Ухвала суду № 92258979, 15.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8347/20

У Х В А Л А

15 жовтня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 09.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2020 року судом змінено назву відповідача з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру.

15.10.2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач був обізнаний про порушення свого права під час ознайомлення з наказом Генерального прокурора України від 15.04.2016 року №69к про звільнення, яким його звільнено з посади прокурора Одеської області та з органів прокуратури. При цьому, у квітні 2016 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді (справа №815/2052/16), однак, позивачем у справі №815/2052/16 вимога про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не заявлялась. Проте, з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач звернувся лише у 2020 році, явно пропустивши тримісячний строк для звернення з таким позовом.

15.10.2020 року у судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначене клопотання та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку сторін, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 235 КЗпП України, працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише у разі визнання такого звільнення незаконним та поновлення на посаді. Отже, з моменту звільнення з посади (з 15 квітня 2016 року) ОСОБА_1 лише вважав його незаконним, незаконність звільнення позивача було визнано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі № 815/2052/16.

У свою чергу, позивач до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернувся 31 серпня 2020 року, тобто в межах тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Аналоігчні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 17.08.2020 року у справі №420/3022/19.

Разом з тим, необхідно враховати також і судову практику Європейського Суду з прав людини.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід вертати увагу на обставини справи.

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично. Застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливий суд є право доступу до судочинства, у розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення із даним позовом до суду, отже доводи відповідача наведені в клопотанні є необґрунтованими, тому суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст.ст.122, 123, 241-246 КАС України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратуриі - залишити без задоволення.

Ухвала суду окремо від судового рішення по суті не оскаржується.

Повний текст ухвали виготовлено 19.10.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.