Рішення № 92257101, 19.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/6483/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби:

- №UA 110130/2020/000001/1 від 14.01.2020 року;

- №UA 110130/2020/000010/1 від 24.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що в оскаржуваних рішеннях митним органом не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів. Також в позові позивач зазначає, що позивачем для митного оформлення і підтвердження митної вартості надані документи, які повністю підтверджують числове значення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

13.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей виявлені розбіжності, зокрема: розбіжності в умовах поставки (заявлені умови поставки CPT, однак у контракті вказано умови поставки FCA); неточності в датуванні документів (дія договору закінчилася 31.12.2019р., а специфікація датована 21.01.2019р.); розбіжність в числових значеннях (в копії країни відправника вказана сума поставки 9072,88 євро, а у фактурі 11872,88 євро); відсутні платіжні документи; не надано документів щодо транспортних витрат.

15.07.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив.

30.07.2020р. до суду подано платіжне доручення щодо сплати за надання правничої допомоги.

Станом на 19.10.2020р. до суду не надходили заперечення на відповідь на відзив від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.

Отже, Дніпропетровська митниця Держмитслужби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

01.11.2018р. між ТОВ "Омега" (покупець) та ТОВ «PRIMA FRUITS SINGLE MEMBER P.C. TRADE IN FRESH AGRICULTURAL PRODUCTS», Греція (продавець), укладено контракт №F/87, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує свіжі фрукти і овочі, в подальшому «Товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього контракту (п.1.1). Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною ( п.1.2). Найменування і кількість кожної окремої партії Товару визначаються на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окремо партію товару (п.1.3)

Ціни товарів вказуються в Євро і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.8 цього контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати по митному оформленню в країні продавця (п.2.1). Ціни на товар розуміються на умовах FCA, Палатіція Иматиас, Греція та/або FCA Верія, Греція та/або DAP Дніпро, Україна, відповідно до умов Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях і Інвойсах (п.2.2).

Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах FCA, Палатіція Иматиас, Греція та/або FCA Верія, Греція та/або DAP Дніпро, Україна, якщо інше не обумовлено в Специфікації і / або Інвойсі (відповідно до «Інкотермс - 2010», п.4.2).

14.01.2020р. до Дніпровської митниці було подано митну декларацію №UA110130/2020/000674 за якою заявлено товар - апельсини солодкі свіжі; виробник - PRIMA FRUITS SINGLE MEMBER P.C. TRADE IN FRESH AGRICULTURAL PRODUCTS, Греція.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000001/1 від 14.01.2020р., згідно якого за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, до товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод. Визначена митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів, оформлених за резервним методом поставлених на умовах поставки FCA за поставками від виробника, ЕМД від 13.01.2020 №UA408020/2020/000538 - 0,631 євро/кг.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості в рішенні №UA110130/2020/000001/1 від 14.01.2020р., митний орган обґрунтовує наявністю розбіжностей в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- поставка товару здійснюється згідно контракту №F/87 від 01.11.2018. Домовленості про транспортування оцінюваної партії товару зафіксовано у заявці з експедитором №MG-01/2020 від 09.01.2020, що передувало даті формування укладанню специфікації №101 від 10.01.2020 до контракту №F/87, а також факту продажу товару згідно рахунку №575 від 10.01.2020;

- поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA VERIA (Греція). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Відповідно даної заявки автомобіль перевізника №ВН5692ІС/ВН5165X1 наданий для завантаження 10.01.2020, що не кореспондується з датою узгодження вартості партії оцінюваного товару,

також в рішенні зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема і калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

24.01.2020р. до Дніпровської митниці було подано митну декларацію №UA110130/2020/001920 за якою заявлено товар - апельсини, апельсини клас ІІ; виробник - PRIMA FRUITS SINGLE MEMBER P.C. TRADE IN FRESH AGRICULTURAL PRODUCTS, Греція.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000010/1 від 24.01.2020р., згідно якого за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, до товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості подібного товару за наступними показниками: врожай 2019 р.в картонних коробках, без первинної упаковки, імпортованого за поставкою у максимально наближений час з поставкою оцінюваного товару, оформленого за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД від 26.12.2019 №ІІА408020/2019/102039 - 0,6317 EUR/кг.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості митний орган обґрунтовує наявністю розбіжностей в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- поставка товару здійснюється згідно контракту №F/87 від 01.11.2018. Відповідно до пункту 4.2 контракту товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. В митній декларації країни відправлення від 21.01.2020 №20GREX180200003518 не зазначено сорт апельсину;

- згідно умов контракту №F/87 від 01.11.2018 продавець надає документи згідно переліку (п.4.8). Вищезазначена митна декларація експортера містить перелік документів, зокрема фітосертифікат від 21.01.2020 №EU/GR/ 03001/18 та сертифікат форми EUR1 від 21.01.2020 № А 0950520. Зазначені документи також не містять інформацію щодо сорту оцінюваних апельсинів;

також в рішенні зазначено, що згідно умов п.3.1.1 контракту №F/87 від 01.11.2018 покупцем здійснюється 100% передплата. Враховуючи здійснення ТОВ "ОМЕГА" поставок товарів в рамках заявленого контракту F/87 від 01.11.2018, прошу надати банківські платіжні документи щодо оплати попередніх партій товарів.

Не погодившись з даними рішеннями, позивач з їх оскарженням звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України (надалі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

За положеннями ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-2 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1-2 ст.53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У зв`язку з чим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов відносно виявлення розбіжностей, а саме розбіжностей в умовах поставки (заявлені умови поставки CPT, однак у контракті вказано умови поставки FCA), розбіжностей в датуванні документів (дія договору закінчилася 31.12.2019р., а специфікація датована 21.01.2019р.) та розбіжностей в числових значеннях (в копії країни відправника вказана сума поставки 9072,88 євро, а у фактурі 11872,88 євро), суд зазначає про їх безпідставність з огляду на те, що в оскаржуваних рішеннях UA 110130/2020/000001/1 від 14.01.2020 року та №UA 110130/2020/000010/1 від 24.01.2020 року, відсутнє посилання на вказані обставини, як підстави для визначення митної вартості за резервним методом.

Щодо посилання відповідача на відсутність платіжних документів, суд також зазначає про їх безпідставність, оскільки відповідно до положень пункту 3.1.1 контракту №F/87 від 01.11.2018р., покупець оплачує 100% суми зазначеної в інвойсі, протягом 5 днів від дати митного оформлення товару в Україні, згідно з реквізитів продавця, зазначених в п.13 контракту. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічна позиція, щодо умов оплати, викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019р. у справі №1140/3242/18.

Щодо тверджень відповідача про неузгодження дати подання автомобільного транспорту № НОМЕР_1 /ВН5165X1 для завантаження з датою погодження вартості партії оцінюваного товару, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до положень п.1.2 контракту №F/87 від 01.11.2018р., товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках до цього контракту, які є невід`ємною частиною.

Згідно Специфікації №101 до контракту №F/87 від 1.11.2018р., сторони контракту погодили назву продукту, одиниці виміру і кількість товару, ціну товару на умов FCA Верія, Греція та загальну суму в Євро. Вказана специфікація датована 10.01.2020р.

Відповідно до заявки №MG-01/2020 на транспортування та експедування вантажів від 09.01.2020р., визначені дата і час завантаження, а саме 10.01.2020р. 08:00 ранку. Отже, погоджена сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг №240119 від 24.01.2019р., дата подання автомобільного транспорту №ВН5692ІС/ВН5165X1 аналогічна даті Специфікації №101, внаслідок чого відсутні обставини вказаної неузгодженості.

Разом з тим, наведення відповідачем в оскаржуваному рішенні лише положень статті 53 МК України, без відповідного зазначення обставин не подання декларантом транспортних (перевізних) документів, не може свідчити про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості з підстав не надання транспортних документів для визначення митної вартості товарів.

Щодо надання до митного оформлення документів в яких відсутні дані відносно сорту апельсинів та тверджень відповідача про здійснення домовленості про транспортування оцінюваної партії товару зафіксованій у заявці з експедитором №MG-01/2020 від 09.01.2020р., до дати укладання специфікації №101 від 10.01.2020 до контракту №F/87, а також факту продажу товару згідно рахунку №575 від 10.01.2020, суд зазначає також про їх безпідставність, з огляду на те, що митним органом в оскаржуваних рішеннях, рівно як і відзиві на позов, не наведено обґрунтування неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту без відомостей щодо сорту оцінюваних апельсинів, та за умови наявності обставин оформлення заявки №MG-01/2020 датою раніше дати специфікації №101 та рахунку №575.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №5667731059 від 01.06.2020 року.

Отже, судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Дніпровської митниці Держмитслужби.

Також, п.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатом Адвокатським об`єднанням «АЛМ» та ТОВ «Омега» укладено договір про надання правничої допомоги №8 від 18.05.2020 року, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці ДФС №UA 110130/2020/000001/1 від 14.01.2020 року та №UA 110130/2020/000010/1 від 24.01.2020 року.

Додатковою угодою №1 від 18.05.2020 року до договору про надання правничої допомоги №8 від 18.05.2020р., сторони узгодили, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарженні в судовому порядку вказаних рішень в суді першої інстанції та складає 3000,00 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг до суду подано копію платіжного доручення від 16.07.2020 року №302633969 на суму 3000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом

адвокатів України 09 червня 2017р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також відсутність у наданому до суду акті виконаних робіт витрат часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку пункту 5 статті 134 КАС України, внаслідок чого суд вважає необґрунтованою суму витрат у розмірі 3000,00 грн. на правову допомогу, отже відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110130/2020/000001/1 від 14.01.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110130/2020/000010/1 від 24.01.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (вул.Панікахи, 15, м.Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 30982361) судові витри зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко