Рішення № 92256817, 19.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11182/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Ковельської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність, яка допущена під час розгляду поданої мною 25.05.2020 заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв. м., що розташовується на розі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

2) зобов`язати розглянути подану позивачем 25.06.2020 заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 640 кв. м., що розташовується на розі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв.м., що розташовується на розі по АДРЕСА_1 з цільовим призначення використання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При цьому стверджує, що, звертаючись до відповідача із заявою (клопотанням) про надання дозволу на складання проекту землеустрою, нею виконано усі вимоги, визначені частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та необхідні для прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

26.06.2020 в приміщенні Ковельського ЦНАП ОСОБА_1 отримав відповідь за результатами розгляду поданої заяви, оформлену листом Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 22.06.2020 № 7.11/678, яка була вручена нарочно. Позивачу було відмовлено в задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що рішенням Ковельської міської ради на дану земельну ділянку вже надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (розширення власної земельної ділянки по АДРЕСА_2 ).

Тобто, розгляд заяви ОСОБА_1 було проведено виконавчим комітетом Ковельської міської ради, а не Ковельською міською радою, тобто у не належний спосіб. Позивач вважає, що Ковельською міською радою було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у тому, що заява не була розглянута в порядку, який визначено законом, адже подана ним заява стосується питання у сфері земельних відносин, а відтак розгляд такої заяви та прийняття рішення відноситься до виключної компетенції Ковельської міської ради під час найближчого пленарного засідання сесії депутатів, які і уповноважені проводити розгляд вказаної категорії заяв.

Крім того, позивач вказав, що жодна норма законодавства не вказує на те, що дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути видано лише одній особі. Законодавство у сфері земельних відносин не містить такої норми, а навпаки вказує на те, що кожен хто бажає має право звернутись до орану місцевого самоврядування із відповідною заявою, а відповідний орган зобов`язаний у належний спосіб розглянути подану заяву та долучені до неї матеріали. Майнових прав, при наданні дозволу на складання проекту землеустрою на земельну ділянку у випадку надання такого дозволу декільком особам не виникає, а, відтак, заборони щодо надання такого дозволу декільком особам законодавство не містить.

Ухвалою судді від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

02.09.2020 та 04.09.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.

На підставі заяви та поданих до цієї заяви документів був підготовлений проект рішення «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » за № 9.48.

Відповідно частини 1 статті 29 Регламенту Ковельської міської ради VII скликання, винесенню питань на розгляд пленарного засідання ради передує їх розгляд у постійних комісіях міської ради, згідно їх функціональної спрямованості.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті, постійні комісії ради вивчають, попередньо розглядають і здійснюють підготовку проектів рішень, висновків і рекомендацій до проектів рішень, які належать до їх компетенції, здійснюють контроль за виконанням рішень ради.

21.08.2020 на засіданні постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, містобудування слухалось питання про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 . За підсумками роботи комісії, даний проект рішення було рекомендовано включити до порядку денного як невідкладний та затвердити проект рішення на сесії міської ради, про що свідчить витяг з протоколу засідання комісії.

27.08.2020 на сесії Ковельської міської ради відбулось голосування про затвердження порядку денного сімдесятої сесії міської ради сьомого скликання. Питання про включення до порядку денного як невідкладний проект рішення № 9.48 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » не було прийнято, оскільки рішенню ухвалюється більшістю від загального складу ради. Даний проект рішенця буде включений до порядку денного наступної сесії Ковельської міської ради відповідно до Регламенту Ковельської міської ради.

Враховуючи вище наведене, відповідач вважає, що Ковельська міська рада діяла у законний спосіб в межах власних повноважень, у спосіб передбачений Конституцією і законами України, зокрема про дотримання процедури прийняття рішення міською радою, а отже в даній справі відсутня бездіяльність щодо розгляду заяви позивача від 25.05.2020.

15.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що у поданому відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано доводів позивача, що подана ним заява не була розглянута у спосіб, визначений законом. Відповідачем також визнається і та обставина, що внаслідок власної бездіяльності заява ОСОБА_1 належним чином і на сьогодні залишилась не розглянутою, адже не була предметом розгляду на черговій сесії Ковельської міської ради. З моменту подання заяви та по сьогодні минуло понад два з половиною місяці, а відповідачем так і не вчинено дій щодо її розгляду. Відтак, із вищевикладеного вбачається, що відповідачем не спростовано законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Також ОСОБА_1 звернув увагу на те, що проект рішення не є належним доказом усунення допущених порушень щодо розгляду поданої заяви, а відтак, обставини, за яких позивач прохав суд, як спосіб відновлення порушеного права, залишаються незмінними і для його відновлення слід покласти на відповідача обов`язок розглянути подану 25 травня 2020 року позивачем заяву.

15.09.2020 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог. ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з допущенням описки в прохальній частині позовної заяви необхідно уточнити позовні вимоги, а тому, просив: визнати протиправною бездіяльність Ковельської міської ради, яка допущена під час розгляду поданої мною 25.05.2020 заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв.м., що розташовується на розі по АДРЕСА_1 з цільовим І призначення використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язати Ковельську міську раду розглянути подану мною 25 травня 2020 року заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв.м., що розташовується на розі по АДРЕСА_1 з цільовим призначення використання земельної ділянки : для обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.05.2020 звернувся до Ковельської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв.м., що розташовується на розі по АДРЕСА_1 з цільовим призначення використання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. До даної заяви позивач додав усі необхідні для належного розгляду додатки, в тому числі і графічні матеріали місця розташування земельної ділянки та її орієнтована площа.

Листом Виконавчий комітет Ковельської міської ради від 22.06.2020 № 711/678 повідомив ОСОБА_1 про те, що на вказану позивачем у заяві земельну ділянку рішенням Ковельської міської ради вже надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку (розширення власної земельної ділянки по АДРЕСА_2 ). Крім того, даним рішенням дозволено проведення проектно-вишукувальних робіт на дану земельну ділянку та зарезервовано її на період проведення таких робіт терміном на 1 рік. Тому, немає можливості задовольнити прохання ОСОБА_1 (а. с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що законом встановлені виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, пунктами «а», «б» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади м. Ковель Волинської області відноситься до повноважень Ковельської міської ради.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закону №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною першою статті 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі частини четвертої статті 47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України. При цьому, зважаючи на норми Закону №280/97-ВР, таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 від 25.05.2020 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не розглядалась на пленарному засіданні сесії Ковельської міської ради.

Таким чином, заява ОСОБА_1 від 25.05.2020 не розглянута Ковельською міською радою в порядку та у спосіб, встановлені ЗК України та Законом №280/97-ВР, оскільки відповідачем не прийнято рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що на підставі заяви позивача та поданих до цієї заяви документів був підготовлений проект рішення «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » за № 9.48 і те, що даний проект рішення було рекомендовано включити до порядку денного, як невідкладний та затвердити проект рішення на сесії міської ради, так як це не є належною формою розгляду заяви позивача в порядку статті 118 ЗК України, крім того, розгляд вказаного проекту рішення не включено до порядку денного сесії Ковельської міської ради, яка відбулася 27 серпня 2020 року.

Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем за заявою ОСОБА_1 від 25.05.2020 не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, що свідчить про протиправність бездіяльності Ковельської міської ради.

В свою чергу, суд, з урахуванням вимог статті 19 Конституції, може лише зобов`язати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування вирішити питання, яке віднесено до компетенції цього органу, якщо рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу порушено чи порушуються суб`єктивні права і їх поновлення можливе у такий спосіб.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, оскільки в силу вимог статті 118 ЗК України надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до повноважень, в даному випадку, Ковельської міської ради, яка порушила права та законні інтереси ОСОБА_1 шляхом не розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у є визнання протиправною бездіяльності Ковельської міської ради щодо нерозгляду заяви позивача та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2020.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 840,80 грн зі сплати судового збору та 2200,00 грн зі сплати послуг із надання правничої допомоги.

В обґрунтування понесених витрат позивач до позовної заяви долучив: копію розрахунку вартості наданих позивачу послуг із правничої допомоги у відповідності до договору про надання правничих послуг № б/н від 16.07.2020 (вартість однієї години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 (2027,00 грн) - 1013,50 грн; підготовка та оформлення позовної заяви, виготовлення її примірників та копій додатків - 2 години 20 хвилин х 1013,50 грн = 2364,83 грн; договірна ціна узгоджена між сторонами договору становить 2200,00 грн); копію договору про надання правничої допомоги від 16.07.2020; квитанцію від 17.07.2020 про оплату послуг з правової допомоги по договору № б/н від 16.07.2020 в сумі 2200,00 грн.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що ним понесені витрати із надання правничої допомоги по оформленню та виготовленню відповіді на відзив у розмірі 1200,00 грн, які просив також стягнути з відповідача. До відповіді на відзив позивач долучив додаткову угоду від 09.09.2020 до договору про надання правничих послуг № б/н від 16.07.2020; розрахунок вартості наданих позивачу послуг із правничої допомоги у відповідності до договору про надання правничих послуг № б/н від 16.07.2020 та додаткової угоди від 09.09.2020; розрахунок понесених витрат у справі № 140/11182/20 (з відповідача підлягають стягненню судові витрати: 840,80 грн судового збору; 2200,00 грн за виготовлення і оформлення позовної заяви; 1200,00 грн за виготовлення та оформлення відповіді на відзив); квитанцію від 09.09.2020 про оплату послуг з правової допомоги по договору № б/н від 16.07.2020 та додаткової угоди від 09.09.2020 в сумі 1200,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене та обсяг наданих адвокатом послуг згідно договору № б/н від 16.07.2020 та додаткової угоди від 09.09.2020, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві витрат на правову допомогу в розмірі 3400,00 грн.

Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн., згідно квитанції від 17.07.2020.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3400,00 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ковельської міської ради Волинської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 640 кв. м., що розташовується на розі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Ковельську міську раду Волинської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 640 кв. м., що розташовується на розі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням використання земельної ділянки: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Стягнути з Ковельської міської ради Волинської області (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер