Рішення № 92263914, 15.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4482/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого судді - Румілової Н.М., при секретарі - Шиманській Я.І., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку порушенням строків її виплати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він працював у Львівському міському комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго» з 13 жовтня 2005 року по 6.10.2014 року на посаді слюсаря. На підставі наказу за №578-к від 06.10.2014 року був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП. Починаючи з 01 січня 2010 року по 6.10.2014 року відповідач не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату. Просить стягнути з відповідача за свою користь недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 6.10.2014 року в сумі 42187грн.00коп., компенсацію за порушення строків її виплати в сумі 56789грн.02 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 3000грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав розрахунок суми не донарахованої заробітної плати та розрахунок компенсації .

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова відкрито позовне провадження за даною позовною заявою та призначено її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач на позовну заяву надав відзив, позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновків про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності зі ст.115 КЗПП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем та підставі наказу за №578-к від 06.10.2014 року був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки.Починаючи з 01 січня 2010 року відповідач не в повному розмірі виплачував йому заробітну плату. Розрахунок заборгованості, що складає 42187 грн.00 коп., був здійснений позивачем.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок компенсації втрати доходів внаслідок порушення встановлених строків їх виплати передбачено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. А відповідно до статті 3 цього закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку закріпленого в Постанові Верховного Суду України у від 7 листопада 2012 року (справа № 6-131цс12): «основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення».

При вирішенні вимоги позивача суд керується Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до якої справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Сторонами не оспорювався той факт, що позивач також не отримав компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума компенсації складає 56789,02 грн.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Питання стягнення витрат, понесених позивачем у зв`язку зі зверненням до суду, суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 81, 263-265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення заробітної плати та компенсації за затримку її виплати задовольнити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ05506460)на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату в розмірі 42187,00 грн., стягнувши з цієї суми податки та обов`язкові платежі, також компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 56789,02грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000грн.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ05506460) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.М.Румілова