Рішення № 92258774, 16.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 р. № 400/3665/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 про:визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2019 ВП № 39499382,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві (надалі - Відділ або відповідач) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.04.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні реєстраційний номер АСВП 39499382.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що оскаржена постанова не відповідає норам Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404), оскільки при визначенні розміру штрафу старший державний виконавець Відділу врахував суму заборгованості позивача зі сплати аліментів, що виникла до 28.08.2018.

Ухвалою про відкриття виконавчого провадження суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

Цією ж ухвалою суд зобов`язав Відділ подати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 39499382.

Відповідач вимоги адміністративного позову не заперечив, зазначені в ухвалі суду документи не подав, представника в судове засідання не направив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, позивач, згідно з виконавчим листом № 490/3021/13-ц, виданим 09.08.2013 Центральним районним судом міста Миколаєва, зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки.

Відповідно до розрахунків державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (ар. с. 20, 21, 22), заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 (за період з листопада 2015 року по лютий 2018 року) дорівнювала сумі 22 240,76 грн.; заборгованість станом на 01.10.2018 дорівнювала сумі 26 594,36 грн.; заборгованість станом на 01.04.2019 дорівнювала сумі 28 662,86 грн.

24.04.2019 старший державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Гаїбов Р.Е., у виконавчому провадженні № 39499382, виніс постанову про накладення на позивача, на підставі статей 63 та 75 Закону № 1404, штрафу в сумі 8 598,85 грн. (30 відсотків від суми заборгованості зі сплаті аліментів) на користь ОСОБА_2 (надалі - Постанова, ар. с. 6).

Згідно з пунктом третім постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є правонаступником Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного управління юстиції у м. Севастополі, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Статтею 63 Закону № 1404 встановлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а статтею 75 Закону № 1404 визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Порядок стягнення аліментів встановлений статтею 71 Закону, але ця норма не зазначена у Постанові в якості підстави для накладення штрафу.

Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475) до Закону № 1404 були внесені зміни, в тому числі статтю 71 було доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Ця зміни до Закону № 1404 набрали чинності 28.08.2018.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

До 28.08.2018 стаття 71 Закону № 1404 за несплату аліментів не передбачала такого виду відповідальності, як накладення штрафу у відсотковому розмірі від суми заборгованості залежно від розміру заборгованості, яка перевищує суму відповідних платежів за рік, два та три роки.

Отже, новий нормативно-правовий акт (Закон № 2475) змінив закріплені в попередніх нормах (стаття 71 Закону № 1404 в редакції до 28.08.2018) правила поведінки, тобто попередній та новий нормативно-правові акти неоднаково визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів правовідносин.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При набранні законом чинності нерідко виникає питання про межі його впливу на правові відносини, які виникли до прийняття закону, але тривають і після набрання ним чинності. Специфічною є дія нового закону щодо правопорушень і правовідносин, які виникають внаслідок їх вчинення. Тут новий закон, як правило, поширюється на ті триваючі правопорушення, які розпочались до набрання ним чинності і завершились після цього.

Важливим моментом є темпоральна дія тих норм, що стосуються юридичної відповідальності, оскільки у вирішенні питання про дію в часі враховується виключно момент учинення правопорушення.

За усталеною практикою, під час визначення темпоральної дії норми про юридичну відповідальність такий момент розглядається сам собою, без прив`язки до наслідків. Тому можливі лише два варіанти застосування норм: або застосовується попередня норма про відповідальність (перспективна дія більш суворої правової норми) або застосовується нова (зворотна дія норми з більш м`якою відповідальністю). І правило про те, що правопорушення слід розглядати за нормою права, чинною на момент його вчинення, стосується саме правопорушника - сторони, яка зобов`язана нести відповідальність.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка набрала чинності для України 11.09.1997.

Оскільки Закон № 2475 у розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" не містить чіткої норми про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу зі сплати аліментів до 28.08.2018, суд вважає, що новий вид відповідальності належить застосовувати до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475.

Тобто приписи частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404 застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018, оскільки відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів з 28.08.2018 є меншим ніж той, який є необхідним для застосування частини чотирнадцятої статті 71 Закону № 1404, внаслідок чого суд дійшов висновку про протиправність Постанови.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 34993225) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати винесену 24.04.2019 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Гаїбовим Р.Е. у виконавчому провадженні № 39499382 постанову про накладення штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.В. Птичкіна