Постанова № 92261411, 19.10.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1698/20

Номер провадження 3/220/1030/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Великоновосілківського ВП Волноваського ВП ГУНП України в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працює, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, неповнолітніх дітей на непрацездатних осіб на утриманні не має, інвалідність не встановлена, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає: АДРЕСА_2 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Великоновосілківського районного суду Донецької області 16.10.2020 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП у тому, що, 13.10.2020 року о 11-00 год. громадянин ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство, а саме умисно вчинив домашнє насильство, а саме умисно вчинив дії психологічного характеру у відношенні співмешканки ОСОБА_2 , висловлювався на її адресу брутальною лайкою, виказував образи та погрози, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно 13.10.2020 року о 11-00 год. громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство у відношенні співмешканки ОСОБА_2 . Сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталася через те, що ОСОБА_1 загубив мобільний телефон, та звинуватив свою співмешканку ОСОБА_2 що це вона кудись поділа його телефон. На цьому грунті ОСОБА_1 обурився та розрубов ОСОБА_2 палець на руці, про що дуже шкодує. В ході сварки ОСОБА_1 почав висловлювався на адресу ОСОБА_2 словами брутальної лайки, виказував образи. ОСОБА_1 пояснив що був в стані алкогольного сп`яніння. Щиро розкаявся у скоєному, завірив суд, що більше такого не допустить. На фіксації судового процесу не наполягав.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що дійсно мешкає з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , 13.10.2020 року приблизно о 11-00 год. між нею та її співмешканцем ОСОБА_1 трапилася сварка, в ході якої він ображав ОСОБА_2 словами брутальної лайки та розрубав палиць на руці. Але вони вже на даний час помирилися та вона до нього претензій не має. Потерпіла зазначила, що раніше такого між нею та ОСОБА_1 не траплялося.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснення потерпілої, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджена матеріалами адміністративної справи, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 022239 від 13.10.2020 р. (а.с. 3); реєстрацією повідомлення на номер «102» про скоєння адміністративного правоопрушення відносно ОСОБА_2 (а.с.4); протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, в якому зазначено обставини правопорушення (а.с.5); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , згідно яких 13.10.2020 року приблизно о 11-00 год. вони зі своїм співмешканцем вживали спиртні напої під час розпивання яких у них сталася сварка, в ході якої він почав ображати ОСОБА_2 словами брутальної лайки та розрубав палиць на руці (а.с.6); письмовими поясненнями самого правопорушника викладеними на окремому аркуші, відповідно до яких він свою провину визнав (а.с. 7). Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для вирішення справи. Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він підписаний порушником, його зміст відповідає положенням ст. 256 КпАП України. Пояснення потерпілої та пояснення порушника, як письмові, так і усні, є правдивими та узгоджуються з іншими доказами та між собою.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Дослідивши подані матеріали, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1ст. 173-2 КпАП України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, який не працює, інвалідність не встановлена, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є визнання своєї вини порушником у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення. Суд зазначає про відсутність обтяжуючих вину порушника обставин, не зважаючи на пояснення порушника та письмові пояснення потерпілої на вчинення порушення у стані алкогольного сп`яніння, оскільки протоколом не інкримінується вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. В своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, суд позбавлений можливості додатково встановлювати об`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Отже, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у мінімальних межах інкримінованого йому правопорушення, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 1 ст. 173-2 КпАП України суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. на розрахунковий рахунок - UA938999980313070106000005161, код класифікації доходів бюджету-21081100, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ)– 38047024, отримувач коштів В-Новосілк.УК/Великон.р-н/21081100, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави, на розрахунковий рахунок – UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя: О.А. Дурач