Рішення № 92258089, 06.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ № П/320/301/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Костенко О.М.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якомупозивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 19.11.2019 №ТД/ФС-656 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 250380 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила про те, що в порушення ст.5 Закону України «Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивач не був повідомлений про проведення інспекційного відвідування. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні, а органами ДФС та Держпраці не надано будь- яких доказів та не зазначено жодних підстав, що слугували причиною для висновків про те, що підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснює саме за адресами: АДРЕСА_1 ( 4-Г) та АДРЕСА_1 , куди інспекторам було видане направлення та накази.

Крім того, позивач зазначила, що відповідно до п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, - два робочих днів, а наказ ГУ ДФС у Київській області виданий на проведення фактичної перевірки з 21.08.2019 протягом 10 днів, що суперечить приписам Порядку № 295, адже позивач відноситься до суб`єктів мікропідприємництва.

Додатково позивач зауважила, що Акт фактичної перевіруки не був вручений позивачу, а був направлений по пошті, при цьому відсутні докази щодо відмови ФОП ОСОБА_1 від підпису вказаного Акта. Вказала, що матеріалами справи не підтверджується та обставина, що Головним управлінням Держпраці у Київській області направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю для можливості явки та надання своїх пояснень, заперечень, клопотань, що суперечить законодавству.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву у якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що Головне управління Держпраці у Київській області отримало акти про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками Головного управління ДПС у Київській області № 3/10-36-33-04/ НОМЕР_1 від 02.09.2019 та № 4/10-36-33-04/ НОМЕР_1 від 02.09.2019. Згідно даних актів, працівниками Головного управління ДПС у Київській області в ході проведення фактичної перевірки магазинах, в яких здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , виявлено гр. ОСОБА_3 та в магазині, за адресою АДРЕСА_3 , виявлено гр. ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин відповідно діючого законодавства України та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне цільове страхування, що свідчить про порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. З ст. 24 КЗпП України та Податкового кодексу України.

Додатково, відповідач вказав, що фактична перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснювалася працівниками Головного управління ДПС у Київській області на підставі п.п 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України. Тому застосування позивачем у своїй позовній заяві Постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 до вчинених правовідносин є неналежним. Адже дана постанова № 295 не врегульовує вчинені правовідносини.

Також, відповідач стверджував, що відповідно до Порядку № 509 в редакції від 30.08.2019 не передбачено, що розгляд справи про накладення штрафу має розглядатися за участю позивача.

Позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що до відзиву долучені незасвідчені ксерокопії актів про проведення фактичної перевірки та ксерокопії пояснень громадян. При цьому сам відповідач у відзиві вказує, що належним чином засвідчити оригінали вказаних документів не може так як, саме в таких копіях з відміткою (штамп) згідно з оригіналом їм було надіслано з ГУ ДПС в Київській області. Тобто, вбачається що посадова особа уповноважена на прийняття рішення про накладення штрафу або про закриття справи приймала рішення тільки на підставі ксерокопій ДПС належним чином не засвідчених та тим самим наклала штраф в сумі 250 380 грн. Крім того, до відзиву долучені ксерокопії пояснень громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 29.08.2019 року, проте вказані письмові докази, як пояснення взагалі не відображені в актах про проведення фактичної перевірки як додатки, а тому у разі відсутності їх у вказаних актах, такі пояснення не можуть вважатися належним та допустимими доказами.

Позивач стверджувала, що до відзиву долучена копія супровідного листа від 12.11.2019 №44/2/19/19324 щодо розгляду справи про накладення штрафу, якого вона не отримувала, а з його копії не можливо встановити, чи взагалі направлявся вказаний лист позивачу та чи був нею отриманий, в тому числі завчасно.

Щодо доводів відповідача про те, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 здійснювалося працівниками ГУ ДПС у Київській області на підставі п.п.75.1.3. п.75.1, ст.. 75, п.п.80.2.7 п. 80.2. ст.. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, тому Постанова КМУ №295 від 26.04.2017 до вказаних правовідносин застосовуватися не може позивач вказала, що відповідно до наявної інформації на офіційному веб-сайті ГУ ДПС у Київській області в розділі «Плану-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік» відсутні відомості про перевірку ФОП « ОСОБА_1 », тому підстава для проведення фактичної виїзної перевірки була не плановою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 суд продовжив строк проведення підготовчого засідання у справі № П/320/301/20 та відклав підготовче засідання на 02.06.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 06.10.2020.

