Рішення № 92258170, 16.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року № 320/6543/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №4350 від 19.09.2019 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 21.05.1983 по 14.06, з 24.01.1988 по 24.11.2016 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про відсутність у відповідача законних підстав для відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії, оскільки ним надано всі необхідні документи для такого призначення, а основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка і лише в разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема уточнюючих довідок підприємств. У зв`язку з цим позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є протиправним, а тому має бути скасоване.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано уточнюючі довідки, в яких вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, а відтак не підтверджено право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Броварським МВ УМВС у Київській області.

Згідно даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період:

з 01.04.1983 по 11.05.1983 працював в меблевому цеху столяром;

з 21.05.1983 по 14.06.1985 служба в Радянській Армії;

з 23.01.1987 по 23.01.1988 працював слюсарем-монтажником в СМУ-11 Броварського ЗСК;

з 24.01.1988 по 24.11.2016 працював монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в СМУ-11 Броварського ЗСК, пізніше ТОВ «Броварський ДБК «Меркурій»;

з 03.05.2017 по 31.07.2017 працював монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в ТОВ «ЖОК»;

з 02.08.2017 по 31.05.2018 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант»;

з 01.06.2018 по 14.01.2019 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в ТОВ «КАППІНО-БУД»;

з 15.01.2019 по теперішній час працює монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в ПАТ «Виробнича проектно-будівельна фірма «Атлант».

Відповідно до Наказу №118 від 17.11.1999, Наказу №484 від 21.07.2003 на ТОВ Броварському ДБК «Меркурій» була проведена атестація робочих місць, за результатами якої у ТОВ ДБК "Меркурій" визначено перелік робочих місць на вказаному підприємстві, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, до якого, зокрема, належить професія монтажника з монтажу залізобетонних конструкцій.

У вересні 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно списку №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

19 вересня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії позивачу та про яке було повідомлено Листом від 18.12.2019 №4655/103-09 (отримано позивачем 05.05.2020). Вказане рішення обґрунтовано тим, що для призначення пенсії позивачем надано трудову книжку, без уточнюючих довідок. За наданими документами загальний страховий стаж складає 37 років 10 місяців 26 днів.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Статтею 1 Закону №1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788 встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати внесення їх до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та результатами атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788 є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. справа №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, відповідно до якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №2.

Пунктом 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право на звернення за призначенням пенсії в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до правил п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, для оформлення пенсії за віком необхідно зібрати та подати до органу пенсійного фонду:

- заяву про призначення пільгової пенсії за віком

- паспорт громадянина України та документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно пункту 1 статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), відповідно до п. п. 1, 2 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічну позицію викладено у рішенні Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №172/718/17.

Додаткові документи, а саме: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, подаються у випадках відсутності трудової книжки (п. 3 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 р.).

Порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений Наказом Мінпраці та соцполітики №58 від 29.03.1993.

Згідно вимог п. 2.2 даної Інструкції, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як убачається із матеріалів справи, трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Так, відповідно до записів №8-17 в трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач з 24.01.1988 по 24.11.2016 працював монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в СМУ-11 Броварського ЗСК, який у зв`язку зі зміною форми власності перейменовано на ТОВ «Броварський ДБК «Меркурій».

Професія монтажника залізобетонних виробів передбачена розділом XXIX Строительство зданий и сооружений: промышленных, энергетических, гидротехнических, дорожно-мостовых, транспорта и связи, жилых и культурно-бытовых, а также надземных зданий и сооружений шахт, рудников и коммуникаций Списку №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Як уже зазначалося судом, відповідно до Наказу №118 від 17.11.1999, Наказу №484 від 21.07.2003 на ТОВ Броварському ДБК «Меркурій» була проведена атестація робочих місць, за результатами якої у ТОВ ДБК "Меркурій" визначено перелік робочих місць на вказаному підприємстві, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, до якого, зокрема, належить професія монтажника з монтажу залізобетонних конструкцій, на якій працював позивач.

З викладеного вбачається, що стаж роботи позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2 підтверджений записами у трудовій книжці, а відтак, висновки пенсійного органу щодо необхідності надання уточнюючих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах є безпідставними, оскільки такі довідки надаються у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача із 24.01.1988 по 24.11.2016, згідно записів у трудовій книжці.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» 2 червня 2005 року № 2636-IV передбачено, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, період роботи ОСОБА_1 із 21.05.1983 по 14.06.1985 (служба в Радянській Армії), та з 24.01.1988 по 24.11.2016 (робота на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в СМУ-11 Броварського ЗСК, що у подальшому перейменовано у ТОВ «Броварський ДБК «Меркурій») підлягає зарахуванню до трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2.

Ураховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку (55 років), який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загального трудового стаж більше 30 років, з яких більше 12 років 6 місяців на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, суд приходить до висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так як інших доводів, крім відсутності уточнюючих довідок, у рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідачем не зазначено, відмова пенсійного органу у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії № 4350 від 19.09.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу правил статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1- 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо необхідності зарахування позивачу пільгового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і відповідач не може діяти в іншій спосіб, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 , трудовий стаж роботи з 21.05.1983 по 14.06.1985, з 24.01.1988 по 24.11.2016 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком №2, призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком №2 згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Щодо дати призначення та виплати пенсії позивачеві, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Відповідно до пункту 1.6 цього Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачеві виповнилося 55 років, отже, відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем досягнення пенсійного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №60474 від 30.07.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №4350 від 19.09.2019 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 21.05.1983 по 14.06.1985, з 24.01.1988 по 24.11.2016 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, призначити та виплати пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.01.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.