час його прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені, позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Приватне агромромислове підприємство "Перемога", про визнання нечинним та скасування рішення від 29 грудня 2004 року №154, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 - місцезнаходження/місце проживання с. Довжанка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47708, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач:

- Довжанська сільська рада - місцезнаходження/місце проживання вул. Містечко, 41, с. Довжанка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47708, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04393479;

третя особа:

- Приватне агромромислове підприємство " Перемога" - місцезнаходження/місце проживання с. Довжанка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47708, код ЄДРПОУ/РНОКПП 30849322; .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.