Рішення № 92258035, 19.10.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. справа № 300/1626/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) через уповноваженого представника - адвоката Винника Юрія Григоровича (надалі, також - представник позивача, ОСОБА_2 ) 07.07.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУНП в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 , спеціальний жетон - 0103357, старшого дільничого офіцера поліції відділу перевенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 04.06.2020 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 04.06.2020 на посаді старшого дільничого офіцера поліції відділу перевенції Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.06.2020 по день постановлення рішення у справі;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні в розмірі 2 793,56 грн;

- стягнути з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 040,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у період з 08.08.2002 по 04.06.2020 перебував на службі в органах внутрішніх справ та органах Національної поліції України, однак, на підставі оскаржуваного наказу від 04.06.2020 за №189 о/с був звільнений із займаної посади за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Так, підставою для його звільнення став наказ від 04.06.2020 за №669 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Представник позивача вказує на незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції за допущення порушення вимог пункту 1, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", підпункту 2 пункту 1 Розділу І, підпункту 1 пункту 1 Розділу II, пункту 3 Розділу IV наказу МВС від 09.11.2016 за №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що виразилося у порушенні службової дисципліни. Представник позивача зазначив, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності був винесений за результатами службового розслідування, яке проведено на підставі статті від ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікованої у засобах масової інформації, зокрема на сайті агенції новин "galka.if.ua" про нетактовну поведінку працівників Івано-Франківського відділу поліції відносно неповнолітнього ОСОБА_3 та його товариша ОСОБА_4 . Так, з матеріалів службового розслідування, а саме з аудіозапису встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно неповнолітнього, висловлювання нецензурною лайкою, погрози в бік вищевказаних громадян. Однак, ОСОБА_1 заступивши 30.05.2020 для несення служби у складі групи реагування по домашньому насильству в сім`ї по м.Івано-Франківську близько 19 год. 00 хв., з метою придбання питної води пішов до магазину « Гут-Фут », та через кілька хвилин помітивши навпроти магазину групу осіб, двоє з яких розпочали бійку підійшов до місця скупчення для припинення правопорушення. Після чого запросили таких осіб, якими виявились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Івано-Франківського ВП для встановлення анкетних даних та обставин події. Під час спілкування із ними поводив себе толерантно та ввічливо. Крім того, у своєму поясненні в ході службового розслідування, капітан поліції ОСОБА_1 вказав, що походження аудіозапису, яке вмикали працівники ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області, йому не відоме та голос на аудіозаписі, на його думку, не належить йому. Додав, що він до ОСОБА_3 фізичну силу не застосовував, а тільки схопив останнього за руку щоб припинити протиправні дії коли такий підійшов до нього.

Сторона позивача вважає, що дисциплінарною комісією допущено порушення прав поліцейського під час проведення службового розслідування, а також не забезпечення поліцейському права на захист. Вважає, що службове розслідування щодо ОСОБА_1 проведено з обвинувальним ухилом, неповно, необ`єктивно, надано перевагу одним доказам над іншими, і безпідставно взято до уваги недопустимі докази, у зв`язку з чим зроблено хибний висновок про порушення ним службової дисципліни, що стало підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України. Представник позивача звертає увагу на те, що дисциплінарною комісією при проведенні службового розслідування відносно ОСОБА_1 не вірно надано оцінку обставинам зафіксованим камерами спостереження, які розташовані біля чергової частини Івана-Франківського відділку поліції, оскільки капітан поліції ОСОБА_1 не наносив удар долонею правої руки в область голови ОСОБА_4 , натомість, з огляду на стан алкогольного сп`яніння та вчинення злісної непокори осатннім відносно позивача, він схопив його за руку з метою припинення протиправних дій. Вважає, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Окрім того, необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем, що не було встановлено відповідачем.

В підтвердження вимоги про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні зі служби в органах поліції, представник позивача вказав на те, що розрахунок з ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст. 116-117 КЗпП України проведено не у день звільнення, а лише через сім днів, що підтверджує необхідність стягнення такої компенсації у розмірі 2964,78 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що оскаржувані накази прийняті з порушенням принципів обґрунтованості, тобто без врахуванням всіх обставин, та пропорційності, зокрема не дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

10.07.2020 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 94, 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків позивачем(а.с. 67-69).

17.07.2020 представником позивача на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду подано заяву про усунення недоліків із додатками(а.с.71-100)

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження(а.с. 101-103).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 05.08.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 за №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Так, надаючи оцінку діям капітана поліції ОСОБА_1 , відповідачем встановлено вчинення проступку позивачем несумісного з подальшим перебуванням на службі в Національній поліції. Так, встановлена нетактовна поведінка капітана поліції ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка набула розголосу в мережі «Фейсбук», на сайті агенції новин « Галка ІФ.ЮА » і викликала обурення та критику населення, що значною мірою підриває авторитет Національної поліції. Так, відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 під час виконання службових обов`язків поліцейський зобов`язаний поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, дотримуватись норм ділового мовлення не допускати використання ненормативної лексики, контролювати свою поведінку, почуття та емоції не дозволяти особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішення та службову поведінку. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (підпункт 2 пункту 1 розділу І Правил). Також представник відповідача зазначив, що при накладенні дисциплінарного стягнення комісією враховано важкість проступку, обставини за яких його скоєно, попередня поведінка позивача, його характеристика. Вважає, що оскаржувані накази є правомірними та законними(а.с.115-119).

20.08.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 18.08.2020, в якій зазначено, що комісією не встановлено факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу. Також представник позивача вважає, що відповідачем не наведено переконливих спростувань щодо недопустимості доказів, які дисциплінарна комісія безпідставно взяла до уваги при прийнятті рішення. Вважає, що висновок службового розслідування від 04.06.2020 складено та оформлено з грубим порушенням норм Розділу VІ наказу МВС № 893 від 07.11.2018, тобто його складено після прийняття наказу про звільнення від 04.06.2020, оскільки вважає, оскільки такий був відсутній 05.06.2020 при ознайомленні ОСОБА_1 з документами, які стали підставою його звільнення. З урахуванням наведеного, представник позивача просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві як такі, що є необґрунтовані (а.с. 170-174).

31.08.2020 відповідач подав суду заперечення на відповідь, у яких щодо посилань позивача про відсутність службового розслідування та порушення права позивача на вказує, що такі доводи є хибними та невірними оскільки керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області було оперативно відреаговано на отриману інформацію зі ЗМІ. Також комісією було опитано всіх учасників та відібрано пояснення у позивача, в якому була викладена його позиція щодо даного факту, а будь-яких інших матеріалів чи доказів позивачем не було надано, не зазначалося ним і про неприпустимість доказів чи їх фальсифікацію. ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би спростовував вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У вказаних запереченнях представник відповідача наголошує на тому, що наведенні представником позивача аргументи у відповіді на відзив є безпідставні, голослівні та нічим не підтверджені. Крім того, вказує на те, що матеріалами службового розслідування повністю підтверджуються незаконні дії, зокрема, капітана поліції ОСОБА_1 , а саме аудіозаписами, показаннями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , поліцейських: лейтенанта поліції ОСОБА_8 , лейтенанта поліції ОСОБА_9 , а також записами камер відео спостереження, встановлених у вестибюлі Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, де чітко видно, що саме капітан поліції ОСОБА_1 та лейтенант поліції ОСОБА_10 доставили в приміщення Івано-Франківського ВП громадянина ОСОБА_3 і громадянина ОСОБА_4 та саме вони проводили з ними бесіди у приміщенні Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 169-170).

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, аргументи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 05.08.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 04.06.2020, відповідно до записів № 5 та 6 трудової книжки серії НОМЕР_1 , проходив службу в Національній поліції України (а.с. 49-50).

ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення гр. ОСОБА_11 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 в якому вказано, що син проводив аудіозапис затримання та спілкування поліції у Івано-Франківському відділку поліції та долучив такий аудіозапис (а.с. 152-153). Водночас, працівниками ГУНП в Івано-Франківській області ІНФОРМАЦІЯ_2 під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин "galka.if.ua" виявлено статтю, яка свідчила про нетактовну поведінку працівників Івано-Франківського ВП щодо до неповнолітнього ОСОБА_3 та його товариша. Вказана стаття містила опублікований аудіозапис ОСОБА_3 , де зафіксовано нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом ГУНП в Івано-Франківській області призначено службове розслідування та визначено склад дисциплінарної комісії (а.с. 160-161).

На підставі вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 р. (далі - Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України), дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, результати якого відображені у Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, який затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020 (надалі - Висновок)(а.с.20-40).

Згідно Висновку, в ході проведення службового розслідування встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016.

Відповідно до службової характеристики наданої т.в.о. заступника начальника ГУНП в Івано-Франківській області, полковником поліції О.Білейчуком, капітан поліції ОСОБА_1 за час проходження служби в Національній поліції України зарекомендував себе не енергійним та не вольовим працівником, з посереднім знанням функціональних обов`язків. У роботі ініціативи та наполегливості не проявляє, на критику в свою адресу реагує легковажно та не робить належних висносків.

Так, капітан поліції ОСОБА_1 знав та усвідомлював неприпустимість своєї поведінки, однак зухвало знехтував нормами законодавства і вчинив дії, несумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського. За таких обставин, заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеристика капітана поліції ОСОБА_1 , тривалий період служби, досвід роботи, але проаналізувавши всі матеріали отримані у межах службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що описані вище дії, вчинені працівником Івано-Франківського ВП є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові якості та особисту недисциплінованість капітана поліції ОСОБА_1 , що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків.

Таким чином, враховуючи характер дисциплінарного проступку, ступінь вини працівника поліції, дисциплінарна комісія вважала за доцільне застосувати до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з Національної поліції України.

На підставі встановленого, дисциплінарна комісія вважала, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися, а тому пунктом 3 резолютивної частини Висновку комісією запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, що виразилось у порушенні службової дисципліни, старшого дільничого інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити з Національної поліції України (а.с. 21-40).

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського ВП ГУНП" за №669 від 04.06.2020 (пункт 1) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1, підпунктів 1, 2, 6 пункту 3 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", підпункту 2 пункту 1 Розділу І, підпункту 1 пункту 1 Розділу II, пункту 3 Розділу IV наказу МВС від 09.11.2016 за №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що виразилося у порушенні службової дисципліни старшого дільничого інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено з Національної поліції України (а.с. 138-141).

На підставі вищезазначеного наказу відповідачем винесено наказ "По особовому складу" за №189 о/с від 04.06.2020 про звільнення зі служби на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) капітана поліції ОСОБА_1 , (0103357), старшого дільничого інспектора поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с. 136).

Вважаючи звільнення незаконним, позивач, оспорюючи факт вчинення ним дисциплінарного проступку, об`єктивність службового розслідування та сувору міру покарання, призначеного за висновками цього розслідування, через свого представника звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).

Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №580-VІІІ поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Правила етичної поведінки поліцейських затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила №1179) є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Абзацом 2 пункту 1 розділу 1 Правил №1179 передбачено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (пункт 1 розділу 2 Правил №1179).

Відповідно до пункту 3 розділу 4 Правил №1179, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Також, законом України №2337-VІІІ від 15.03.2018 затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

У преамбулі Закону України №2337-VІІІ від 15.03.2018 вказано, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга).

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6 частини третьої).

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (частина перша).

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга).

Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту врегульовано, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Як уже встановлено судом, під час моніторингу засобів масової інформації на офіційному сайті агенції новин "galka.if.ua" виявлено статтю щодо нетактовної поведінки працівників Івано-Франківського ВП по відношенню" до неповнолітнього ОСОБА_3 та його товариша. Також в інтернеті опубліковано аудіозапис ОСОБА_3 де встановлено нетактовну поведінку працівників поліції стосовно даного неповнолітнього та його товариша, висловлювання нецензурною лайкою та погрози щодо вищевказаних громадян. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУНП в Івано-Франківській області поступило звернення гр. ОСОБА_11 щодо неправомірних дій працівників Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області по підношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 132-133). Наказом №667 від 04.06.2020 за вищевказаним фактом призначено службове розслідування, за наслідками якого дисциплінарною комісією складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Івано-Франківського ВП ГУНП, затверджений т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020.

Частинами 1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Судом встановлено, що під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області майору поліції Борищаку І.М. (а.с. 154-156). У таких поясненнях посилання позивача на необхідність отримання правової допомоги чи подання доказів правомірності його дій - відсутні.

Відтак, суд погоджується із відповідачем, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки такий скористався правом на подання письмових пояснень.

Частинами 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За припасами статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується (стаття 22 Дисциплінарного статуту).

Суд звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна в органах поліції досягається дотриманням поліцейськими Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також неупередженим, гідним та сумлінним виконанням поліцейськими своїх обов`язків та утриманням від вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

В ході судового розгляду справи встановлено, що оскаржувані накази прийняті за наслідками проведеного щодо позивача службового розслідування, оформленого Висновком, який затверджено т.в.о. начальника ГУНП в Івано-Франківській області 04.06.2020.

Згідно із Висновком, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 30.05.2020 близько 19:00 год. старший дільничий офіцер поліції відділу превенції Івано-Франківського ВП капітан поліції ОСОБА_1 та оперуповноважений відділу кримінальної поліції Івано-Франківського ВП лейтенант поліції ОСОБА_10 , які знаходились на службі, помітили конфлікт (бійку) двох невідомих осіб по вул. Бельведерській в м.Івано-Франківську. Для припинення правопорушення працівники поліції підійшли до невідомих, припинили конфлікт та запросили двох осіб, учасників бійки до Івано-Франківського ВП на вул. Бельведерській для встановлення причин конфлікту та анкетних даних. Даними особами виявились гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .

Дисциплінарною комісією під час прослуховування аудіозапису, наданого батьком ОСОБА_3 , встановлено голоси декількох чоловіків, які між собою розмовляють. Під час розмови чути, як один із чоловіків, вживаючи нецензурні слова, протягом усієї розмови висловлює погрози в сторону неповнолітнього гр. ОСОБА_3 . Так, в ході службового розслідування встановлено, що дані погрози на аудіозаписі звучали від капітана поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_10 . Вказане підтверджується письмовими поясненнями інспектора взводу №2 роти "ТОР" УПП в Івано-Франківській області Департаменту патрульної служби НПУ лейтенанта ОСОБА_9 . Так, лейтенант поліції ОСОБА_9 повідомив, що прізвища працівника поліції не знає, але за зовнішніми ознаками та з відеозапису, який йому показали працівники ВІОС УКЗ ГУНП, зрозумів, що один з них - це капітан поліції ОСОБА_1 , інший працівник поліції - ОСОБА_10 поводив себе спокійніше. Однак, лейтенант поліції ОСОБА_9 вказав, що під час розмови з даними громадянами працівники поліції висловлювались в їхній бік ненормативною лексикою.

Під час перегляду відеозапису (VID-20200604-WA0001), наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, який здійснений з камер відеоспостереження Івано-Франківського ВП за 30.05.2020 та направлений департаментом внутрішньої безпеки Івано-Франківського управління Національної поліції України від 04.06.2020, суд встановив, що капітан поліції ОСОБА_1 дійсно наніс удар долонею правої руки в область голови гр. ОСОБА_4 . Таким чином, висновки дисциплінарної комісії про вчинення дисциплінарного проступку капітаном поліції ОСОБА_1 є обґрунтованими.

Щодо посилання на представника позивача на вчинення ОСОБА_4 злісної непокори відносно капітана поліції ОСОБА_1 , то суд оцінює таке критично, з огляду на відсутність складення відповідного протоколу щодо вказаної особа за ст. 185 КУпАП, а натомість притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП (розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п`яному вигляді).

Також, під час прослуховування судом аудіозапису, наданого відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, суд встановив нетактовну поведінку працівників поліції стосовно неповнолітнього, висловлювання нецензурною лайкою, погрози відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . Такі обставини в сукупності з іншими доказами, а саме, поясненнями лейтенанта поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 підтверджують неетичну поведінку поліцейських - ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , яка виражались у формі ненормативної лексики (нецензурно).

Так, відповідно до пояснень лейтенанта поліції ОСОБА_9 , аудіо запис здійснений в Івано-Франківському ВП, а голоси людей, які виражались ненормативною лексикою (нецензурно) та з погрозами, належать саме поліцейським - ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

При цьому, згідно пояснень інспектора взводу 2 роти 2 УПП в Івано-Франківській області ДПП Бобало Д.І. слідує, що останній 30.05.2020 здійснював патрулювання в складі екпіажу «Ясен Т-22» та прибувши на виклик про допомогу до МВП, де двоє працівників поліції проводили профілактичну бесіду з гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 , при цьому останні провокували працівників поліції висловлюючись нецензурно та поводячись зверхньо(а.с. 158-159).

Суд звертає увагу на те, що навіть попри будь-які провокативні дії громадян працівник поліції зобов`язаний поводити себе ввічливо, тактовно, з дотриманням вимог законодавства та Правил етичної поведінки поліцейських Так, згідно положень Правил №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський зобов`язанний поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Відтак, матеріали службового розслідування містять пояснення причетних до вказаної події осіб, аудіозаписи та відезаписи, які підтверджують обставини події, що сталася.

За приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії позивача, які виразилися в допущенні поведінки, яка не сумісна із званням поліцейського, не виконанні вимог Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, є проступком несумісним з перебуванням на службі в поліції.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 підриває авторитет органів поліції, основним критерієм оцінки діяльності яких є рівень довіри населення, а також така поведінка позивача, як поліцейського, суперечить загальним принципам, встановлених для співробітників органів поліції.

Суд звертає увагу на те, що сам факт вчинення протиправних дій на робочому місці серед колег свідчить про зухвалість поведінки позивача.

Щодо клопотання представника позивача про допит свідків від 07.07.2020, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , суд зазначає, що дослідивши повно та об`єктивно матеріали справи, зокрема, матеріали службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , а також письмові пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , надані під час службового розслідування старшому інспектору ВІОС УКЗ ГУНП в Івано-Франківській області майору поліції Борищаку І.М. (а.с. 158-159, 166-168), суд з`ясував всі обставини справи, а тому їх допит вважав недоцільним.

Суд, зазначає, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівника поліції.

Таким чином, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Згідно із підпунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Стосовно посилань позивача на те, що відомості, викладені у витягу з ЄРДР про розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000000643 від 12.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 365 КК України, не доводять вини ОСОБА_10 у протиправності його дій по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням, суд зазначає наступне.

Так, вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу.

На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Одночасно, суд зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно-правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як в службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2019 по справі №819/736/18 (адміністративне провадження №К/9901/69758/18).

Службовим розслідуванням встановлено недотримання позивачем обмежень і заборон, порушення службової дисципліни, що виразилось у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

Кримінальне провадження, що проводиться відносно позивача, не виключає наявності у його діях складу дисциплінарного проступку та не позбавляє відповідача можливості накладення дисциплінарного стягнення за його вчинення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що звільнення позивача зі служби за порушення службової дисципліни не пов`язане з вчиненням злочину. Відтак, наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.

Зазначені вище обставини дають підстави вважати, що позивачем вчинено проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського.

При цьому, звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в Національній поліції України.

Суд звертає увагу, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

Суд також зазначає, що наведені події за участю позивача набули широкого суспільного резонансу та здобули критику в суспільстві, що негативно впливає на формування іміджу поліції та знижує рівень довіри громадян. Так, опублікована ІНФОРМАЦІЯ_2 у засобах масової інформація, зокрема на сайті агенції новин "galka.if.ua" (ІНФОРМАЦІЯ_1) фактично підриває авторитет та довіру населення як до ГУНП в Івано-Франківській області, так і решті територіальних органів Національної поліції в цілому, про що свідчать коментарі до вказаної статті.

При цьому, суд зауважує, що своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.10.2015 р. №21-2440а15 та №21-2103а15 та підтримана Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 по справі №815/3636/15 (адміністративне провадження №К/9901/7668/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях позивача були наявні порушення вимог підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", підпунктів 1, 2, 3, 6, 7 пункту 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу III, підпунктів 1, 2 пункту 2 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, тобто, вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні службової дисципліни - недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржених наказів, а саме пункту 2 наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №669 про притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України та наказу начальника ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с про звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відповідач діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, зважаючи на те, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби, то підстави для їх задоволення також відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

В частині вимог позовної заяви про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні наводить наступні доводи.

Як попередньо встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с звільнено з 04.06.2020 року зі служби в поліції, з виплатою компенсації за 17 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році(а.с.17).

Як вбачається з платіжного доручення № 2709 від 11.06.2020, відповідачем здійснено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за червень 2020 та компенсації за невикористану чергову відпустку за фактично відпрацьований час у календарному році в сумі 16 166,08 грн(а.с. 48).

Вважаючи, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку в день звільнення, позивач звернувся до суду з вимогою про компенсацію 2964,78 грн за затримку розрахунку днів при звільненні на 7 календарних днів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в цій частині вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Приписами ст. 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону № 580-VIII та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку,- наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року та від 01.03.2018 року у справах № 806/535/16 та № 806/1899/17.

Так, позивача звільнено зі служби в поліції з 04.06.2020 згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2020 за №189 о/с, однак остаточний розрахунок по грошовому забезпеченню та компенсації за невикористану чергову відпустку в сумі 16 166,08 грн здійснено 11.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням відповідача від 11.06.2020 № 2709.

З огляду на те, що виплата неоспорюваних сум, належних позивачу при звільненні, відбулася 11 червня 2020 року, тобто із затримкою у 7 календарних днів, на користь останнього належить стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати цих сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення за період з 01.04.2020 по 31.05.2020 ОСОБА_1 від 18.06.2020 № 368 розмір середньоденного грошове забезпечення позивача становить 423,54 грн(а.с.47).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача з 04 червня 2020 року по 11 червня 2020 року становить 2964 грн 78 коп. (423,54 грн *7 к.д.), яка підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

З огляду на викладені обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відсутні заперечення в цій частині позовних вимог.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, відтак підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з ГУНП в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 червня 2020 року по 11 червня 2020 року в сумі 2964 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 78 копійок. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Суд констатує, що витрати по сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви позивач не поніс.

У позовній заяві позивач ставить питання про відшкодування його витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8040,00 грн.

З цього питання суд зазначає, що згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат позивач подав договір № 31/20 від 11.06.2020 про надання правової допомоги укладений із адвокатом Винником Юрієм Григоровичем. Водночас, 11.06.2020 укладено додаткову угоду до вищевказаного договору в якому визначено загальну вартість наданих послуг 16 000 грн, та аванс в розмірі 8040,00 грн. Також, позивачем долучено квитанцію ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15.06.2020 № RC_H95NZ45N6JPMOZI12W51ХА про оплату платником ОСОБА_2 8040,20 грн. отримувачу ОСОБА_2 із зазначення призначення платежу «надходження готівки за платіжними картками. Оплата за надання правничої допомоги по справі ОСОБА_1 ».

Суд констатує, що позивач ОСОБА_1 належними доказами не підтвердив факт понесення ним таких витрат, а також їх склад та розмір.

Відтак за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок іншої сторони витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04 червня 2020 року по 11 червня 2020 року в сумі 2964 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 78 копійок.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.