Рішення № 92258677, 16.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7382/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №133950005316 від 27.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.07.2020 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Посилається на те, що 20.07.2020 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (загальний стаж роботи на момент звернення - 33 роки 4 місяці, а стаж за Списком №2 - 26 років 11 місяців). Втім, рішенням відповідача №133950005316 від 27.07.2020 року відмовлено позивачу у призначенні даного виду пенсії з підстав недосягнення необхідного віку, передбаченого абз.2 п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за результатами розгляду заяви позивача від 20.07.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №133950005316 від 27.07.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку 50 років. Посилаючись на вимоги п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначив, що до досягнення віку, встановленого абз.1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Тому, на думку відповідача, питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» може розглядатись лише після досягнення нею віку 54 роки 6 місяців за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. За таких обставин вважає, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (20.07.2020 року) у позивача відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 16.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює у Відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» за професією «машиніст» (з 25.07.1997 року).

У період з 15.02.1993 року по 03.09.1995 року, з 12.02.1996 року по 24.07.1997 року позивач працювала на цьому ж підприємстві за професією «гірник по виборці породи».

Дані роботи відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, №36 від 16.01.2003 року, №461 від 24.06.2016 року, що дає їй право на пенсію на пільгових умовах.

20.07.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з розписки-повідомлення до вказаної заяви позивачем додано: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання серії НОМЕР_1 від 15.07.1987 року; довідку про зміну назви організації №118 від 12.02.2020 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру №55405/37 від 22.06.2005 року; довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №335 від 08.07.2020 року; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 16.07.2020 року; паспорт серії НОМЕР_2 від 08.12.1998 року; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 20.03.2002 року та серії НОМЕР_4 від 04.03.2005 року; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 18.07.1998 року; трудову книжку серії НОМЕР_6 від 06.10.1987 року.

Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено.

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_6 позивача:

з 01.09.1986 по 15.06.1987 - навчання у СПТУ №59;

з 06.10.1987 по 07.06.1988 - працювала учнем збірника радіодеталей;

з 08.06.1988 по 07.10.1990 - працювала паяльником радіодеталей по першому розряду;

з 08.10.1991 по 31.01.1992 - працювала паяльником радіодеталей по другому розряду;

з 05.02.1992 по 10.12.1992 - працювала вихователем в ДНЗ;

з 11.12.1992 по 14.02.1993 - працювала учнем гірничого робітника по виборці породи;

з 15.02.1993 року по 03.09.1995 року, з 12.02.1996 року по 24.07.1997 року - працювала гірником по виборці породи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» ;

з 25.07.1997 по даний час - працює машиністом у Відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля».

За результатами розгляду заяви позивача, 27.07.2020 року відповідачем прийнято рішення №133950005316 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення», п.2 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підстава: недосягнення позивачем необхідного віку, передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось, що на підставі наданих позивачем документів, враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача складає 33 роки 4 місяці, в тому числі за Списком №2 - 26 років 11 місяців.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вказане рішення відповідача є протиправним та порушує право позивача на пенсію, гарантоване їй положеннями ст.46 Конституції України. При цьому, звернула увагу, що надала відповідачу всі необхідні документи, що підтверджують її право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року таким Законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення», регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд звертає увагу на існуванні і виключень з наведеного загального правила.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 року № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII раніше передбачений п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року набували право на пенсію по досягненню 55 років.

Закон України від 02.03.2015 року №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.

Згідно з п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII (11.10.2017 року), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Відповідно до п.1 резолютивної частини вказаного судового акта визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з п.2 резолютивної частини вказаного судового акта ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до п.3 резолютивної частини вказаного судового акта застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…».

Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

З урахуванням положень ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 року по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Отже, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Даючи оцінку спірному рішенню відповідача №133950005316 від 27.07.2020 року, згідно якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд приходить висновку, що таке не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до такого роду рішень, тому його слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.07.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133950005316 від 27.07.2020 року.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2 частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №133950005316 від 27.07.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) від 20.07.2020 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.