Рішення № 92257304, 15.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. Справа№200/7381/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07.08.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) про:

- визнання неправомірними дій Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення - 10 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Ухвалою суду від 24.09.2020 призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

08.10.2020 позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

13.10.2020 представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позивних вимог у повному обсязі.

В судове засідання 15.10.2020 представник відповідача не прибув, докази належного повідомлення про розгляд справи містяться в її матеріалах.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, адже має пільговий стаж, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому при зверненні до органу пенсійного фонду наполягав на її призначенні. Вказує, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», чим порушив його конституційні права.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням положень Конституції України та статті 2 КАС України. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-I у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу. Адже, відповідно до поданих документів, страховий стаж позивача складає 33 роки 07 місяців 22 дні, з них пільговий стаж роботи за Списком №2 - 5 років 03 місяці 00 днів, пільговий стаж в якості водія трамваю - 9 років 08 місяців 14 днів, що суперечить вимогам пункту 8 частини 2 статті 114 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області 06.09.1995, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . На час звернення до органу пенсійного фонду позивач має 50 років.

Позивач звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою №1060 від 10.06.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року.

Позивачем при зверненні до пенсійного органу надано наступні документи:

- особиста заява;

- копія паспорту і ІНН;

- копія трудової книжки серії НОМЕР_3 ;

- копія диплому серії НОМЕР_4 ;

- довідки щодо підтвердження пільгового стажу від 10.06.2020 №05-1/21/71 та від 23.03.2020 №04/05-11;

- копії наказів про результати атестації робочих місць.

При зверненні до управління пенсійного фонду позивач письмово наполягав на розгляді його заяви про призначення пенсії саме на пільгових умовах, передбачених для працівників, що мають стаж роботи за Списком № 2.

16.06.2020 Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №76 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стало недосягнення позивачем пенсійного віку. Відтак, відповідно до наданих позивачем документів, страховий стаж складає 33 роки 07 місяців 22 дні, з них пільговий стаж роботи за Списком №2 - 5 років 03 місяці 00 днів, пільговий стаж в якості водія трамваю - 9 років 08 місяців 14 днів, що суперечить вимогам пункту 8 частини 2 статті 114 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року.

Відповідач зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи:

- з 19.08.1992 по 01.07.1996 в якості водія трамвая;

- з 02.07.1996 по 15.07.2001 в якості водія трамвая;

- з 01.01.2001 по 15.07.2001 в якості водія трамвая;

- з 27.07.2001 по 14.05.2002 в якості водія трамвая;

- з 01.04.2003 по 30.06.2008 по Списку №2.

За таких обставин відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року.

Також, відповідач зазначив, що позивач набуде право на пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» після досягнення 58 років.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до записів № 2, 3, 5, 6, 7, 12, 13, 14, 15 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.11.1989 - ОСОБА_1 , позивач:

- з 19.08.1992 по 01.07.1996 працювала водієм трамвая 3 класу в Авдіївському коксохімічному заводі ім. 50-річчя СРСР;

- з 02.07.1996 по 15.07.2001 працювала водієм трамвая 2 класу в Авдіївському трамвайному управлінні;

- з 27.07.2001 по 14.05.2002 працювала водієм трамвая 2 класу в Авдіївському трамвайному управлінні;

- з 01.04.2003 по 31.12.2004 працювала машиністом промивальних машин в ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод»;

- з 01.01.2005 по 30.06.2008 працювала флотатором 5 розряду в ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод».

Періоди роботи позивача з 19.08.1992 по 01.07.1996, з 02.07.1996 по 15.07.2001, з 01.01.2001 по 15.07.2001, з 27.07.2001 по 14.05.2002 в якості водія трамвая та з 01.04.2003 по 30.06.2008 по Списку №2 є пільговими та, відповідно, зараховано до пільгового стажу позивача, що не оспорюється сторонами.

Спірним питанням даної справи є правомірність рішення відповідача щодо відмови в призначені пенсії за віком з урахуванням наявного пільгового стажу за Списком №2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, зокрема положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Частина 5 статті 114 Закону № 1058-IV визначає, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Як встановлено судом вище, сторонами не оспорюються періоди та віднесення посад, на яких працюв позивач, до пільгових. При цьому, спірним не є питання визначеної відповідачем тривалості як загального (повного), так і пільгових стажів.

Отже, загальний страховий стаж позивача складає 33 роки 07 місяців 22 дні, стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 5 років 03 місяці 00 днів, пільговий стаж в якості водія трамваю - 9 років 08 місяців 14 днів.

Суд відхиляє позицію позивача про наявність необхідної тривалості пільгового стажу за Списком №2, оскільки Законом передбачено проведення взаємного зарахування періодів роботи, відтак роботи на посаді водія трамвая та за Списком №2 підлягають взаємному зарахуванню, що є підставою для призначення пенсії на пільгових умовах.

Так, частиною 5 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Аналогічне правове регулювання передбачалось Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.

З огляду на те, що умови призначення пенсії, передбачених пунктами 2 та 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV не є аналогічними, а законодавством передбачено зарахування саме періодів роботи на більш пільгових умовах, що виключає можливість зарахування періоду роботи на посаді водія трамвая до періоду роботи за Списком №2.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про досягнення пенсійного віку - 50 років, що дає право для призначення пенсії, адже положеннями пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Отже, суд вбачає, що оскаржуване рішення прийнято з дотримання зазначених положень Закону № 1058-IV.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (Справа № 1-5/2018(746/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (Справа № 1-5/2018(746/15) зокрема встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Оскільки до 02.03.2015 позивач не набув стаж роботи на пільгових умовах, передбачених для працівників, що мають стаж роботи за Списком № 2 тривалістю не менше 10 років на зазначених роботах, відсутні підстави для застосування висновків вказаного рішення до спірних правовідносин.

Відтак, суд погоджує твердження відповідача, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачених для працівників, що мають стаж роботи за Списком № 2, позивач не досяг пенсійного віку. При цьому, у позивача недостатньо пільгового стажу саме за Списком № 2, оскільки тривалість його стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 5 років 03 місяці 00 днів, що дає підстави зменшення пенсійного віку.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що доводи позивача не підтвердити необґрунтованість прийняття спірного рішення відповідачем, в той час як останній довів прийняття рішення з урахуванням положень Закону № 1058-IV та статті 2 КАС України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Дружби, буд. 22, м. Торецьк, Донецька область, 85200, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.10.2020.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна