Рішення № 92258715, 15.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. № 400/509/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 19.08.2019 р. № 32; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі-відповідач) та просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову/призупинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам оформлене протоколом № 32 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 19.08.2019 року;

- зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, на період з 01.07.2019 року по 01.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є внутрішньо переміщеною особою, та отримував адресну допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлових комунальних послуг. Відповідачем отримана інформація, про наявність у позивача на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-краттннй розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Тому, виплата щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг була припинена з червня 2016 р. до з`ясування. Листом від 27.09.2016 р. позивачу повідомлено, що питання щодо поновлення виплати допомоги може бути розглянуто тільки після надання позивачем довідки із банківської установи про наявність (відсутність) у позивача депозитного вкладу у сумі, що не перевищує 10- кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб за період з 31.10.2014 р. по 31.08.2016 р. В подальшому позивач отримував відповіді про відсутність законних підстав щодо продовження виплати допомоги переміщеним особам. 01.07.2019 р. позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій повідомив про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги та додав до заяви копії документів відповідно до постанови № 505 КМУ від 01.10.2014, однак відповідно до витягу з протоколу № 32 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 19.08.2019 р. позивачу повідомлено про відмову/призупинення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі відповідно до п.3, п. 7 постанови КМУ від 01.10.2014 № 505. Вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні йому адресної допомоги, департамент грубо порушив охоронювані Конституцією України та законами України його права, а тому просив скасувати оскаржуване рішення.

Відповідач подав відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 працевлаштувався з 03.06.2015, тобто після припинення виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7 Порядку № 505, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 19.08.2019, протокол № 32, позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги як працюючій особі працездатного віку за заявою від 31.07.2019.Вважає дії правомірними та відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач вважаючи таку відмову відповідача, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та з 2014 року отримував грошову допомогу як непрацююча особа працездатного віку на період з 31.10.2014 по 30.12.2014 в розмірі 442,00 грн. щомісячно та на період з 31.12.2014 по 27.02.2015 в розмірі 221,00 грн. щомісячно.

З 28.02.2015 року виплату грошової допомоги припинено відповідно до пункту 7 Порядку № 505.

Починаючи з 16.12.2015 за заявами ОСОБА_1 грошова допомога призначається на неповнолітню дитину віком до 18 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою від 31.07.2019 щодо поновлення виплати грошової допомоги як працюючій працездатній особу. В особовій справі наявна довідка державного підприємства Д1ІНВКГ «Зоря» - «Машпроект» від 01.08.2019 № 570/19, відповідно до якої позивач працює на підприємстві з 03.06.2015 на посаді слюсаря-сантехніка 5 розряду, цех № 80.

Проте, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 19.08.2019, протокол № 32, позивачу відмовлено в призначенні грошової допомоги як працюючій особі працездатного віку за заявою від 31.07.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За правилами статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кабінет Міністрів України постановою №505 затвердив Порядок, який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) (п.1 Порядку №505).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність (пункт 3 Порядку №505).

Таким чином, зазначеними положеннями Порядку №505 законодавець визначив граничний шестимісячний термін призначення і виплати грошової допомоги, після закінчення якого, особа повинна звертатись до уповноважених органів з відповідною заявою про призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що вперше адресна допомога як внутрішньо переміщеній особі була призначена та виплачувалась по 27.02.2015, що не заперечує сам відповідач.

З 16.12.2015 за заявою ОСОБА_1 грошова допомога призначена на неповнолітню дитину віком до 18 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

31.07.2019 позивач як внутрішньо переміщена особа звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, з моменту припинення виплати позивачу грошової допомоги та до моменту звернення із заявою про призначення вказаної допомоги до відповідача (31.07.2019) пройшло більше шести місяців.

Відповідач призначив ОСОБА_1 допомогу переміщеним особам на проживання, що підтверджується Рішенням від 25.12.2014, однак посилаючись на п. 3, п. 7 Порядку № 505, згідно Витягу з протоколу № 32 від 19.08.2019 року вирішили відмовити/призупинити соціальні виплати ВПО ОСОБА_1 .

Однак, суд вважає рішення відповідача № 32 від 19.08.2019 року, необґрунтованим з огляду на таке.

Так, пунктом 12 Порядку №505 визначено умови припинення виплати грошової допомоги з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги;

у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Відтак, даний перелік підстав, за яких може бути припинено виплату грошової допомоги, є вичерпним.

Водночас, абзацом першим пункту 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Зазначені положення пункту 7 Порядку №505 узгоджуються з пунктом 12 Порядку №505 щодо умови припинення виплати грошової допомоги працездатним членам сім`ї, які не працевлаштувалися протягом визначеного строку.

Аналіз вищезазначених норм Порядку №505 свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається на наступний строк (чергові шість місяців) тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку №505, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача із заявою про призначення грошової допомоги відбулось після працевлаштування, позивач надав довідку про місце роботи і займану посаду від 01.08.2019 року № 08/5-548 та повідомив про те, що не має депозиту та житла у власності на не окупованій території, тобто відповідно до Порядку №505 повідомив департамент про своє працевлаштування.

Водночас, положення Порядку №505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась, та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, на отримання грошової допомоги.

Також Порядком №505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Таким чином, позивач має право на отримання щомісячної державної адресної допомоги переміщеним особам відповідно до положень Порядку №505, оскільки подав дані про своє працевлаштування.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2018 в справі №461/2043/16, яка підлягає врахуванню судом відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення департаменту від 19.08.20219 року, суперечить вимогам Порядку №505, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а тому при вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України Суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову /призупинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам оформлене протоколом № 32 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 19.08.2019 року.

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, буд. 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, на період з 01.07.2019 року по 01.01.2020 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03194499) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник