Рішення № 92256635, 16.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12307/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (далі - ДП «Городоцьке лісове господарство», відповідач) про визнання протиправними дій щодо ненадання відкритої публічної інформації та зобов`язання Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» надати позивачу протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішення суду відкриту публічну інформацію, що запитувалась згідно звернення від 29.07.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.07.2020 позивач надіслала до відповідача запит про доступ до публічної інформації, у якому на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) просила надати наступну інформацію: 1) коли, ким, де і за яку суму придбано автомобіль Volkswagen Amarok, що перебуває на балансі ДП «Городоцьке лісове господарство»; 2) скільки коштів щороку ДП «Городоцьке лісове господарство» витрачає на його утримання та ремонт; 3) хто має право користуватися цим автомобілем і хто ним користується станом на липень 2020 року; 4) хто є матеріально відповідальною за цей автомобіль особою.

Листом від 04.08.2020 №08-10/280 відповідачем відмовлено у наданні зазначеної вище запитуваної інформації, з посиланням на те, що у відповідача немає запитуваної інформації у задокументованому, сформованому вигляді, а також відсутній обов`язок виготовляти та надавати таку інформацію на запит.

Позивач вважає ненадання відповідачем запитуваної публічної інформації із зазначеними вище підставами протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує її право на отримання інформації. При цьому, позивач вказує, що її вимоги про надання інформації є правомірними, запитувана інформація є відкритою та суспільно-значимою, відповідач вважається розпорядником такої інформації та був зобов`язаний її надати на запит позивача.

Позивач просить: визнати протиправними дії ДП «Городоцьке лісове господарство» щодо відмови у наданні публічної інформації та зобов`язати відповідача надати позивачу протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності рішення суду відкриту публічну інформацію, що запитувалась згідно звернення від 29.07.2020.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суддею одноособово (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих.№08-10/353 від 14.09.2020) (а.с.24-25) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що уДП «Городоцьке лісове господарство» відсутня запитувана позивачем інформація у письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі або зафіксована відповідно на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску та ін. Крім того, підприємство не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної ОСОБА_1 інформації. Також відповідач зазначив, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не являється інформацією, яка створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків.

05.10.2020 за вх. №48916 від позивач до суду надійшла відповідь на відзив з додатками, яке не містить підпису особи, яка його подала (зазначено, ОСОБА_1 ). Оскільки така заява не підписана особою яка її подала, то вона не береться судом до уваги.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що 29.07.2020 ОСОБА_1 надіслала до відповідача запит про доступ до публічної інформації (а.с.11), у якому на підставі Закону №2939-VI просила надати наступну інформацію:

1) коли, ким, де і за яку суму придбано автомобіль Volkswagen Amarok, що перебуває на балансі ДП «Городоцьке лісове господарство»;

2) скільки коштів щороку ДП «Городоцьке лісове господарство» витрачає на його утримання та ремонт;

3) хто має право користуватися цим автомобілем і хто ним користується станом на липень 2020 року;

4) хто є матеріально відповідальною за цей автомобіль особою.

Листом від 04.08.2020 №08-10/280 відповідачем відмовлено у наданні запитуваної інформації, з посиланням на те, що на момент виникнення правовідносин щодо неї, публічна інформація повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом діяльності; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї. При цьому, в силу функціональних обов`язків, як законодавчо встановлених, так і визначених Статутом, що затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України» №461 від 07.12.2016, підприємство не є ні виготовлювачем, ні зберігачем окремої сформованої задокументованої запитуваної позивачем інформації (а.с.12-13).

Судом також встановлено, що ДП «Городоцьке лісове господарство» є державним підприємством, засновником якого Державне агентство лісових ресурсів із розміром внеску до статутного фонду 2 925 894,73 грн. (що становить 100% розміру статутного капіталу), та основним видом діяльності якого є «02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.10).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон №2939-VI, який підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 3 Закону №2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

За приписами частини другої статті 6 Закону №2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Як передбачено частиною п`ятою статті 6 Закону №2939-VI, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією), а частиною третьою статті 13 Закону №2939-VI визначено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Приписами частин першої, другої статті 39 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ) передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Суд, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач ДП «Городоцьке лісове господарство» виступає розпорядником інформації в розумінні пункту 4 частини другої статті 13 Закону №2939-VI, а запитувана позивачем інформація має статус публічної інформації, стосовно якої відсутні правові підстави для обмеження доступу до неї.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Між тим, як видно з матеріалів справи, запит був скерований на ДП «Городоцьке лісове господарство» відмову в наданні інформації надано також ДП «Городоцьке лісове господарство», відтак суб`єктом владних повноважень при отриманні запиту було самостійно визначено належного розпорядника інформації, який однак неправомірно відмовив позивачу в наданні запитуваної інформації.

За таких обставин ДП «Городоцьке лісове господарство» є розпорядником інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до вказаної інформації.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 травня 2020 року у справі №813/2793/18, яка враховується при розгляді даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, суд враховує, що Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини щодо статті 10 Конвенції зазначає, що ця стаття гарантує право громадськості бути «належним чином поінформованою» (справа Times v. United Kingdom (№ 1), 26 квітня 1979 року, § 66). У рішеннях із ряду інших справ (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, 25 червня 1992 року, § 63; v. Denmark, 23 вересня 1994 року, § 31; Media Group v. Ukraine, 29 березня 2005 року, § 38 та ін.) Європейський суд з прав людини зазначив, що громадськість має право отримувати інформацію та ідеї, що становлять суспільний інтерес.

Таким чином, з наведених вище мотивів суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача як розпорядника інформації щодо відмови в задоволенні запиту позивача на інформацію, у зв`язку із чим, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги належить задовольнити.

Крім того, суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, у тому числі і щодо порушення строків надання відповіді на запит, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Протиправність дій відповідача у межах даного спору полягає саме у ненаданні відповіді на запит позивача, що виключає можливість задоволення вимог щодо протиправності дій у наданні такої відповіді з порушенням строку.

При цьому у межах даного спору порушеним є право позивача на отримання публічної інформації взагалі, що фактично нівелює порушення права на своєчасний доступ позивача до інформації. До таких висновків суд приходить з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 800/369/17.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 29.07.2020 та протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати ОСОБА_1 запитувану інформацію в повному обсязі у відповіді на даний запит з урахуванням висновків суду та вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно дубліката квитанції від 21.08.2020 №0.0.1811326050.1 (а.с.9), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати при сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 29.07.2020.

Зобов`язати Державне підприємство «Городоцьке лісове господарство» повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 29.07.2020 та протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати ОСОБА_1 запитувану інформацію в повному обсязі у відповіді на даний запит з урахуванням висновків суду та вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Стягнути з Державного підприємства «Городоцьке лісове господарство» (44615, Волинська область, Маневицький район, село Городок, вулиця Центральна, будинок 16, код ЄДРПОУ 00991522) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський