Ухвала суду № 92262686, 08.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11299/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Лупак В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Івано-Франківськ Міснік Н.В. про звернення стягнення на майно, право власності на яке незареєстроване в установленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 08.10.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13.10.2020 року.

Головний державний виконавець головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Івано-Франківськ Міснік Н.В. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із поданням про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

В обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувають виконавчі провадження № 624174365 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11299/16-ц від 06.05.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1495,75 грн. Згідно відповіді приватного нотаріуса Малинич Н.А. від 02.07.2020 за вих. № 36/01-16 встановлено, що у провадженні вищевказаного приватного нотаріуса перебуває спадкова справа № 07/2015 за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 . В матеріалах спадкової справи наявні заяви гр. ОСОБА_1 (син померлої, РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 (доньки померлої, РНОКПП НОМЕР_2 ) про безумовне прийняття ними спадщини за померлою матір`ю. Заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини від таких громадян у приватного нотаріуса Малинич Н.А. - відсутні.

Також державний виконавець зазначає, що у вищевказаній відповіді приватного нотаріуса зазначено, що в складі даної спадкової справи відсутні документи, що підтверджують відомості про наявні речові права на нерухоме майно, оформлене на ім`я померлої ОСОБА_4 . Зокрема, як зазначено у вказаних заявах, документи та додаткові відомості, що стосуються оформлення спадкових прав гр. ОСОБА_1 (син померлої, РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 (доньки померлої, РНОКПП НОМЕР_2 ) повинні були надаватися спадкоємцями пізніше. Однак, згідно відомостей спадкової справи, документи та відомості, що стосуються оформлення спадкових прав, боржниками надані не були. Отже, згідно наявної інформації приватного нотаріуса Малифч Н.А., ОСОБА_1 (син померлої) та ОСОБА_5 (доньки померлої), прийняли спадщину за померлою 03.07.2015 року безумовно та в повному обсязі.

За змістом подання виконавець покликається на те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 217193975 від 21.07.2020, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за померлою ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Згідно актуальної інформації про право власності з Державного реєстру речових прав, Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 25.10.2006, виданої виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Ѕ частина вищевказаної квартири також належала померлій ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 742 від 08.06.2015, виданого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А.Так, як ОСОБА_1 (син померлої) та ОСОБА_5 (донька померлої), прийняли спадщину за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 безумовно та в повному обсязі, що підтверджується витягом Спадкового реєстру № 41586645 та заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 23.09.2015, то все майно, що належало померлій ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) успадкували її діти, у тому числі, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та суб`єкта ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), нерухоме майно, за вказаними особами, не зареєстроване. Що свідчить, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли спадщину за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 , однак, у спосіб та порядок, встановлений законодавством України - не зареєстрували.

На переконання державного виконавця, з вищенаведеного випливає, що боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не зареєстровано право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку, що виключає можливість звернення стягнення на нього, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності померлій ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Враховуючи зазначені у поданні доводи, державний виконавець просить суд вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), право власності на яке не зареєстровано в установленому законом, шляхом звернення стягнення на Ѕ квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання державний виконавець не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із тим подав заяву в якій просив розгляд подання проводити за його відсутності.

Суд, вивчивши подання та додані до нього докази, дослідивши матеріали цивільної справи, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом зі змісту подання та доданих до нього доказів встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебувають виконавчі провадження № 624174365 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11299/16-ц від 06.05.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1495,75 грн.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Малинич Н.А. від 02.07.2020 за вих. № 36/01-16 встановлено, що у провадженні вказаного приватного нотаріуса перебуває спадкова справа № 07/2015 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . В матеріалах спадкової справи наявні заяви гр. ОСОБА_1 (син померлої, РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 (доньки померлої, РНОКПП НОМЕР_2 ) про безумовне прийняття ними спадщини за померлою матір`ю. Заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини від таких громадян у приватного нотаріуса Малинич Н.А. - відсутні.

У вищевказаній відповіді приватного нотаріуса зазначено, що в складі даної спадкової справи відсутні документи, що підтверджують відомості про наявні речові права на нерухоме майно, оформлене на ім`я померлої ОСОБА_4 . Зокрема, як зазначено у вказаних заявах, документи та додаткові відомості, що стосуються оформлення спадкових прав гр. ОСОБА_1 (синпомерлої, РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 (доньки померлої, РНОКПП НОМЕР_2 ) повинні були надаватися спадкоємцями пізніше. Однак, згідно відомостей спадкової справи, документи та відомості, що стосуються оформлення спадкових прав, боржниками надані не були. Отже, згідно наявної інформації приватного нотаріуса Малинич Н.А., ОСОБА_1 (син померлої) та ОСОБА_5 (донька померлої), прийняли спадщину за померлою ОСОБА_4 03.07.2015 року безумовно та в повному обсязі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 217193975 від 21.07.2020, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за померлою ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Згідно інформації про право власності з Державного реєстру речових прав, Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 25.10.2006, виданої виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та Ѕ частина вищевказаної квартири також належала померлій ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 742 від 08.06.2015, виданого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Малинич Н.А.

Так як ОСОБА_1 (син померлої) та ОСОБА_5 (донька померлої), прийняли спадщину за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 безумовно та в повному обсязі, що підтверджується витягом Спадкового реєстру № 41586645 та заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 23.09.2015, то все майно, що належало померлій ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) успадкували її діти, у тому числі, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та суб`єкта ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), нерухоме майно, за вказаними особами, не зареєстроване, що свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли спадщину за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 , однак, у спосіб та порядок, встановлений законодавством України не зареєстрували право власності на таке майно.

На переконання суду, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, такі висновки відповідають частині п`ятій статті 1268 ЦК України, а отримання свідоцтва про право на спадщину є не обов`язковим, оскільки згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об`єкти нерухомості.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно із якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згіднозі статтею 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тривале не виконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «ГорнсбіпротиГреції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала не виконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та іншіпроти Греції»).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.08.2018 р. по справі №623/2000/15-к висловив правову позицію, яка полягає в тому, що аналіз правових норм – ст.ст. 1268, 1269,1296, 1297 ЦК України, ст.1 та ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання рішення суду.

Так, на підставі положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України державний або приватний виконавець має право звернутися до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано.

У такому випадку виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна. Такими доказами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.

Крім того, потрібно звернути увагу на те, що окрім зазначених вище документів виконавцю обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Вказане обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Згідно ч. 1ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом п. 1 ч. 2ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч. 8ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться за відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Разом з тим, із поданих суду матеріалів не вбачається, що виконавцем вживалися заходи в рамках цього виконавчого провадження, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема не долучено до заяви доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів чи іншого рухомого майна, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого напису.

З матеріалів що додані до подання вбачається, що стягувачем була подана заява про примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1495,75 грн.

Згідно постанови від 25.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 624174365 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11299/16-ц від 06.05.2020, виданого Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 149575 грн. в межах вартості спадкового майна за померлою ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1495,75 грн.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Малинич Н.А. від 02.07.2020 за вих. № 36/01-16 встановлено, що у провадженні вищевказаного приватного нотаріуса перебуває спадкова справа № 07/2015 за померлою 03.07.2015 року ОСОБА_4 . В матеріалах спадкової справи наявні заяви гр. ОСОБА_1 (син померлої, РНОКПП НОМЕР_1 ) та гр. ОСОБА_5 (доньки померлої, РНОКПП НОМЕР_2 ) про безумовне прийняття ними спадщини за померлою матір`ю. Заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини від таких громадян у приватного нотаріуса Малинич Н.А. - відсутні.

Жодних інших доказів в обґрунтування поданого подання суду не надано.

При цьому, відомості про наявність чи відсутність у боржника коштів та рахунків боржника у банках та інших фінансових установах до матеріалів подання не надано.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 даної статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Враховуючи вказане на виконавчу службу покладено важливий обов`язок практичної реалізації судового рішення, що набрало законної сили, неналежне, неповне чи несумлінне виконання якого слід вважати порушує вимоги закону, а також нівелює право особи на доступ до суду як такий.

Виконавцем не надано доказів, підтверджуючих вжиття ним всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду щодо стягнення грошових коштів.

Крім того, згідно з ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, доказів того, що виконавець проводив у встановлені строки вказані виконавчі дії – суду не надано.

Із наданих виконавцем документів не встановлено правових підстав для звернення стягнення на незареєстроване в установленому законом порядку майно боржника, а саме: не встановлено факту відсутності в боржника достатніх коштів, як це передбачено ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене вбачається, що виконавцем не дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо надання доказів на підтвердження факту відсутності в боржника достатніх коштів, а отже, підстав для задоволення вказаного подання немає.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Проте, виконавцем до матеріалів подання не надано доказів направлення боржнику та отримання останнім постанов, які виносилися у зазначеному виконавчому провадженню.

У суду відсутні підстави вважати, що боржнику взагалі відомо про існування виконавчого провадження , що відкрито державним виконавцем.

Дослідивши наявні матеріали справи та докази, приймаючи до уваги те, що немає доказів про вручення боржнику постанов про відкриття виконавчих проваджень, про отримання ним викликів до відділу державної виконавчої служби; не надано доказів, що дії боржника перешкоджають повному та своєчасному вчиненню виконавчих дій; відсутні докази про ухилення боржника від виконання судових рішень чи перешкоджання державному виконавцю у вчинені виконавчих дій, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаного подання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що направлення подання про вирішення питання про звернення стягнення на майно, що незареєстроване за боржником в установленому законом порядку, є передчасним, а тому в задоволенні подання слід відмовити, при цьому судом враховано, що з наданих виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник обізнаний про існування виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звернення державного виконавця до суду із вказаним поданням, є передчасним, а тому в задоволенні подання виконавця слід відмовити.

Керуючись ст. ст.81,89,258- 261,268,353,354,440 ЦПК України,ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Івано-Франківськ Міснік Н.В. про звернення стягнення на майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош