Рішення № 92258551, 16.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4299/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Вавринюк О.Б.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Межирічанська» до Червоноградської міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - позивач) з позовною заявою до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Червоноградський міський ВДВС), в якій просить суд:

- поновити строк на оскарження та прийняти до розгляду позовну заяву про скасування постанови старшого державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Стельмах А.П. про арешт майна боржника від 10.02.2020 ВП №61222220;

- прийняти позовну заяву до розгляду;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 10.02.2020 ВП №612222220;

- відстрочити сплату судового збору;

- стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 10.02.2020 старшим державним виконавцем Червоноградського міського ВДВС Стельмах А.П. при примусовому виконанні вимоги №Ю-596-25У Головного управління ДПС від 11.11.2019 винесено постанову про арешт майна боржника ВП №61222220 та накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 6415209,32 грн.

Оскаржувану постанову боржник одержав лише 18.04.2020.

Стверджуючи про протиправність оскаржуваної постанови позивач зазначив, що боржник у вказаному виконавчому провадженні є вугледобувним підприємством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також відповідно до ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» встановлено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження, та мораторій на порушення ссправ про банкрутство вугледобувних підприємств.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 рр.» приватизації підлягають, зокрема, відокремлений підрозділ «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля». Внесення у вказаний перелік надає ВП «Шахта «Межирічанська» статусу об`єкта приватизації, на який розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства - заборонено.

Крім того, майно боржника перебуває у податковій заставі.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що за умови перебування ВП «Шахта «Межирічанська» у процесі приватизації, перебування його майна у податковій заставі, а також через дію вказаних вище мораторіїв, винесення відповідачем постанови про арешт майна в межах ВП №61222220 від 10.02.2020 не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Оскільки вказана постанова є протиправною, порушує права позивача та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 05.06.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.06.2020 задоволено заяву позивача та поновлено строку звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.07.2020 за вх.№6157ел. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.54-58/.

Зазначив, що у відповідача на виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП №54185365 про стягнення з ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» на користь юридичних та фізичних осіб.

10.02.2020 відповідачем відкрито ВП №61222220 з виконання вимоги №Ю-596-25У Головного управління ДПС у Львівській області від 11.11.2019.

Цього ж дня старшим державним виконавцем Стельмахом А.П. винесено також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника, про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

При винесенні вказаних постанов старший державний виконавець керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження», усі дії та рішення прийняті у порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Аналогічний за змістом відзив надійшов засобами поштового зв`язку 15.07.2020 за вх. №35194 /арк.спр.62-66/.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав повністю. Просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Враховуючи думку представника позивача щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, проти чого застережень не висловлено, з врахуванням приписів ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства, суд продовжив розгляд справи за даною явкою сторін.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову, відзиву, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ДП «Львіввугілля» відповідно до Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою, зареєстроване 17.01.2013, ідентифікаційний код: 32323256 /арк.спр.16/, діє на підставі Статуту /арк.спр.15/

ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» діє на підставі Положення та Статуту /арк.спр.8-14/, належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, створене відповідно до наказу ДП «Львіввугілля» №5 від 12.03.2003 «Про створення відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля».

Мета діяльності підрозділу - забезпечення виконання завдань підприємства з видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально-економічних потреб працівників підрозділу і підприємства. Підрозділ здійснює у тому числі добування кам`яного вугілля; експлуатацію родовищ корисних копалин, здійснює заходи з комплексного використання природних ресурсів і ресурсозбереження.

Підрозділ не є юридичною особою.

Згідно з п. 4 Положення, підрозділ для здійснення господарської діяльності використовує надане йому підприємством майно, яке є державною власністю. Майно передається підрозділу на підставі двостороннього акта приймання-передачі.

Доходи отримані в результаті господарської діяльності підрозділу, після сплати податків та інших обов`язкових платежів належать підприємству.

11.11.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області ВП «Шахта «Межирічанська» виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-596-25 У на суму 5832008,48 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /арк.спр.89/

07.02.2020 Головне управління ДПС України у Львівській області звернулося із заявою до начальника Червоноградського міського ВДВС №5840/10/58.9-09 про відкриття виконавчого провадження (зареєстровано 10.02.2020 за вх. №4580) /арк.спр.88/.

10.02.2020 старшим державним виконавцем Червоноградського міського ВДВС Стельмахом А.П. відкрито виконавче провадження №61222220 з виконання вимоги №Ю-596-25У, виданої 11.11.2019 Головним управлінням ДПС у Львівській області /арк.спр.91/.

Цього ж дня старшим державним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження /арк.спр.92/; про стягнення виконавчого збору /арк.спр.93/; про арешт майна боржника /арк.спр.95/; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (№54185365) /арк.спр.96/.

Згідно з оскаржуваною постановою про арешт майна боржника ВП №61222220 від 10.02.2020 старший державний виконавець відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 6415209,32 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Порядок накладення арешт і вилучення майна (коштів) боржника регламентовано у ст. 56 Закону №1404-VIII.

Вказаною статтею у тому числі визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Частинами 3, 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII передбачені порядок та підстави зняття арешту з майна у разі виявлення порушення порядку його накладення, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269-VIII від 18.01.2018, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Особливості приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період визначені Законом України від 12.04.2012 №4650-VI «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (далі Закон №4650-VI).

За вимогами ст. 3 цього Закону приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №4650-VI особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до ст. 13 Закону №4650-VI з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Разом з тим, дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»).

Суд звертає увагу, що в контексті положень Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52)

Cудом не встановлено, що у даному виконавчому проваджені процедури щодо примусового звернення стягнення на майно та процедури примусової реалізації майна державним виконавцем здійснювались.

Більше того, стаття 13 Закону №4650-VI спрямована на запобігання банкрутству вугледобувних підприємств.

Тобто, з позиції суду, положення ч. 1 ст. 13. Закону №4650-VI стосується виключно заходів виконавчого провадження пов`язаних з застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації. В даному випадку судом констатовано відсутність застосування виконавцем таких заходів.

Абзацом 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017 №2021 регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №4650-VI).

Пунктами 2, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI передбачено:

2) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

9) страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону;

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI).

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 10 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI).

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону №2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до абз. 3, 4 ч. 15 ст. 25 Закону №2464-VI суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Таким чином, поняття заборгованість з єдиного соціального внеску включає в себе як недоїмку так і нараховані штрафи та пеню.

Водночас Законом №2021 визначено, що мораторій не поширюється, зокрема, на заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене суд вважає, що мораторій, встановлений згідно із Законом №2021, до спірних у справі правовідносин не застосовується.

Спірна постанова винесена при примусовому виконанні вимоги №Ю-596-25У від 11.11.2019, винесеної ГУ ДПС у Львівській області, яка виникла внаслідок несплати недоїмки, штрафу та пені з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування..

Позивачем не подано доказів того, що виконавче провадження ВП №61222220 щодо примусового виконання вимоги цієї вимоги стосується інших спірних правовідносин.

Позивач підтвердив, що оскаржувана постанова про арешт від 10.02.2020, прийнята без дотримання та врахування ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» із застереженнями, наведених у цій нормі.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Оскаржувана постанова про арешт майна вказаним критеріям відповідає, а тому є правомірною.

Будь-яких інших порушень вимог чинного законодавства державним виконавцем при винесенні цієї постанови не встановлено.

Суд зважає на долучену до матеріалів справи копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №380/4699/20, однак зауважує, що така законної сили не набрала, оскаржена у апеляційному порядку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 287, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.10.2020.

Суддя Кравців О.Р.