Рішення № 92258693, 07.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2578/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

від відповідача Терех І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати п. 59 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2020 №700 в частині застосування до позивача, начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у виді догани.

В обґрунтування позову зазначено, що жодних порушень службової дисципліни позивач не допускав. За результатами службового розслідування складено висновок у якому формально описано порушення, які позивач нібито допустив під час розслідування кримінальних проваджень. Тому дисциплінарне стягнення застосовано не обґрунтовано і наказ в частині притягнення до відповідальності позивача слід визнати протиправним і скасувати.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві /арк.спр.119-126/ та пояснив, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі висновку службового розслідування складеного за результатами комплексного інспектування стану службової діяльності Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області. При проведенні розслідування і застосуванні дисциплінарного стягнення жодних порушень процесуальної незалежності діяльності позивача не допущено. У процесі своєї діяльності ОСОБА_1 неефективно розслідував низку кримінальних справ та допускав інші службові порушення. Тому покликання позивача безпідставні, а дії та рішення відповідача законі та обґрунтовані.

У судовому засіданні представник відповідача правову позицію викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Ухвалою суду від 22.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

На виконання наказу ГУНП у Львівській області від 02.12.2019 №3651, відповідно до вимог «Інструкції з організації та проведення перевірок службової діяльності органів (підрозділів) Національної поліції, затвердженої наказом МВС України від 31.01.2017 №67, комісією ГУНП у Львівській області в період з 03.12.2019 по 06.12.2019 проведено комплексне інспектування службової діяльності Дрогобицького відділу ГУНП у Львівській області, під час якого виявлено численні недоліки /арк.спр.30/.

У висновку службового розслідування неналежного виконання службових обов`язків з боку окремих працівників Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області /арк.спр.127-159/, затвердженому начальником ГУНП у Львівській області полковником поліції В.Віконським 06.02.2020, встановлено, що за розслідуванням кримінальних проваджень по ДТП із числа працівників СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області закріплено майора поліції ОСОБА_1 . На перевірку надано 14 кримінальних проваджень по лінії ДТП. В ході вивчення кримінальних проваджень встановлено, що огляди місць дорожньо-транспортних пригод проводяться тільки слідчими, які закріплені за лінією розслідування кримінальних правопорушень даної категорії. Як негатив відмічено те, що схеми до протоколів ОМП виконуються на листках формату А4, а не на бланку розробленому ГСУ НП України, фото таблиці до протоколів огляду місця ДТП та транспортного засобу неякісні, неналежно оформлені (відсутні пояснювальні написи та фотокартки не скріплені печатками відділу поліції, не засвідчені підписами), слідчі експерименти із учасниками дорожньо-транспортних пригод не проводяться протягом тривалого періоду часу, судові експертизи призначаються невчасно, що призводить до затягування проведення розслідування у ряді кримінальних проваджень та порушення розумних строків досудового розслідування /арк.спр.129-130/.

У низці кримінальних проваджень, де водії причетні до дорожньо-транспортної пригоди місце події залишили, слідчі (розшукові) дії проводяться безпланово, епізодично, плани спільних дій з оперативними підрозділами відсутні; по тяжких злочинах відсутні накази про створення слідчо-оперативних груп СОГ, не проведено допити осіб, які проживають поруч із місцями вчинення дорожньо-транспортних пригод, доручення оперативному підрозділу носять формальний характер, відсутнє планування у розслідуванні даної категорії кримінальних проваджень, що призводить до не розкриття злочинів даної категорії /арк.спр.130-131/.

У кримінальних провадженнях, які перебувають у провадженні начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , зокрема зареєстрованих до 2019 року не дотримано вимоги, щодо вилучення транспортних засобів з місця ДТП, та подальшого звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на майно /арк.спр.131-137/.

Також перевіркою прийняття рішення по речових доказах - транспортних засобах, на корті накладено ухвалами слідчого судді арешт установлено аналогічні порушення п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 /арк.спр.139/.

За висновком службового розслідування за порушення службової дисципліни до начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани /арк.спр.147/.

Згідно з наказом ГУНП у Львівській області від 20.02.2020 №700 /арк.спр.29-33/ проведеним службовим розслідуванням встановлено, що факти які стали підставою для призначення службового розслідування знайшли своє підтвердження та стали можливими унаслідок, зокрема, неналежного виконання службових обов`язків з боку начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , котрим не дотримано вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2, частини 2 статті 9, частин 1, 4 статті 28, частин 1 статті 40, статей 91-93 КПК України та підпункту 3 пункту 1 розділу 2, підпункту 2 пункту 3 розділу 6 «Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, щодо порушення розумних строків, безпричинної тяганини, швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних проваджень №12019140110001251, №12019140110000304, №1201914011000042, №12019140110000493, №12017140110001143, №12019140110001991, №12019140110001716, №12013150110001305.

За порушення службової дисципліни, зокрема вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 2, частини 2 статті 9, частин 1, 4 статті 28, частин 1 статті 40, статей 91-93 КПК України та підпункту 3 пункту 1 розділу 2, підпункту 2 пункту 3 розділу 6 «Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 06.07.2017 №570, керуючись пунктом 2 частини 3 статті 13 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, до начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - догана (п. 59 резолютивної частини).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІІІ (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону №580-VIII визначено основні обов`язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов`язаний:

- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

- поважати і не порушувати прав і свобод людини;

- надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

- зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських. затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Частиною 1 ст. 19 Закону №580-VIII передбачено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону №580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337- VIII.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Статтею 19 Дисциплінарного статуту регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (ч. 1 ст. 19).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 3 ст. 19).

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, тендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. 3, 4, 6 ст. 19).

Частинами 7-9 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Окрім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджені Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України.

Відповідно до п. 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Організація роботи слідчих підрозділів Національної поліції України регламентується Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.07.2017 №570 (далі - Положення).

Згідно з п. 1 Розділу І даного Положення органи досудового розслідування Національної поліції України (далі - органи досудового розслідування) є структурними підрозділами апарату центрального органу управління поліції, її територіальних органів - головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві, територіальних (відокремлених) підрозділів головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях та місті Києві (далі - територіальні (відокремлені) підрозділи поліції), які згідно з кримінальним процесуальним законодавством забезпечують досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції.

Згідно п. 3 Розділу І даного Положення правову основу діяльності органів досудового розслідування становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі - КК України), Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.

Частиною 1 Розділу II Положення визначено завдання, які покладаються на органи досудового розслідування:

- захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

- охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження;

- забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності слідчих органів Національної поліції;

- забезпечення відшкодування фізичним і юридичним особам шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями;

- виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних правопорушень, і вжиття через відповідні органи заходів щодо їх усунення.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу VI Положення слідчий - службова особа органу Національної поліції України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Під час досудового розслідування слідчий самостійно приймає процесуальні рішення, крім випадків, коли законом передбачено винесення рішення слідчого судді, суду або згода прокурора чи погодження керівника органу досудового розслідування або якщо рішення про його проведення приймає виключно прокурор, і є відповідальним за законне та своєчасне виконання цих рішень.

Згідно п. 3 Розділу VI Положення при виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний:

- під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків;

- виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;

- забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;

- не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;

- не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості;

- у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК України.

Пунктом 4 Розділу VI Положення передбачено, що службові особи органів та підрозділів поліції, крім безпосередніх керівників органів досудового розслідування, вищих керівників органів досудового розслідування, які діють у межах повноважень, визначених КПК України, не можуть мати доступу до матеріалів кримінальних проваджень, витребувати їх у слідчого для перевірки стану розслідування кримінального правопорушення, вивчення і надання вказівок, визначення кваліфікації кримінального правопорушення чи будь-яким іншим способом утручатися в процесуальну діяльність слідчого. Утручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, що не мають на те законних повноважень, не допускається.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Водночас згідно з ч. 2 цієї статті проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

- складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

- поведінка учасників кримінального провадження;

- спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Стаття 91 КПК України передбачено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

- подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

- обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

- обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

- обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

- обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ч. 1 ст. 91).

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91).

Згідно з приписами ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1). Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч. 2).

Статтею 93 КПК України регламентовано збирання доказів.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1).

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді (ч. 3).

Докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (ч. 4).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач покликається на те, що наказом ГУНП у Львівській області від 05.02.2020 №508 змінено персональний склад дисциплінарної комісії, яким виключено старшого слідчого в ОВС Михайла Саса та призначено членом комісії старшого слідчого в ОВСВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Тетяну Фільварську-Драган. Вивчення кримінальних проваджень за фактами ДТП під час службового розслідування проводив старший слідчий в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковник поліції Михайло Сас . Проте членом дисциплінарної комісії з відділу розслідування злочинів скоєних на транспорті СУ ГУНП у Львівській області надалі було призначено старшого слідчого в ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області підполковника поліції Тетяну Фільварську-Драган, яка і ставила підпис у висновку службового розслідування, хоча фактично матеріали справи не вивчала, що ставить під сумнів об`єктивність службового розслідування у даній частині. Однак суд не бере до уваги такі покликання, оскільки вони не знайшли підтвердження під час судового розгляду іншими доказами. Крім того, позивач не довів протиправність факту заміни одного члена комісії іншим. З позиції суду лише факт заміни одного члена комісії іншим під час проведення службового розслідування, у цьому випадку, не може вказувати на необ`єктивність проведеного розслідування чи упередженість його висновків.

Водночас посилання відповідача у оскаржуваному наказі на вимоги пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 (Основні обов`язки поліцейського) Закону України «Про Національну поліцію», ст. 2 (Завдання кримінального провадження), ч. 2 ст. 9 (Законність), ч.ч. 1, 4 ст. 28 (Розумні строки), ч. 1 ст. 40 (Слідчий органу досудового розслідування), ст. 91 (Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), ст. 92 (Обов`язок доказування), ст. 93 (Збирання доказів) КПК України та підп. 3 п. 1 розділу 2 (Завдання органів досудового розслідування), підп.. 2 п. 3 розділу 6 (Права і обов`язки слідчих, гарантії їх процесуальної незалежності) «Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України», які містять загальні норми права, та не конкретизують, що саме працівником поліції та слідчим було порушено, є формальним та не свідчить про обґрунтованість оскаржуваного наказу та підставність застосування дисциплінарного стягнення.

