Рішення № 92264329, 07.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року Справа № 480/5470/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №480/5470/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2020 №Ф-78446-52 у сумі 5248,01 грн. та від 09.06.2020 №Ф-78446-52 у сумі 5248,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДФС у Сумській області протиправно прийняло вимогу від 18.05.2020 №Ф-78446-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати боргу (недоїмки) у сумі 5248,01 грн. та від 09.06.2020 №Ф-78446-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати боргу (недоїмки) у сумі 5248,01 грн., оскільки позивач з початком антитерористичної операції призупинила нотаріальну діяльність на території Харцизького міського нотаріального округу Донецької області, відповідно не отримував дохід від такої діяльності, як самозайнята особа. З 28.01.2015 призначена на посаду завідувача Роменської районної державної нотаріальної контори. На початку грудня 2017 позивач звільнилася з Роменської районної державної нотаріальної контори за власним бажанням, а 10.01.2018 приступила до зайняття приватною нотаріальною діяльністю в Роменському районному територіальному округу. Внески сплачувала вчасно, за виключенням періоду, коли призупиняла нотаріальну діяльність. За таких обставин, позивач вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2020 №Ф-78446-52 та від 09.06.2020 №Ф-78446-52 є протиправними та підлягають скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, Головне управління ДПС у Сумській області у відзиві повідомило, що позивач до 23.01.2020 перебувала на обліку як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (приватний нотаріус. Дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 23.12.2005) у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Костянтинівсько-Дружківське управління, Костянтинівська ДП (м. Харцизськ).

23.01.2020 відбулась перереєстрація платника податків та єдиного внеску - ОСОБА_1 . Станом на 01.01.2020 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26539,27 грн. При цьому, відповідач вказує, що на виконання п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 а в т о м а т и ч н о на центральному рівні проведено нарахування в ІКП по доку платежу 71040000 по термінах сплати: 20.01.2020 за ІУ квартал 2019 - 2754,18 грн., 21.04.2020 за І квартал 2020 - 2078,12 грн. З 01.01.2020 до 30.04.2020 платником самостійно сплачено на рахунки ГУ ДПС у Сумській області 51503,75 грн. Станом на 30.04.2020, відповідно ІКП по коду 71040000 обліковується заборгованість зі сплати ЄВ - 7326,13 грн. Враховуючи вказане, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №5781 від 17.06.2005 (а.с.13). Записом у трудовій книжці позивача підтверджується, що з 04.11.2005 вона приступила до зайняття приватною нотаріальною діяльністю в Харцизькому міському нотаріальному окрузі (а.с.10).

Згідно Наказу №44/04 від 17.01.2020 ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача Роменської районної державної нотаріальної контори з 28.01.2015 (а.с.15).

04.12.2017 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за власним бажанням (а.с.10).

З 10.01.2018 позивач приступила до зайняття приватною нотаріальною діяльністю в Роменському районному нотаріальному окрузі (зворотній бік а.с.10).

18.05.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-78446-52 в у сумі 5248,01 грн. (а.с.7).

09.06.2020 Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-78446-52 в у сумі 5248,01 грн. (а.с.8).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пп.14.1.226 п 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, згідно з ч.2, 3 ст.9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп.2 п.1 ст.7 Закону №2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст.4 Закону №2464-VІ.

Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону №5076-VI).

Виходячи зі змісту ч.5, 6 ст.31 Закону №5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Як слідує з матеріалів справи, а саме Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5781 від 17.06.2005 (а.с.13) та реєстраційного посвідчення №150 від 09.01.2018 (а.с.6) є нотаріусом, тобто самозайнятою особою.

Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", а також Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", яким м.Харцизськ (місце проживання позивача) також віднесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада.

Лише з 28.01.2015 позивач призначена на посаду завідувача Роменської районної державної нотаріальної контори відповідно до наказу №44/04 від 17.01.2015 (а.с.15).

Тобто, з 07.11.2014 року по 28.01.2015 позивач не здійснювала нотаріальну діяльність та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення нотаріальної діяльності, що дає підстави для висновку про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 як самозайнятої особи.

Разом з тим, з 28.01.2012 року по 04.12.2017 позивач була працевлаштована у Роменській районній державній нотаріальній конторі (а.с.10) та за неї сплачувався ЄСВ роботодацем.

Що стосується доводів відповідача, що обов`язок подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи, посилаючись при цьому на положення Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, суд вважає за необхідне відзначити, що правовим наслідком зупинення нотаріальної діяльністі є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення нотаріальної діяльністі, що передбачено ст.ст. 30 - 31-1 Закону №3425-ХІІ, є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим припиняється дія реєстраційного посвідчення.

Таким чином, поняття "зупинення" та "припинення" нотаріальної діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення нотаріальної діяльності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 року у справі №820/6324/17, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.

Відсутність факту подання позивачем заяви позивача про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ не спростовує того, що позивач не здійснював нотаріальну діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, з огляду на зупинення, відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 нотаріальної діяльності, а відтак, не був самостійним платником єдиного внеску відповідно п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2020 року №Ф-78446-52 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5248,01 грн. (а.с.7) та від 09.06.2020 №Ф-78446-52 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 5248,01 грн. (а.с.8), не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши наявні у справі матеріали та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2020 №Ф-78446-52 та від 09.06.2020 №Ф-78446-52.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець