Рішення № 92258252, 19.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 року справа №320/6248/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області про визнання протиправною відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області в особі Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням нею 16- річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 року № 2503 XII;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Бориспільського районного відділу центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких її даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі УНЗР без відцифрованого образу її обличчя, без відцифрованих відбитків пальців її рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач звернулась до відповідача з приводу видачі її неповнолітній дитині паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, однак отримала лист-відмову, який мотивований тим, що з 01.11.2016 року запроваджено оформлення, обмін паспорта громадянина України із застосуванням ЄДДР з безконтактним електронним носієм, також зазначено, що у зв`язку із забезпеченням матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта з безконтактним електронним носієм, з 01.11.2016 припиняється видача паспорта громадянина України у вигляді книжечки.

Позивач зазначає, що за небажанням надавати згоду на обробку персональних даних у зв`язку із неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини та право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Положення про паспорт та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, вважає відмову відповідача в оформленні паспорту-книжечки протиправною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Відповідачі проти позову заперечували, надали до суду письмові відзиви, у яких зазначили, що частиною 2 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI) передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", з 1 листопада 2016 року припиняється.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що його дії повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу свого віку повинна отримати паспорт громадянина України.

В липні 2020 року, як законний представник, позивач звернувся до Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Бориспільський РВ) із заявою про надання дочці ОСОБА_2 паспорту громадянина у формі книжечки.

Реалізуючи принцип добровільності стосовно надання/ненадання згоди на обробку персональних даних, позивач вказав, що не надає таку згоду щодо персональних даних її дитини. Однак листом Бориспільський РВ відмовив у задоволенні такої заяви, посилаючись на відсутність для того законних підстав.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача в отриманні паспорта-книжечки, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

У зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом ОСОБА 2 до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області. Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії Велика Палата Верховного Суду визнала протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992. року № 2503-ХІІ та зобов`язала Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА 2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ (далі - справа № 806/3265/17).

У справі № 806/3265/17 вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Також вказано, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Отже, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 належить застосовувати в адміністративній справі щодо звернення позивача до суду в інтересах ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду визнала, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачу у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-УІ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-УІ), але, в той же час, дійшла висновку про обгрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови позивачу у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.

У справі № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, до наступних висновків.

Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Норми Закону № 5492-УІ на відміну від норм Положення № 2503-ХІІ (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, дочка позивача ОСОБА_2 має право на отримання паспорту громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР), без відцифрованого образу її обличчя, без відцифрованих відбитків пальців її рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР. Відповідач - в свою чергу - не визнає цього права.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своєї відмови у видачі ОСОБА_2 , в інтересах якої подано позовну заяву, паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Бориспільського районного відділу центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_2 оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що чинне законодавство України та встановлена зразковим рішенням Верховного Суду правова позиція, у їх поєднанні з фактичними обставинами справи, дає підстави вважати позовні вимоги у частині визнавання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення паспорту-книжечки та зобов`язання видати Дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням нею 16- річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 року № 2503 XII.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Бориспільського районного відділу центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких її даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в реєстрі УНЗР без відцифрованого образу її обличчя, без відцифрованих відбитків пальців її рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.