Зокрема, суду незрозуміло яким чином позивача стосуються вимоги ч. 4 ст. 28 КПК України, згідно з якою кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Адже відповідач не довів, що в кримінальних провадженнях за фактами ДТП, у яких позивач здійснює досудове розслідування, є особи, які тримаються під вартою чи неповнолітні.

Також, у висновку службового розслідування зазначено, що схеми до протоколів огляду місця події виконуються на листках формату А4, а не на бланку розробленому ГСУ Національної поліції України, фото-таблиці до протоколів огляду місця події неякісні, неналежно оформлені, слідчі експерименти з учасниками дорожньо-транспортних пригод не проводяться протягом тривалого часу, судові експертизи призначаються не вчасно, що призводить до затягування проведення розслідування у низці кримінальних проваджень та порушення розумних строків досудового розслідування.

Проте чинне процесуальне законодавство не містить жодних вимог до огляду схем та до бланків, на яких вони виготовляються. Надруковані бланки слідчим управлінням для використання безпосередньо слідчим Дрогобицького ВП не видавалися. Зауважень чи прохань змінити спосіб виготовлення схеми ДТП від учасників ДТП, осіб, які беруть участь у слідчих діях, експертів, які робили транспортно-трасологічні експертизи за цими матеріалами, судів не надходило. Шкоди від таких дій позивача не встановлено.

Аналогічно чинне законодавство не містить жодних вимог до оформлення фото-таблиць. Кольорових принтерів ГУНП у Львівській області не видавало. За таких обставин немає можливості виготовляти фото-таблиці з кольоровими знімками. Водночас зауважень чи пропозицій від будь-кого щодо якості виготовлених чорно-білих фото-таблиць не надходило.

Щодо проведення слідчих дій позивач пояснив, що по перевірених провадженнях експертизи як правило призначено вчасно, через кілька днів після внесення відомостей до ЄРДР. Інші експертизи як і слідчі експерименти призначаються по ходу розслідування, у разі виникнення необхідності.

Щодо відсутності планів розслідування позивач пояснив, що не враховуючи напрацьовану роками методику, власний досвід і знання, робоче навантаження не бачить необхідності витрачати час на складання типових, шаблонних і формальних планів розслідування, які повторюються у кожному провадженні.

Стосовно твердження «що у кримінальних провадженнях зареєстрованих до 2019 року не дотримано вимоги, щодо вилучення транспортних засобів з місця ДТП, та подальшого звернення до суду з клопотанням про накладенням арешту на майно» позивач пояснив, що до 11.12.2015 у слідчих не було законних підстав арештовувати майно третіх осіб. Відповідно до ст. 170 КПК України арешт накладався лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. У задоволенні клопотань слідчих про тимчасових доступ до транспортних засобів після їх вилучення і поміщення на арешт-майданчики (як це практикувалось слідчими СУ ГУ НП) слідчі судді Дрогобицького міськрайонного суду відмовляли. І лише після прийняття Закону України від 10.11.2015 №769-VIII «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні», стало можливим звертатись до суду з клопотанням про накладення арешту на транспортні засоби учасників, які не мають статусу підозрюваних. До цього в кримінальних провадженнях транспортні засоби вилучались, як речові докази під час огляду місця події, а в подальшому після завершення необхідних експертиз (авто-технічних, транспортно-трасологічних) повертались власникам. Іншого законного механізму для вилучення, огляду, дослідження транспортних засобів не існувало.

Відповідачем вказаних обставин не спростовано.

З приводу зазначення у висновку про те, що позивач ОСОБА_1 відповідальний за ведення Книги обліку речових доказів /авто, мото, вело транспорту/, такі обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Позивач пояснив, що його ніхто не ознайомлював з жодним наказом про покладення на нього додаткових обов`язків, пов`язаних з веденням таких книг обліку.

Відповідачем вказаних обставин не спростовано.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, суд проаналізував висновок службового розслідування, письмові пояснення долучені позивачем до висновку службового розслідування, та надані під час судового розгляду, дослідив письмові докази у справі та дійшов висновку, що порушення ОСОБА_1 частково є незначними, формальними, та не завдали будь-якої шкоди інтересам служби. В іншій частині виявлені порушення взагалі не підтверджено доказами у справі. Відтак застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є необґрунтованим та необ`єктивним.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, а тому наказ про його застосування слід визнати протиправним та скасувати.

З врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 59 наказу Головного Управління Національної поліції у Львівській області від 20.02.2020 №700 в частині застосування до начальника 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 40108833) судові витрати у виді судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2020.

Суддя Кравців О.Р.