У судове засідання, призначене у справі на 06.10.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи у передбачений законодавством строк, що. Явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань до суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до відомостей Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 02.12.2009 зареєстрована фізичною особою - підприємцем номер запису 23360000000000920. Основним видом діяльності позивача згідно КВЕД є 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 29.08.2019 по 30.08.2020 головним державним інспектором Головного управління ДПС у Київській області Берця В.С. та Лисюк Р.А., на підставі наказів від 20.08.2019 № 1708 та №1709 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) та направлення №2348, №2349,№2344, №2345 від 20.08.2019 № 2348, п.п.20.1.2., 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8, 20.1.13, п. 20.1. ст.20, п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ФОП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , на об`єкті магазину за адресою: АДРЕСА_3 та магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_3

За результатами вказаної перевірки складено Акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 3/10-36-33-04/ НОМЕР_2 від 02.09.2019 та № 4/10-36-33-04/ НОМЕР_1 від 02.09.2019.

У висновках Акта перевірки № 3/10-36-33-04/ НОМЕР_2 від 02.09.2019 зафіксовано порушення позивачем ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322- VІІ із змінами та доповненнями, зокрема перевіркою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться магазин, в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на загальній системі оподаткування. У момент проведення перевірки в приміщенні знаходився один найманий робітник, а саме ОСОБА_5 , яка виконувала обов`язки продавця. Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_3 з 15.08.2019 проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця та заробітну плату не отримувала. ФОП ОСОБА_1 до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області не подавала повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 .

Як вбачається з наданих до матеріалів справи пояснень ОСОБА_6 від 29.08.2019, прийнятих інспектором ГУ ДПС у Київській області, вказала, що проходить стажування на посаду продавця у ФОП ОСОБА_1 в магазині за адресою: АДРЕСА_2 з 15.08.2019. Заробітну плату не отримувала, трудовий договір не укладала. Графік роботи з понеділка по п`ятницю з 8-00 год. до 17-00 год, субота та неділя вихідний. Обідня перерва з 13-00 до 14-00.

У висновках Акта перевірки № 4/10-36-33-04/ НОМЕР_2 від 02.09.2019 зафіксовано порушення позивачем ст. 176, ст.50. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.6, п.1, ст. 4, ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322- VІІ із змінами та доповненнями. Перевіркою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться магазин, в якому підприємницьку діяльність здійснює ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на загальній системі оподаткування. На момент проведення перевірки в приміщенні знаходився один найманий робітник, а саме ОСОБА_7 , яка виконувала обов`язки продавця. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_7 працює у ФОП ОСОБА_1 з червня 2019 року та отримує заробітну плату у розмірі 2000 грн. (дві тисячі) за місяць. Враховуючи вищенаведене ФОП ОСОБА_1 було виплачено ОСОБА_7 за період з червня місяця 2019 (включно) заробітну плату на загальну суму 4000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску. Окрім того, ФОП ОСОБА_1 подано до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області податковий розрахунок сум доходу перерахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум отриманого з них податку за формою І-ДФ за ІІ квартал 2019 з недостовірними даними. ФОП ОСОБА_1 не подано до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_7 .

Як вбачається з наданих до матеріалів справи пояснень ОСОБА_7 від 29.08.2019, прийнятих інспектором ГУ ДПС у Київській області, остання вказала, що працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 в магазині за адресою АДРЕСА_4 та отримує заробітну плату 2000 грн. на місяць.

12.11.2019 ГУ Держпраці у Київській області оформило лист № 44/2/19/19324, яким повідомило ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , передбаченого аб. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП.

За результатами розгляду порушень, виявлених під час фактичної перевірки Першим заступником начальника Головного управління Андрієнком B.C. було прийнято рішення про винесення Постанови про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.11.2019 № ТД/ФС-656 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250 380,00 грн.

Листом від 22.11.2019 № 44/2/19/20100 ГУ Держпраці у Київській області направило ФОП ОСОБА_1 постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.11.2019 №ТД/ФС-656. Вказаний лист було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 та згідно відомостей з сайту ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення зі штриховим ідентифікатором № 0405041512951 було отримане позивачем 11.12.2019.

Не погоджуючись з висновками Акта фактичної перевірки та прийнятою постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (надалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення завданням Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення Держпраці на виконання покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотримання законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, та які використовують найману працю.

Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до положень ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ч. 2 ст. 265 КЗпП).

Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 2, 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Тобто, діючим законодавством передбачена можливість здійснення контролю законодавства про працю в тому числі і податковим органом, який за результатами такого заходу складає акт, що є наступною підставою для накладення територіальним органом Держпраці штрафу згідно п. 2 Порядку № 509.

Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу може бути акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у акті перевірки та доведений належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваної постанови, 29.08.2019 в ході здійснення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Київській області за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача: АДРЕСА_5 зафіксовано виконання функціональних обов`язків продавців на робочих місцях - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без укладення трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018, ОСОБА_8 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, за умовами якого орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендаря нежитлове приміщення - тимчасову споруду, що знаходиться по АДРЕСА_6 на умовах, визначених даним договором. Загальна площа вищевказаної споруди становить 45 кв.м.

Пунктом 6 договору визначено, що нежитлове приміщення - тимчасова споруда передається орендарю з метою розміщення в ній магазину та здійснення торгівельної діяльності. Орендар усвідомлює для яких цілей йому необхідне орендоване майно, тому питання щодо невідповідності конструктивних та монтажно-будівельних невідповідностей санітарним, природоохоронним, протипожежним та іншим встановленим законом нормам, вирішується до підписання акту прийому передачі. Після прийому передачі майна всі питання пов`язані з веденням підприємницької діяльності орендаря вирішуються орендарем враховуючи відповідальність за порушення даних норм.

Пунктом 9 договору обумовлено, що строк оренди нежитлового приміщення - тимчасової споруди на умовах даного договору складає 2роки 11 місяців.

Згідно відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу №3804 виданого 29.10.2013 Згурівської РДА перебуває у приватній власності ОСОБА_8 .

Відповідно до відомостей Акта № 3-2017 введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 21.02.2017, 21.07.2017 центр сервісного обслуговування ОСОБА_9 виконав роботи з введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, який належить ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 і перебуває: АДРЕСА_6 , магазин-кафе.

Крім того, відомостями довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій від 21.02.2017 підтверджено опломбування РРО №3000301267 за адресою: АДРЕСА_7 .

Згідно відомостей ліцензії № 031128 виданої ГУ ДФС у Київській області ФОП ОСОБА_1 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами у період з 02.04.208 по 01.04.2019 за місцем торгівлі: АДРЕСА_7 , магазин-кафе. Крім того, ГУ ДФС у Київській області було видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 1710096401359 ФОП ОСОБА_1 за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_7 , магазин-кафе. При цьому, додатком до ліцензії № 1710096401359 визначено перелік електронних контрольно-касових апаратів № 3000301267 дозволених для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_7 , магазин-кафе.

З огляду на викладене, судом встановлено, що місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_6 .

Проте, відповідачем не спростовано вказану інформацію, як і не надано доказів ведення позивачем господарської діяльності за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Крім того, суд зауважує, що згідно п. 2.3. та 3.2. Актів по проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) № 3/10-36-33-01/ НОМЕР_1 та № 4/10-36-33-04/ НОМЕР_3 у описовій частині вказано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надавали письмові пояснення, проте в якості додатків вказані пояснення не відображені та не додані, що ставить під сумнів докази, надані ГУ ДПС у Київській області на підтвердження встановлених в ході перевірки порушень ФОП ОСОБА_1 ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю.

Пунктом 4 Порядку № 509 обумолвено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Разом з тим, з відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 на підставі висновків Акта перевірки від 02.09.2019 № 3/10-36-33-01/ НОМЕР_1 та № 4/10-36-33-04/25040044363, не надано доказів здійснення позивачем господарської діяльності за адресами, визначеними в Актах перевірки як і не надано належних доказів для притягнення позивача до відповідальності у порядку визначеному статтею 265 Кодексу законів про працю.

Пунктом 3 Порядку № 509 обумовлено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Судом встановлено, що 12.11.2019 ГУ Держпраці у Київській області оформило лист № 44/2/19/19324, яким повідомило ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , передбаченого аб. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП.

Разом з тим, відповідачем у порушення вищевказаних норм не надано до суду доказів направлення вказаного листа про розгляд справи про накладення штрафу, що у свою чергу, позбавило ФОП ОСОБА_1 можливості надати пояснення, докази чи документи, що стосуються матеріалів справи про накладення штрафу. Крім того, у вказаному листі не зазначено ані дати ані часу на який призначено розгляд справи, що також порушило права позивача.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача викладені в обґрунтування позову із посиланням на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 « Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відтак станом на час проведення фактичної перевірки вказана постанова була нечинною та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів позивача про те, що відповідно до наявної інформації на офіційному веб-сайті ГУ ДПС у Київській області в розділі «Плану-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік» відсутні відомості про перевірку ФОП « ОСОБА_1 ».

Тобто, на думку позивача підстава для проведення фактичної виїзної перевірки була не плановою.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Головного управління ДФС у Київській області, як податкового органу.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст. 80 Податкового кодексу.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Проте, суд вказує, що суб`єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді, проте позивачем не надано доказів оскарження Наказу ГУ ДПС у Київській області про призначення перевірки.

При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Так, позивачем було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідачем не спростовано доказів позивача та не надано до суду належних доказів на підтвердження правомірності дій щодо прийняття спірної постанови.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2503,80 грн., що підтверджується відомостями квитанцій від 26.02.2020 № 38216 та від 20.12.2019 № 84608.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 19.11.2019 №ТД/ФС-656 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_8 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 жовтня 2020 р.