Рішення № 92258707, 15.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2373/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1463 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини А1463 (далі - ВЧ А1463), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1463, що полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 13 лютого 2019 року включно;

- зобов`язати військову частину А1463 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 лютого 2019 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1463, що полягає у не проведенні 13 лютого 2019 року остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України;

- зобов`язати військову частину А1463 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 14 лютого 2019 року по дату винесення рішення судом у справі.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 26.03.2020.

Вимоги обґрунтовані наступним. Позивач проходив військову службу в збройних силах України. Наказом від 13.02.2020 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ВЧ А1463 та всіх видів забезпечення. Проте протиправно на думку позивача, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, відповідачем не проведено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.02.2019 а також 13.02.2019 не проведено з позивачем остаточного розрахунку при звільнені з військової служби та не виплачено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку. ОСОБА_1 звертався до ВЧ з відповідною заявою, у відповідь на яку був повідомлений про відсутність у спірний період наявного фінансового ресурсу.

Відповідач надав відзив на позов. Зазначає, що ВЧ А1463 є установою, що фінансується з Державного бюджету України і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Крім того зазначено, що з березня 2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу йому було нараховано та виплачено індексацію в повному розмірі відповідно до базового місяця березня 2018 року. Щодо вимог в частині зобов`язання виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, то відповідач наголосив що норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку у зв`язку з тим, що індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення. Ст. 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за порушення строків виплати усіх належних при звільненні сум.

ВЧ А1463 надала заперечення. Зазначає, що порядок звільнення військовослужбовців з військової служби та підстави припинення трудового договору з працівниками підприємств, установ, організацій є принципово відмінними один від одного. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків без його згоди зі списків особового складу військової частини не виключається.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог , зокрема просить зобов`язати нарахувати та виплатити йому індексацію з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Відповідач надав відзив на уточнені вимоги. Просив залишити заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку на її подання.

Сторони в судове засідання не прибули. Підстав визначених ст.ст. 206, 206 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.

Позивач безтерміново має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 25.11.2016.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28.01.2019 №45 відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу « за п.п. «б» (за станом здоров`я) позивача звільнено з військової служби.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини А4324 (по стройовій частині) від 13.12.2019 №30 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

30.01.2020 позивач звернувся до командира ВЧ А4324 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Листом від 12.02.2020 №350/486/25/106 позивача повідомлено , що він проходив військову службу за контрактом у ВЧ А1859 та перебував на грошовому забезпечення у ВЧ А1463, що є юридичною особою та має фінансово-економічну службу, яка проводила з ним розрахунок по належних виплатах грошового забезпечення.

Також 30.01.2020 позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку як учасника бойових дій до командира військової частини А1463.

Листом від 27.02.2020 №350/486/200/257/1 ВЧ А1463 повідомило позивача що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерства Оборони України не було.

Не погоджуючись з позицією відповідача, вважаючи що на день виключення з особового складу та всіх видів забезпечення ВЧ з ним протиправно не проведено повного розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон України №108/95-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Частиною 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно зі ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ст. 12 Закону №2011-XII. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно зі ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.ч. 1,6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 №491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

Відповідачем не спростовується що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року Крупці не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Проте позивач зазначає, що з березня 2018 року по день виключення зі списків особового складу, позивачу було нараховано та виплачено індексації в повному розмірі з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, доказів протилежного суду не надано.

Дослідивши матеріли справи та сукупно проаналізувавши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позивачем не наведено аргументів чому суми у нарахованої та виплаченої індексації за вказаний період є невірними, обчисленими з порушенням вимог законодавства, а тому суд вважає такі необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене дії відповідача за цей період не можуть вважатися протиправними, а підстави для зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату індексації у вказаному періоді - відсутні.

Однак відомості про здійснення нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 - відсутні, відповідач такі обставини належним чином не аргументував. А тому дії щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за вказаний період, на переконання суду є протиправними та неправомірними.

Суд вважає за доцільне зауважити що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Суд звертає увагу, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Покликання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації суд оцінює критично, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Також з огляду на вказане вище, суд не вважає об`єктивними покликання відповідача на розпорядження та вказівки вищих органів військового управління щодо призупинення нарахування та виплати індексації.

Відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2016-2018 років надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Враховуючи те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, враховуючи протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому слід зауважити, що суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця та передчасними.

Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому доводи позивача в цій частині є передчасними, оскільки індексацію грошового забезпечення відповідачем ще не нараховано.

Щодо решти вимог суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Як свідчать матеріали справи, позивач був звільнений з військової служби 28.01.2019. При звільненні з ним був здійснений розрахунок і проведена виплата належних позивачу сум. При цьому на час звільнення зі служби спору щодо виплати індексації грошового забезпечення не було.

Питання щодо розміру виплаченої позивачу індексації виникло у позивача у січні 2020 року. Із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення позивач до відповідача звернувся 30 січня 2019 року, про що зазначено у позовній заяві. Викладені обставини свідчать, що спір щодо невиплаченої індексації з липня виник не під час звільнення, а через рік після звільнення позивача. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору судом не вирішується питання про його розподіл.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1463, що полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Зобов`язати військову частину А1463 (ЄДРПОУ07730233) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020.

Суддя В.М. Сакалош