Ухвала суду № 92258768, 19.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 жовтня 2020 р. № 400/4549/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ ЛЮКС" (вул. 6 Поперечна, 30, кв. 7, м. Миколаїв, 54010) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ ЛЮКС» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №МК15009/895/АВ/П від 09.10.2020 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № МК15009/895АВ/П/ПП.

Одночасно з поданням позову, 16 жовтня 2020 року, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису № МК15009/895/АВ/П від 09.10.2020 (далі - Припис) до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що «незважаючи на оскарження Припису, у разі неповідомлення у вказаний у Приписі строк (до 16.10.2020) позивачу загрожує повторне проведення інспекційного відвідування, що саме по собі буде спричиняти негативні наслідки у вигляді порушення нормального режиму роботи підприємства, нервове напруження та стрес для керівника та працівників позивача у зв`язку з безпідставними візитами інспекторів Держпраці для перевірки виконання вимог припису. Існує ризик того, що відповідач буде вживати заходи та змушувати позивача виконати вимоги спірного припису… Крім того, оскільки вимоги Припису фактично не будуть виконані з причин його оскарження, існує очевидна загроза притягнення позивача до фінансової відповідальності за невиконання вимог Припису. … Додатковим обґрунтуванням необхідності забезпечення позову є те, що у разі не зупинення дії Припису … керівник позивача може бути завчасно та безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 188-4 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення №МК15009/895/АВ/П/ПТ від 02.10.2020 року вже направлено до районного суду для притягнення до адміністративної відповідальності».

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, серед іншого, зупиненням дії індивідуального акта. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

За нормами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що метою запровадження інституту забезпечення позову є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Під час розгляду заяви позивача суд не виявив фактів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач посилається на негативні наслідки повторного інспекційного відвідування та спричинене цим порушення нормального режиму роботи підприємства, а також емоційне напруження персоналу тощо. Зазначені обставини, навіть у разі їх настання, не можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Щодо аргументів позивача в частині ризику вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання позивачем Припису, суд бере до уваги, що позивач не навів посилань на конкретні дії відповідача (як саме відповідач буде «змушувати» позивача до виконання Припису) та не зазначив, як ці дії унеможливлять чи ускладнять виконання рішення суду.

Можливе притягнення до фінансової відповідальності позивача та адміністративної відповідальності його керівника також не є підставою для забезпечення позову у формі зупинення дії Припису. Зокрема протокол про адміністративне правопорушення підлягає до розгляду в судовому порядку незалежно від зупинення дії Припису. Фінансова відповідальність є наслідком вчинення відповідного правопорушення, яке орган Держпраці фіксує у акті перевірки, але не у Приписі.

З позиції суду, імовірні негативні наслідки як такі не можуть бути підставою для забезпечення позову, а наведене заявником обґрунтування щодо протиправності оскаржуваного Припису потребує з`ясування обставин в адміністративній справі, з підтвердженням відповідними доказами і наданням оцінки аргументам учасників справи.

Крім того, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного Припису може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

У зв`язку з вищезазначеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ ЛЮКС» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна