Рішення № 92264450, 19.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2556/20

19 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника – адвоката Островську Олесю Нектаріївну звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячної державної адресної допомоги до пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 20.01.2020 щомісячну державну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року №656;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та провести виплату ОСОБА_1 єдиною сумою невиплачені суми щомісячної державної адресної допомоги до пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 20.01.2020 по дату набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови позивачу за результатами розгляду її заяви у призначенні та виплаті щомісячної державної адресної допомоги до пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» від 28.07.2010 №656 (далі – Постанова №656), оскільки ОСОБА_1 вважає, що набула право на дану допомогу як учасник бойових дій у період Другої світової війни, особа з інвалідністю I групи внаслідок війни, якій виповнилося 94 роки, відтак переконана у наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплати належну їй адресну допомогу до пенсії.

У зв`язку з наведеним позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідачем 09.10.2020 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.33-35), у якому зазначено, що позивачу виплачується пенсія за віком, розмір якої обчислено із середньомісячного заробітку за період роботи з 01.02.1978 по 31.01.1980, при страховому стажі 49 років 04 місяці 15 днів. 11.11.2019 Тернопільським обласним військовим комісаріатом ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій, а 27.12.2019 видано бланк-вкладку до посвідчення учасника бойових дій, яким виповнилось 85 років і більше, як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи. Відповідач вважає, що підстави для надання такого статусу відсутні, оскільки в матеріалах пенсійної справи немає документів про участь в бойових діях в період Другої світової війни, також відсутні документи про визнання особою з інвалідністю І групи.

Позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії від 20.01.2020. Однак підстави для виплати ОСОБА_1 щомісячної державної адресної допомоги в сумі, визначеній Постановою №656 та у розмірі, встановленому для осіб з інвалідністю внаслідок війни І групи, відсутні, оскільки заявником не подано документу про участь у бойових діях у період Другої світової війни.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 єдиною сумою невиплачену суму щомісячної державної адресної допомоги до пенсії з 20.01.2020 по дату набрання рішенням суду законної сили відповідач у своєму відзиві зазначає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а також наголошує, що оскільки нарахування відповідної щомісячної державної адресної допомоги не проведено, вказані позовні вимоги є передчасними, адже спору в цій частині фактично не існує. З огляду на вказане, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським обласним військовим комісаріатом 11.11.2020 (а.с.10), а також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни I групи, про що свідчить бланк-вкладка до посвідчення учасника бойових дій від 27.12.2019 (а.с.9).

Як слідує з наявної в матеріалах пенсійної справи архівної довідки Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 14.07.2020 №69/24-17-2020, ОСОБА_1 є реабілітованою особою (а.с.45).

ОСОБА_1 20.01.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила встановити їй щомісячну державну адресну допомогу до пенсії відповідно до Постанови №656, до заяви, серед іншого, нею було долучено копію посвідчення учасника бойових дій (а.с.37).

Однак відповідач листом від 21.04.2020 №673-674/Л-02/8-1900/20 відмовив позивачу у виплаті вказаної допомоги, з огляду на те, що в матеріалах її пенсійної справи відсутні документи про участь у бойових діях у період Другої світової війни, відтак мінімальна пенсійна виплата встановлюється як учаснику бойових дій. Також даним листом ОСОБА_1 повідомлено про проведений перерахунок належних їй пенсійних виплат, після здійснення якого розмір пенсії позивача з 01.04.2020 становить 3690,46 грн (а.с.11).

Не погоджуючись із такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За змістом статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3551-XII на підтвердження свого статусу ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки порядок виготовлення та видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі – Положення №302), відповідно до пунктів 2, 3 якого передбачено, що учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій". Таке посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 7-2 Положення №302 передбачено, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни II і III групи з числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, працівниками відповідних органів соціального захисту населення за місцем проживання громадянина на правій внутрішній стороні посвідчення вклеюється новий бланк-вкладка, яка завіряється відповідно до пункту 8 цього Положення.

У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення (пункт 13-1 Положення №302).

Матеріалами справи підтверджується, що 11.11.2019 ОСОБА_1 Тернопільським обласним військовим комісаріатом видано посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є учасником бойових дій.

Як вбачається з вказаного посвідчення, воно видане відповідно до пункту 16 статті 6 Закону №3551-XII, за змістом якого до учасників бойових дій належать особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанської армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ", Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ", Української військової організації (УВО), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті" визнані борцями за незалежність України у XX столітті. Порядок надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 . Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації 27.12.2019 вклеєно бланк-вкладку, яка підтверджує право позивача на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни I групи.

Таким чином, ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку набула статус учасника бойових дій. Вказаного статусу вона не позбавлена та має право на пільги встановлені для осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни.

Крім цього, згідно з архівної довідки Управління Служби безпеки України в Тернопільській області від 14.07.2020 №69/24-17-2020, ОСОБА_1 30.04.1948 року була заарештована відділом охорони МДБ УРСР станції Чортків за належність до ОУН, а 19.07.1948 вироком воєнного трибуналу військ МВС Тернопільської області засуджена через визнання її винною в тому, що літом 1945 року виконувала обов`язки зв`язкової (а.с.45).

З огляду на встановлений статус та визначені пільги, для визначеної категорії осіб, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні повноваження для перевірки підстав для надання / отримання такого статусу особою, відтак, заперечення відповідача у цій частині суд оцінює критично.

Відповідач здійснює доплату (підвищення, цільова допомога) до пенсії ОСОБА_1 , саме як учаснику бойових дій, що підтверджується розрахунком пенсійної виплати (а.с.38).

З метою соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників бойових дій Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" від 28.07.2010 №656.

Пунктом 1 вказаної Постанови №656 передбачено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 165 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Щомісячна державна адресна допомога до пенсії, передбачена абзацом другим цього пункту, особам з інвалідністю внаслідок війни II і III груп із числа учасників бойових дій у період Другої світової війни та учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, виплачується в розмірі, встановленому для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

Суд зазначає, що позивачці виповнилося 94 років, а щомісячний розмір її пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень тощо) не перевищує 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим суд вважає, що ОСОБА_1 набула право на отримання щомісячної державної адресної допомоги до пенсії у розмірах, визначених Постановою № 656.

Своє право на отримання вказаної допомоги позивачка реалізувала шляхом звернення у до відповідача із відповідною заявою про призначення та виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, однак їй було відмовлено з огляду на відсутність документів, що підтверджують безпосередню її участь у бойових діях у період Другої світової війни.

Суд звертає увагу, що за змістом статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.

Тобто вказаними нормами статті 4 Закону № 3551-XII ветеранів війни розділено на три групи: 1) учасники бойових дій; 2) особи з інвалідністю внаслідок війни; 3) учасники війни. В подальшому у статтях 5, 6, 7, 8 Закону № 3551-ХІІ надається визначення, хто саме є учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та учасниками війни. Таке розділення законодавцем на групи ветеранів війни пов`язане з наданням пільг та гарантій їх соціального захисту в залежності від того є особа учасником бойових дій, особою з інвалідністю чи учасником війни.

Положення Закону № 3551-ХІІ не містять визначення такої категорії учасників бойових дій як учасники бойових дій у період Другої світової війни.

Водночас, суд звертає увагу, що з аналізу правових норм, які містить Положення №302 слідує, що належним документом, який підтверджує статус ветеранів війни, до яких у тому числі належать і учасники бойових дій, є відповідне посвідчення, а учасникам бойових дій видаються саме посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій".

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1), при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника ветераном війни, особою, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За змістом пункту 2.12 Порядку №22-1 за документ, який засвідчує, що особі встановлено статус ветерана війни, особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", приймаються завірені в установленому порядку копії посвідчень: учасника війни; учасника бойових дій.

Як встановлено судом, у ОСОБА_1 наявне посвідчення учасника бойових дій, яке у встановленому законом порядку не вилучалося, позивач не позбавлялася статусу учасника бойових дій, оскільки до цього часу користується пільгами, передбаченими статтею 12 Закону №3551-XII, до поданої 20.01.2020 заяви про перерахунок пенсії нею було долучено копію посвідчення учасника бойових дій, тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачці щомісячної державної адресної допомоги до пенсії відповідно до вимог Постанови №656 суперечить вимогам чинного законодавства, не ґрунтується на законі та є протиправною.

При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій у період Другої світової війни, вказану щомісячну адресну допомогу до пенсії відповідно до вимог Постанови №656, з 20.01.2020, тобто з дати звернення із відповідною заявою.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії єдиною сумою з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 20.01.2020 по дату набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

У даному випадку відсутні докази того, що відповідачем обмежується розмір належної до сплати щомісячної державної адресної допомоги та наявні будь-які перешкоди виплати позивачу такої допомоги однією сумою.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної державної адресної допомоги до пенсії єдиною сумою є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо наявності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів суд зазначає, що основною умовою для виплати такої компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Оскільки судом встановлено, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді щомісячної державної адресної допомоги до пенсії відповідно до вимог Постанови №656, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині також є передчасними, оскільки право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем суми щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, нарахованої на підставі цього рішення.

Вирішуючи питання необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі шляхом зобов`язання відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили подати звіт про його виконання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов`язком суду.

Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Проте позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку зобов`язувати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, подати протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіту про виконання судового рішення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, на підставі аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674 -VІ позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячної державної адресної допомоги до пенсії відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" від 28 липня 2010 року №656.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну державну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" від 28 липня 2010 року №656, з 20 січня 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2020 року.

Суддя Чепенюк О.В.