Ухвала суду № 92256599, 15.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15 жовтня 2020 р. Справа № 120/5230/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника позивача Токарчука В.М.,

представника відповідача Гулеватої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "ВЛАСНА СПРАВА" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2020 до суду надійшла позовна заява приватного підприємства "ВЛАСНА СПРАВА" (далі - ПП "ВЛАСНА СПРАВА") до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2020 за № 134419 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким позивача включено до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості платника податків, та зобов`язання відповідача виключити позивача з переліків платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.09.2020 відповідач прийняв рішення за № 134419 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким встановив відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку. Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме те, що в ході аналізу наявних баз даних виявлено придбання в значних кількостях сільськогосподарської продукції у фізичних осіб-підприємців - не платників ПДВ. При цьому в деяких з них не встановлено наявність у власності/оренді земельних ділянок, а в інших наявна незначна кількість земельних ділянок для вирощування реалізованого об`єму продукції. Реалізація цієї продукції здійснюється на платників ПДВ, а платником здійснюється придбання іншої продукції, подальша реалізація якої відсутня (рис, цукор).

Позивач вважає вищевказане рішення ГУ ДПС у Вінницькій області неправомірним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження у справі за позовом ПП "ВЛАСНА СПРАВА" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 09:00 год 02.11.2020.

12.10.2020 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення від 16.09.2020 № 134419 - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

У заяві зазначається, що включення ПП "ВЛАСНА СПРАВА" до переліку ризикових платників ПДВ на підставі оспорюваного рішення тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Водночас остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято контролюючим органом лише після надання таких пояснень та документів.

На думку позивача, негативні наслідки від необґрунтованого прийняття оспорюваного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами, що може спричинити навіть банкрутство підприємства.

Відтак позивач зазначає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ПП "ВЛАСНА СПРАВА" до ухвалення рішення у справі. До того ж, в разі встановлення судом протиправності оспорюваного рішення, якщо таке буде виконане, для відновлення своїх прав позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат.

Враховуючи наведене та посилаючись на вимоги ст. 150 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії оспорюваного рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою суду від 13.10.2020 на підставі положень ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України заяву позивача про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

15.10.2020 до суду надійшов відзив на заяву про забезпечення позову, в якому відповідач зазначає, що платника ПП "ВЛАСНА СПРАВА" в порядку, визначеному чинним законодавством, було віднесено до ризикових платників податку. Приводом для цього стала податкової інформації, отримана ГУ ДПС у Вінницькій області в процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської інформації, а саме придбання підприємством в значних кількостях сільськогосподарської продукції у ФОП - не платників ПДВ; в деяких ФОПах не встановлено наявність у власності/оренді земельних ділянок, а в інших наявна незначна кількість земельних ділянок для вирощення реалізованого об`єму продукції; реалізація даної продукції здійснюється на платників ПДВ, при цьому платником здійснюється придбання іншої продукції, подальша реалізація якої відсутня (рис, цукор).

При цьому відповідач наголошує, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання, є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку, передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Така інформація може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими особами контролюючих органів.

Відтак відповідач зазначає, що у зв`язку з внесенням позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, подальша відповідність підприємства критеріям ризиковості має бути спростовано шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, або ненадання платником податку копій необхідних документів, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Отже, законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. А тому, на думку відповідача, саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може призвести до певних негативних правових наслідків для позивача і позивач, вважаючи таке рішення неправомірним, може оскаржити його до суду.

В судовому засіданні представник позивача Токарчук В.М. заяву про забезпечення позову підтримав та просить суд її задовольнити. Вважає, що у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішення відповідач почав "блокувати" усі податкові накладні підприємства, що створює істотні перешкоди для здійснення господарської діяльності. Тому, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору.

Представник відповідача Гулевата Н.В. заяву заперечила та пояснила, що рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної позивача приймається комісією контролюючого органу щодо кожного конкретного випадку, враховуючи подані підприємством документи. Відтак позивач не позбавлений можливості у встановленому законодавством порядку підтвердити невідповідність підприємства критеріям ризиковості платника податків, а також правомірність складання та подання ним на реєстрацію тієї чи іншої податкової накладної.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін з відповідного процесуального питання, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Втім, заявою позивача про забезпечення позову не доводиться та документально не підтверджується існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Так, предметом оскарження в цій справі є рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 16.09.2020 за № 134419 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким позивача включено до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості платника податків.

При цьому позивач вважає вказане рішення очевидно протиправним та зазначає, що на підставі нього відповідач почав "блокувати" усі податкові накладні підприємства, що створює для нього негативні наслідки з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Крім того, у зв`язку з цим контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що несе ризики припинення господарських відносин з контрагентами та, навіть, загалом господарської діяльності підприємства.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

За приписами пункту 3 вказаного Порядку податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).

Згідно з пунктами 3, 5 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що вирішення питання щодо відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості належить до повноважень комісій регіонального рівня, яка здійснює перевірку складеної платником податку та/або поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування на відповідність критеріям ризиковості платника податку згідно з додатком 1 до Порядку № 1165.

Як видно з матеріалів справи, оспорюваним рішенням № 134419 від 16.09.2020 позивача включено до переліку платників, що відповідають критеріям ризиковості платника податків за пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме у зв`язку з тим, що в ході аналізу наявних баз даних встановлено придбання підприємством в значних кількостях сільськогосподарської продукції у ФОП - не платників ПДВ; в деяких ФОПах не встановлено наявність у власності/оренді земельних ділянок, а в інших наявна незначна кількість земельних ділянок для вирощення реалізованого об`єму продукції; реалізація даної продукції здійснюється на платників ПДВ, при цьому платником здійснюється придбання іншої продукції, подальша реалізація якої відсутня (рис, цукор).

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд не вбачає достатніх підстав дійти висновку про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення, адже таке рішення прийняте відповідачем в межах наданих йому повноважень та за встановленою законом процедурою.

При цьому суд додатково бере до увагу правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18, згідно з якою контролюючий орган, здійснюючи моніторинг, виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку. Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Отже, посилання позивача на очевидну протиправність оспорюваного рішення, як підставу для забезпечення позову, суд вважає передчасними і такими, що об`єктивно не підтверджуються. Водночас доводи позивача щодо незаконності та необґрунтованості цього рішення, наведені у позовній заяві, підлягають перевірці в ході розгляду справи по суті.

Крім того, частиною другою статті 151 КАС України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку № 1165 комісія регіонального рівня розглядає питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).

Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткий порядок та підстави виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а саме за рішенням комісії регіонального рівня, яке приймається, по-перше, за результатами розгляду зверненням платника податків та наданої ним інформації та документів і, по друге, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення комісії про відповідність платника податків критеріям ризикованості.

Тому зупинення судом оспорюваного рішення в порядку забезпечення позову фактично означатиме задоволення вимог платника податків ще до вирішення спору по суті (оскільки наслідки будуть ідентичними до тих, що й у випадку скасування судом відповідного рішення). Відтак це вказуватиме на порушення принципу адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть. До того ж, в цьому разі фактично відбудеться втручання у повноваження контролюючого органу, що спрямовані на виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства в процесі проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Позивач також посилається на те, що відповідач почав "блокувати" усі податкові накладні підприємства і це свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди права та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Однак суд зауважує, що у відповідності до вимог ст. 242 КАС України судове рішення має бути законним та обґрунтованим і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Водночас за змістом положень Порядку розгляду скарг щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку з дня набрання таким рішенням чинності.

Отже, віднесення комісією контролюючого органу платника податків до переліку тих, які відповідають критеріям ризиковості є однією з передумов для зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростована платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, або ненадання платником податку копій необхідних документів, або надання копій документів, які складені з порушенням законодавства є підставами для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Тобто законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю у відповідних правовідносинах, в тому числі шляхом перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених господарських операцій. При цьому саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН має негативні правові наслідки для платника податків і, вважаючи таке рішення протиправним, платник податків вправі оскаржити його в адміністративному або в судовому порядку.

Відтак суд доходить висновку, що можливе настання негативних наслідків для позивача у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішення ще не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, зокрема шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що у свою чергу свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні відповідного спору по суті.

Натомість позивач не навів переконливих обґрунтувань щодо очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, в той час як посилання у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача само по собі ще не вказує на те, що відсутність заходів забезпечення позову може в майбутньому призвести до неможливості поновлення прав та інтересів позивача у визначеному законом порядку.

Тим паче, зупинення судом оспорюваного рішення жодним чином не гарантуватиме того, що контролюючий орган не прийматиме несприятливих для позивача рішень при вирішенні питання про реєстрацію поданих підприємством податкових накладних, адже це питання вирішується комісією в кожному конкретному випадку та окремо щодо кожної складеної податкової накладної.

Щодо посилань позивача на те, що у випадку задоволення позовних вимог, для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, то суд зауважує, що це не охоплюється визначеними законом підставами для забезпечення позову.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Відтак у задоволенні заяви ПП "ВЛАСНА СПРАВА" необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена 19.10.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович