Рішення № 92257857, 19.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2253/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу звернення із заявою про призначення пенсії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він неодноразово звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак у призначенні такої йому кожного разу було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Вказані дії відповідача вважає протиправним, оскільки наявність у нього достатнього страхового стажу підтверджується трудовою книжкою та свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, що надавались при зверненні, однак безпідставно невраховані відповідачем.

25 серпня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0702-7/29412 від 19.08.2020 р., в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду поданих заявником при зверненні до Хустського відділу обслуговування громадян документів встановлено, що загальний стаж такого становить 4 роки 1 місяць 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Так, при зверненні заявником подано дві трудові книжки. При цьому, робота в Ларьянському дитячому садочку, зазначена в першій трудовій книжці, не може бути зарахована, оскільки запис містить виправлення. Щодо трудової діяльності, зазначеній в другій трудовій книжці, то періоди, окрім з 15.10.1989 по 30.11.1989 та 15.06.1990 по 15.09.1990, не можуть бути зараховані, оскільки дата народження не відповідає паспортним даним, а факт належності документа даній особі не підтверджено у судовому порядку. Щодо періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, то такий може бути зараховано тільки частково, а саме, з 13.09.2001 р. по 31.12.2002 р., оскільки за інші періоди відсутні дані про сплату страхових внесків.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 червня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив наступні докумнети: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; трудову книжку (2 шт.) ТК від 03.03.1975 р. та ТК від 1982 р.; військовий квиток; довідку з ДПІ про облік як суб`єкт підприємницької діяльності, та свідоцтво № НОМЕР_1 .

З метою підтвердження відомостей, зазначених в поданих трудових книжках, орган Пенсійного фонду в Закарпатській області звернувся із запитами до Головних управлінь Пенсійного фонду в Черкаській та Рівненській областях, у відповідь на які було надано відомості щодо періодів роботи ОСОБА_1 в колгоспі імені Калініна з жовтня 1989 року по листопад 1989 року та з червня 1990 року по вересень 1990 року, а також в колгоспі «Дружба» за серпень - листопад 1987 року.

Листом відділу з призначення та перерахунку пенсій №16 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №16763/03.17 від 06.08.2019 р. ОСОБА_1 було повідомлено, про відсутність достатнього страхового стажу для призначення пенсії. Окрім того, проінформовано про те, що до загального страхового стажу не враховано період роботи в Ларьянському дитячому садочку з 11.01.1976 р. по 13.11.1977 р. у зв`язку з тим, що запис про роботу містить виправлення, а також періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 у зв`язку з тим, що дата народження не відповідає паспортним даним, а факт належності цього документу може бути встановлено в судовому порядку.

За результатами розгляду поданих документів протоколом №072150001734 від 24 вересня 2019 року Хустське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. Так, розрахований органом Пенсійного фонду страховий стаж становить 4 року 8 місяців 23 дні, до якого включено період роботи з 03.03.1975 р. по 30 грудня 1975 року; військова служба з 05.05.1977 р. по 15.05.1979 р.; період роботи з 15.10.1989 по 30.11.1989; з 15.06.1990 по 15.09.1990, а також період здійснення підприємницької діяльності з 13.09.2001 по 31.12.2002 р.

Не погоджуючись із відмовою органу Пенсійного фонду України призначити пенсію за віком, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Норми ст. 12 Закону №1788-XII передбачають право чоловіків на пенсії за віком за умови досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Вказане узгоджується також з положеннями ст. 26 Закону №1058-IV, відповідно до яких, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до норм законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, призначення пенсії здійснюється на підставі поданої особою заяви встановленого зразка.

Так, ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, що кореспондується з положеннями ст. 80 Закону №1788-XII, передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органом Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, мотивованої відсутністю достатнього страхового стажу. Так, зокрема, орган Пенсійного фонду України відмовився зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Ларьянському дитячому садочку з 11.01.1976 р. по 13.11.1977 р. у зв`язку з тим, що запис про роботу містить виправлення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 56 №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону №1788-XII).

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 р. №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна в період спірної трудової діяльності позивача).

П. 2.3 Інструкції №162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переводі на іншу постійну роботу чи звільненні, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів.

Звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 подав, в тому числі, трудову книжку б/н від 03 березня 1975 року . Як вбачається із запису №3 такої 11 січня 1976 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на час будівництва Ларьянського дитячого садка на підставі наказу №161/2 від 11.01.1976 р. В подальшому 13 листопада 1976 року відповідно до наказу №191/1 від 13.11.1976 р. позивач був звільнений з роботи у зв`язку з закінченням будівництва дитячого садка, що підтверджується записом №4 трудової книжки.

Дослідивши наявну у відмовних матеріалах пенсійної справи копію трудової книжки ОСОБА_1 б/н від 03 березня 1975 року, суд дійшов висновку, що записи про період роботи в Ларьянському дитячому садку здійснені акуратно, ручко чорного кольору, наявність будь-яких виправлень, що б не дозволили точно встановити період та місце роботи, судом не встановлено. Більше того, ані в прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії, ані у поданому до суду відзиві відповідачем не зазначено конкретно, які саме виправлення містить запис про роботу ОСОБА_1 у вказаний період. Разом з тим, судом наявність таких не встановлена.

Проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу роботи в Ларьянському дитячому садочку з 11.01.1976 р. по 13.11.1977 р., а тому висновки органу Пенсійного фонду про те, що такий не може бути врахований в страховий стаж позивача є безпідставними.

Більше того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. У зв`язку з чим не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17 липня 2018 року у справі №220/989/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно відмови органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивача частину трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 13 лютого 1982 року, суд зазначає наступне.

Свою відмову відповідач аргументує тим, що відомості про особу - власника трудової книжка ОСОБА_1 містять розбіжності з паспортними даними. Зокрема, дата народження ОСОБА_1 відповідно до трудової книжка - 28 листопада 1958 року, тоді як в паспорті зазначено 27 листопада 1958 року.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції №162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження.

Вказане узгоджується також з п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р.

Отже, законодавчими нормами, чинними на час заповнення трудової книжки, так і на час розгляду поданої ОСОБА_1 заяви була передбачена обов`язковість тотожності відомостей про особу - власника трудової книжки з даними паспорта чи свідоцтва про народження.

Однак в спірних правовідносинах відомості про дату народження ОСОБА_1 в трудовій книжці НОМЕР_2 та паспорті ВР №098004 відрізняються, що не дозволяє уповноваженому органу точно встановити належність такої трудової книжки заявнику.

Тому першочергове значення для вирішення питання можливості зарахування до страхового стажу особи періодів роботи, зазначених в такій трудовій книжці, є встановлення факту належності правовстановлюючого документу (трудової книжки НОМЕР_2 ) саме позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Норма Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 р. №1618-IV передбачають можливість захисту прав та інтересів осіб у разі наявності неточних записів у їх правовстановлюючих документах. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, питання встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , враховуючи неточні записи про дату народження, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому позивач вправі звернутись до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства для захисту свого порушеного права. В той же час адміністративний суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, та таким чином підміняти собою компетенцію відповідного органу.

Суд бере до уваги також те, що позивач в листі органу Пенсійного фонду України від 06.08.2019 р. був повідомлений про необхідність встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_2 в судовому порядку, однак жодних дій з метою захисту свого права не вчиняв, доказів, які б підтверджували встановлення юридичного факту щодо належності йому трудової книжки НОМЕР_2 , суду не надав.

Інших документів, які б підтвердили, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, наявність у ОСОБА_1 трудового стажу за період з липня 1981 року по жовтень 1987 року позивач суду не надав.

З огляду на вищенаведене рішення відповідача щодо відмови зарахувати зазначений період роботи до страхового стажу ОСОБА_1 є правомірним.

Стосовно відмови органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 24 лютого 1995 року ОСОБА_1 був зареєстрований в якості підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №62807820.

Нормами пенсійного законодавства України передбачено право приватних підприємців, як громадяни України, при досягненні пенсійного віку на отримання пенсії за віком з врахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності.

Так, зокрема, нормами ст. 3 Закону №1788-XII (що було чинне на момент проведення державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 ) передбачено право особи, яка займається підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, на трудову пенсію.

В подальшому зазначене право також було гарантовано положеннями Закону №1058-IV, відповідно до ст. 11 якого фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відносяться до осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а тому період здійснення ними підприємницької діяльності також підлягає включення до страхового стажу за умови сплати страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону №1058-IV).

Таким чином, період здійснення фізичними особами-підприємцями підприємницької діяльності як за нормами Закону №1788-XII, так і Закону №1058-IV, підлягає включенню до страхового стажу особи тільки за умови сплати такими страхових внесків.

Так, обов`язок фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлений нормами п. 2.7 розділу ІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року №11-1 (що була чинна до 2011 року).

Також вказаною Інструкціє був передбачений обов`язок платників збору вести облік збору та подавати звіт про нарахування страхового збору до Пенсійного фонду.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727 з 01 січня 1999 року запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб`єктів малого підприємництва, в тому числі, фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. При цьому, відповідно до п. 7 вказаного указу суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, в тому числі, збору на відрахування до Пенсійного фонду.

З огляду на що після прийняття Закону №1058-IV, пп. 1 п. 3-1 Прикінцевих положень такого було передбачено включення до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Таким чином, нормами пенсійного законодавства, що діяло у спірний період, була передбачена можливість зарахування до страхового стажу особи, яка здійснює підприємницьку діяльністю, що дає право на отримання пенсії за віком, період здійснення такої діяльності, в залежності від певних факторів. По-перше, від того, яку систему оподаткування використовував підприємець до виходу на пенсію. По-друге, залежно від періоду здійснення такої підприємницької діяльності (до 01.01.2004 р. або після цієї дати).

Так, до 01.01.2004 р. під час призначення пенсії враховувався трудовий стаж, а не страховий, що підтверджувався даними Пенсійного фонду або персоніфікованого обліку. За відсутності таких даних у Пенсійному фонді підприємцю необхідно подати довідку з податкової інспекції за місцем реєстрації підприємця за цей період про розмір сплаченого єдиного податку за кожен місяць або про розмір чистого доходу також за кожен місяць. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. З 01 січня 2004 року такий стаж підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1).

З огляду на вищенаведене суд відхиляє твердження позивача, що для підтвердження такого страхового стажу достатнім є тільки довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки вказане право розповсюджується виключно на фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, та здійснення підприємницької діяльності до 30.06.2000 р.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи довідки Головного управління ДФС у Закарпатській області, ОСОБА_1 перебував на обліку в інспекції з 12.09.2001 р. по 13.01.2017 р. При цьому у період з 13.09.2001 р. по 31.12.2002 р. ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, в інших періодах - на загальній системі оподаткування.

Окрім того, довідкою Головного управління ДФС у Закарпатській області підтверджено факт сплати до бюджету ОСОБА_1 за період з вересня 2001 року по грудень 2002 року єдиного податку.

Отже, матеріалами справи підтверджено здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування включно з 13.09.2001 р. по 31.12.2002 р. Доказів протилежного позивач ні суду, ані органу Пенсійного фонду не надав.

Відповідно до протоколу Хустського об`єднаного управління ПФУ №072150001734 від 24.09.2019 р., до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 13.09.2001 р. по 31.12.2002 р., тобто під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Інший період не включено у зв`язку з відсутністю в органу Пенсійного фонду відомостей щодо сплати ОСОБА_1 страхових внесків.

Доказів сплати таких страхових внесків за спірний період позивач суду також не надав.

З огляду на вищенаведені обставини справи суд вважає, що орган Пенсійного фонду правомірно відмовив у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з моменту проведення державної реєстрації до 12.09.2001 р. та з 01.01.2003 р. до 13 січня 2017 року (припинення підприємницької діяльності).

Таким чином, за результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено протиправність відмови органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 тільки період роботи з 11.01.1976 р. по 13.11.1977 р. Однак сукупний зарахований страховий стажу (навіть з врахуванням висновків суду) є недостатнім для призначення пенсії за віком, оскільки не складає 25 років, а тому у задоволенні позов ОСОБА_1 слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін