Рішення № 92257346, 19.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. Справа№200/7778/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати пенсії з 1 березня 2020 року та з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року у сумі 6865 грн., зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії з 1 березня 2020 року, виплатити пенсію за віком з 1 березня 2020 року по 1 вересня 2020 року у сумі 9976 грн., з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року у сумі 6865 грн.

Ухвалою від 21 серпня 2020 року Донецький окружний адміністративний суд позовну заяву позивача залишив без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання (надіслання) суду клопотання про поновлення строків звернення до суду із зазначенням обґрунтувань поважності їх пропуску, надати обґрунтоване клопотання щодо необхідності залучення третьої особи по справі та на чиєму боці.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року позовну заяву позивача прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/7778/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача про відстрочення їй сплати судового збору, відстрочив позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення, задовольнивши клопотання позивача визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, зобов`язав відповідача надати суду належним чином засвідчену копію витягу з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач у позовній заяві зазначила, що маючи статус внутрішньо переміщеної особи, перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. 12 лютого 2020 року позивач звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення виплати пенсії та витребування її пенсійної справи на підставі довідки про реєстрацію місця проживання у м. Костянтинівці Донецької області. 17 лютого 2020 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради було винесено рішення, яким, зокрема, скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи відносно позивача. У своїх відповідях на неодноразові звернення позивача, відповідач повідомляв останню, що пенсія за період з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року та з 1 листопада 2018 року по лютий 2020 року є нарахованою, проте буде виплачена в межах бюджетних асигнувань з бюджету Пенсійного фонду України за окремим фінансуванням на означені цілі, а здійснення нарахування та виплати пенсії за період з 1 березня 2020 року буде здійснено після надання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи до управління. Підсумовуючи позивач зазначила, що звернувшись до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради із заявою в якій містилось прохання здійснити нагляд за правильністю та своєчасністю нарахування, виплати та припинення виплати їй пенсії отримала відповідь, у якій її звернення не було належним чином розглянуто, та одночасно запропоновано звернутись до УПСЗН для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Крім того, відповідач зазначив, що позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Краматорська як внутрішньо переміщена особа. Відповідачем на підставі розпорядження від 25 лютого 2020 року та заяви позивача пенсійну справу взято на облік з 1 березня 2020 року. Зазначає, що до заяви позивачем було долучено довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру із зазначенням місця реєстрації позивача у м. Макіївці Донецької області. 12 лютого 2020 року позивачем надано довідку про реєстрацію її місця проживання у м. Костянтинівці. Листами від 20 лютого 2020 року, 7 серпня 2020 року та від 10 липня 2020 року позивача було проінформовано про необхідність надання довідки, підтверджуючої її статус як внутрішньо переміщеної особи. Також додатково відповідач зазначає, що управління не має можливості відновити позивачу виплату пенсії на загальних підставах, оскільки таке поновлення відбувається на підставі документів, які були наявні в матеріалах пенсійної справи при вирішенні питання щодо першочергового її призначення. Оскільки у відповідача наявний лише макет пенсійної справи позивача, який містить лише документи, що були подані позивачем під час взяття її на облік до Костянтинівсько-Дружківського управління поновити виплату пенсії позивачу на загальних підставах не має можливості. Заборгованість з пенсійних виплат за період з 1 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 1 січня 2020 року по 31 січня 2020 року в сумі 8 751 грн. є нарахованою.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача.

Як встановлено судом на підставі пояснень сторін та матеріалів справи позивач є отримувачем пенсії за віком з 24 квітня 2016 року. На підставі довідки внутрішньо переміщеної особи від 2 грудня 2019 року № 1426-5000240030 позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області.

З 12 лютого 2020 року позивач має місце постійної реєстрації у АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою Костянтинівської міської ради від 12 лютого 2020 року № 194.

12 лютого 2020 року позивач звернулась із заявою № 1125 про взяття її на облік до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області.

17 лютого 2020 року рішенням № 565 Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради скасувало дію довідки внутрішньо переміщеної особи, яка була видана ОСОБА_1 на підставі її особистої заяви.

На підставі пояснень відповідача судом встановлено, що розпорядженням від 25 лютого 2020 року пенсійну справу позивача взято на облік з 1 березня 2020 року, проте нарахування та виплата пенсії не здійснювались у зв`язку із відсутністю довідки внутрішньо переміщеної особи відносно позивача.

На неодноразові звернення ОСОБА_1 відповідач, зокрема, у листах від 20 лютого 2020 року № 4516/02/14-50, від 10 липня 2020 року № 0577-13-8/2840 та від 7 серпня 2020 року № 0577-05-8/4782 повідомляв останню про необхідність, з метою відновлення пенсійних виплат, надати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Із довідки від 6 серпня 2020 року № 2862, що видана відповідачем, вбачається, що пенсія позивачу за період з 1 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року в сумі 8 751 грн. є нарахованою, проте не виплаченою.

Як зазначає відповідач у відзиві, після взяття на облік позивача з 1 березня 2020 року, у зв`язку із відсутністю довідки підтверджуючої її статус як внутрішньо переміщеної особи виплата пенсії не провадилась.

Крім того, відповідачем надано витяг аналітики нарахувань «ППВП ПФУ» з якого також вбачається, що пенсія позивачу у період з 1 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року є нарахованою, проте не виплаченою.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відповідного рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії в порядку статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також суд зазначає, що позивач у позові акцентує увагу на неналежний розгляд її звернення від 21 липня 2020 року Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, проте окремої вимоги до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо протиправності та неповноти такої відповіді позивачем до суду не заявлялось, також дана обставина не є предметом розгляду даної справи, а отже судом не досліджувалась та не розглядалась.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 47 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 7 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено, що Донецька область з 7 жовтня 2014 року є районом проведення антитерористичної операції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року N595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, відповідно до якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Факт зупинення нарахування пенсії позивачу відповідачем не заперечується, відповідного рішення щодо зупинення пенсійних виплат управлінням не приймалось.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, але жодна з яких управлінням (відповідачем у даній справі) не застосована та не доведена.

Припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

В порушення вищезазначених норм пенсійним органом рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Суд, також, звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

На виконання вимог статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, позивач зареєструвала своє постійне місце проживання в м. Костянтинівка Донецької області, в результаті чого статус її як внутрішньо переміщеної особи припинився і з цього часу вона здобула право на отримання пенсії на загальних підстав.

Враховуючи зазначене вище, відповідач неправомірно не виплачує позивачу пенсію, посилаючись на нормативно-правові акти, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, оскільки слід враховувати, що набуття такого статусу та відповідних пільг є правом особи, а не її обов`язком і здійснення нею офіційної реєстрації за відповідною адресою на мирній території України в загальному порядку в жодному разі не може бути підставою для обмеження її права на пенсійне забезпечення за такою адресою, навіть якщо до цього часу вона перебувала на обліку як ВПО.

Таким чином, суд вважає, що після державної реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 на загальних підставах, що підтверджується її паспортом громадянина України, позивач набула право на отримання пенсії за таким місцем проживання відповідно до статей 46, 47 Закону №1058-IV.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких інших доводів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних дій та не переконав суд у своїй правоті.

Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй пенсії, зокрема у період з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року у розмірі 6 865 грн., проте суд зазначає, що під час розгляду справи судом було встановлено нарахування позивачу пенсії за вказаний період., про нарахування пенсії позивач була обізнана, оскільки у листі від 7 серпня 2020 року відповідач про цей факт її повідомляв, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, судом під час розгляду даної справи було встановлено, що позивачу є невиплаченими суми пенсії і за період з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року, а тому з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнавши протиправною бездіяльність відповідача у нездійсненні виплати за вказаний період та зобов`язавши останнього здійснити таку виплату.

Також суд зазначає, що у своєму позові позивач, поряд з іншим просить суд зобов`язати відповідача поновити нарахування їй пенсії з 1 березня 2020 року. Суд зазначає, що дана позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено, що з 1 березня 2020 року пенсія позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9 976 грн. за період з 1 березня 2020 року по 1 вересня 2020 року суд зазначає, що під час розгляду справи судом було встановлено не нарахування сум пенсії за цей період, а тому у суду відсутня можливість встановити загальну суму заборгованості за вказаний період, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, суд зазначає, що позивач у позовних вимогах просила суд допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць. Вирішуючи питання щодо можливості звернення постанови до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає наступне.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов`язання відповідача виплатити заборгованість підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. до прийняття рішення по справі.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) щодо невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року та з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) пенсії за віком з 1 березня 2020 року.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та виплатити заборгованість, яка утворилась з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року та з 1 січня 2020 року по 28 лютого у загальній сумі 8 751 грн.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) починаючи з 1 березня 2020 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 1 червня 2018 року по 1 листопада 2018 року та з 1 січня 2020 року по 28 лютого у загальній сумі 8 751 грн, та з 1 березня 2020 у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 40 (сорок) грн. 80 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 19 жовтня 2020 року. Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар