Рішення № 92256570, 19.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 жовтня 2020 р. Справа № 120/4044/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазура Олександра Валентиновича до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазура Олександра Валентиновича до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу доплату за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення.

Ухвалою від 17.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат встановлених відповідним наказом керівника в межах вимог чинного законодавства.

Також вказували, що при розрахунку заборгованості по доплаті за службу в нічний час, позивачем не враховано положення пункту 11 Розділу ІІ "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", яким передбачено двохгодинну перерву для відпочинку поліцейським, які несуть службу в нічний час, яка не включається в службовий час.

Щодо індексації грошового забезпечення вказували, що таке право виникло після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 18.10.2017, якою внесено зміни до пункту 2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та доповнено абзац 5 після слова "військовослужбовці" словом "поліцейських".

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 28.11.2015 року по теперішній час проходить службу в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України.

З 28.11.2015 року по 20.03.2016 року позивач проходив службу на посаді інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві, а з 21.03.2016 року по даний час проходить службу на посаді інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області у званні старшого лейтенанта поліції.

Відповідно до розстановки сил і засобів позивач з 28.11.2015 року по 21.01.2018 року відпрацював 156 нічних змін, в тому числі в Управлінні патрульної поліції у місті Києві - 24 нічні зміни, в Управлінні патрульної поліції у Вінницькій області - 132 нічні зміни.

08.04.2020 року позивачем подано рапорт до Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час та заборгованості по індексації.

Однак, листом від 13.05.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його вимог.

Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VIII).

За змістом положень частини десятої статті 62 цього Закону до гарантій професійної діяльності поліцейського віднесено право поліцейського на своєчасне і в повному обсязі отримання грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" ( далі - Постанова № 988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 у відповідності до статті 94 Закону № 580-VIII та Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (Порядок № 260).

Згідно з пунктом 3 Розділу І вказаного Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з 28.11.2015 року по 31.01.2018 року включно, позивач відпрацював в загальній кількості 156 нічних змін, що підтверджується наявними у матеріалах справи листом Управління патрульної поліції у місті Києві від 03.06.2020 року №700оу/41/11/6/02-2020, довідкою про надання інформації щодо кількості відпрацьованих нічних змін колишнім працівником УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_1 з 28 листопада 2015 року по 20 березня 2016 року, листом Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області від 06.05.2020 року №44аз/41/21/2020 "Щодо розгляду адвокатського запиту".

Втім, відповідач не здійснював позивачу доплату за службу в нічний час, як це передбачено Постановою № 988 та Порядком № 260.

Згідно розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 28.11.2015 по 31.01.2018 становить 5736,46 грн.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів такого грошового забезпечення, згідно із займаними посадами, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських та схеми посадових окладів, встановлених Постановою № 988, оскільки відповідно до вимог Постанови № 988 та Порядку № 260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок з її виплати чітко закріплений у підпункті 3 пункту 5 Постанови № 988.

Відповідач також вказує на те, що поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, і цей час не включається у службовий.

Однак суд зауважує, що факт надання позивачу під час несення служби в нічний час перерви для відпочинку та харчування не підтверджується документально.

За змістом положень пункту 11 Порядку № 260 належним та допустимим доказом фактично відпрацьованого позивачем часу служби в нічний час, в тому числі з урахуванням перерви на відпочинок, могла б бути Довідка обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260. При цьому обов`язок зі складення такої довідки покладається саме на відповідача.

Разом з тим, як встановлено судом, зазначена довідка відсутня та щодо позивача не оформлялась.

Таким чином, оскільки в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування покладено на суб`єкта владних повноважень, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на необхідність виключення зі службового часу роботи позивача в нічні зміни перерви на відпочинок та харчування.

До того ж суд враховує, що пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 260 закріплено право, а не обов`язок поліцейського на перерву для відпочинку під час служби в нічний час. Водночас тривалість такої перерви може становити до двох годин (а не дві години рівно), що додатково свідчить про недоведеність доводів відповідача в цій частині.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач безпідставно не здійснював позивачу доплату за службу в нічний час, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 28.11.2015 по 31.01.2018 становить 5736,46 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі - Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог статтей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, індексація грошового забезпечення позивача у період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Постанова № 782) внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078 шляхом доповнення абзацу п`ятого після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". Тому індексація грошового забезпечення позивача проводилась саме з 24.10.2017, тоді як у спірний період позивач не мав права на виплату індексації грошового забезпечення.

Однак, суд з зазначеною позицією не погоджується та наголошує на тому, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації в силу вимог закону, про що прямо передбачено частиною 5 статті 94 Закону № 580-VIII.

Тобто, Постанова № 782 лише усунула прогалину в правовому регулюванні питання щодо індексації грошового забезпечення поліцейських, а не визначила право поліцейських на таку індексацію, яке, як вже зазначалось, було гарантоване законом.

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Держстату України, у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Таким чином, оскільки індекс споживчих цін за квітень 2016 року було опубліковано в травні цього ж року, то індексація грошового забезпечення позивача повинна була здійснюватись починаючи з червня 2016 року.

Натомість відповідач неправомірно та всупереч вимогам Законів України "Про Національну поліцію" та "Про індексацію грошових доходів населення" розпочав нарахування та виплату позивачу індексації лише з листопада 2017 року.

Внаслідок зазначених неправомірних дій, за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року позивачу не проведено виплату індексації грошового забезпечення поліцейського на загальну суму 3375,17 грн., що підтверджується наданим суду розрахунком.

Відтак, суд визнає обґрунтованими та такими, що належить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 в сумі 3375,17 грн.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04 серпня 2020 року, № 640/15803/19 від 05 серпня 2020 року.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правничої допомоги від 07.04.2020, акт виконаних робіт та наданих послуг від 05.08.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера 25/20 від 07.04.2020.

У пункті 1.1. договору про надання правничої допомоги від 07.04.2020 вказано, що предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у суді у справі за позовом клієнта до Департаменту патрульної поліції України про стягнення частини невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час і заборгованості по індексації грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу клієнту щодо належного захисту прав та інтересів останнього щодо розгляду справи, яка зазначена у п. 1.1 Договору.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 договору визначено, що клієнт несе обов`язки сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк погоджені між ними.

Відповідно до пункту 4.1 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Пунктом 4.2 договору визначено, що сума гонорару адвоката складає 2500,00 грн., які клієнт зобов`язується сплатити адвокату одразу при підписанні даного договору.

Як вбачається з акту виконаних робіт та наданих послуг від 05.08.2020, вартість однієї години роботи адвоката складає 500,00 грн.

Адвокат відпрацював 5 годин, що становить загальну вартість наданих правових послуг адвокатом всього 2500,00 грн., а саме:

- збір доказів та подача адвокатського запиту, пов`язана із необхідністю отримання таких доказів - 1 год. (500,00 грн.);

- підготовка проекту рапорту для досудового врегулювання спору - 0.5 год. (250,00 грн.);

- розрахунок розміру доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення - 0.5 год. (250,00 грн.);

- підготовка та подача до суду позовної заяви з додатками - 3 год. (1500,00 грн.).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 25/20 від 07.04.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 2500,00 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.04.2020.

Отже, витрати позивача в розмірі 2500,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в сумі 2500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 91, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 62, 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VІІІ, п. 1, 5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988, ст. 1, 2, 4, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII, ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 28.11.2015 по 31.01.2018 в сумі 5736,46 грн. (п`ять тисяч сімсот тридцять шість гривень 46 копійок).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 включно в сумі 3375,17 грн. (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 17 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Свентух Віталій Михайлович