Ухвала суду № 92256287, 19.10.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"19" жовтня 2020 р.Справа № 924/816/20м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до: 1. ОСОБА_2 , м. Маріуполь Донецької області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", м. Полонне Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_3 , м. Хмельницький

про витребування частки у статутному капіталі товариства, визначивши розмір часток учасників товариства; визнання недійсними рішень загальних зборів товариства; визнання недійсними змін до установчих документів, скасувавши відповідні реєстраційні дії/записи

встановив: у провадженні господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/816/20 за позовом ОСОБА_1 , м. Київ до ОСОБА_2 , м. Маріуполь Донецької області та товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", м. Полонне Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_3 , м. Хмельницький, в якому просить: витребувати на користь ОСОБА_1 від ОСОБА_2 частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" 37 відсотків номінальною вартістю 8218,59 грн, визначивши розмірів часток учасників у такому товаристві: ОСОБА_1 - 62 відсотки номінальною вартістю 13771,69 грн; ОСОБА_3 - 25 відсотків номінальною вартістю 5553,1 грн та ОСОБА_2 - 13 відсотків, номінальною вартістю 2887,61 грн; визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", що оформлено протоколом від 06.05.2020; визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", що оформлено протоколом від 25.06.2020, а також визнати недійсними відповідні зміни до його установчих документів, скасувавши відповідні реєстраційної дії/записи в Єдиному державному реєстрі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після набуття ним частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський щебеневий кар`єр" шляхом придбання у ОСОБА_2 та внесення коштів для оформлення та реалізації права на спеціальне видобування корисних копалин, переоформлення часток між учасниками із застуванням пропорції щодо внесених позивачем коштів не відбулось. Проте у подальшому відповідачем 2 були проведенні загальні збори учасників 06.05.2020, якими вирішено збільшити статутний капітал товариства, та 25.06.2020, якими прийнято рішення про перерозподіл часток учасників пропорційно внесеним додатковим вкладам, що були визначені рішенням від 06.05.2020. З огляду на неврахування під час прийняття таких рішень дійсного розміру частки позивача у статутному капіталі та у зв`язку з порушенням порядку скликання і проведення загальних зборів учасників товариства, позивач вважає, що відповідні рішення підлягають визнанню недійсними, а реєстраційні записи, вчинені за наслідками прийнятих рішень - скасуванню.

16.10.2020 на адресу суду надійшла заява позивача (від 16.10.2020) про забезпечення позову, в якій просить: 1) накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр», який включає: заборону ОСОБА_2 використовувати на Загальних зборах товариства свої корпоративні права, що визначаються у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу; заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства на підставі рішень його загальних зборів, за участі у них ОСОБА_2 із кількістю його голосів, що визначені понад 13% статутного капіталу; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр» приймати рішення про створення (заснування) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств, а також приймати рішення про надання згоди виконавчому органу на отримання кредитів (позик); 3) заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації приймати рішення та вчиняти відповідні реєстраційні дії щодо створення (заснування) Товариством з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр» інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що рішенням загальних зборів від 25.06.2020, які позивач вимагає визнати недійсними, перерозподілено частки учасників за рахунок внесення додаткових вкладів, в результаті чого частка позивача зменшилася із попередніх 25% до 0,36%, а частки інших учасників стали складати 66,42% та 33,21%. Причому підставами визнання їх недійсними є як те, що вони відбулися із порушенням порядку їх скликання, так і те, що збори відбувалися без врахування майже переважного права позивача на управління товариством, яке мало би насправді визначатися розміром частки 62%. Вказує, що зміст корпоративного права, на захист та відновлення якого подано позов у цій справі, складають не лише майнові права на частку у статутному капіталі у розмірі 62%, а й інші визначені ст. 167 ГК України правомочності, зокрема право на участь в управлінні товариством. Вважає, що голосування на зборах ОСОБА_2 голосами, які перевищують 13%, що мають належати позивачу, не лише буде триваючим порушенням права на участь у прийнятті рішень відповідача, а й призведе до неможливості відновлення його цього права, оскільки в цій частині воно уже буде використано на зборах і його відновлення теоретично можливе лише у разі визнання недійсними відповідних зборів. Робить висновок, що з метою забезпечення ефективного захисту порушеного корпоративного права зміст арешту спірних корпоративних прав має передбачати не лише арешт на належні ОСОБА_2 37% частки, а й заборону використання на зборах Товариства цих 37% частки без згоди позивача.

Також позивач повідомив, що 29.09.2020 отримав від відповідача - ТОВ «ПЩК» повідомлення про скликання нових загальних зборів, які відбудуться 30.10.2020 і на яких, крім інших організаційних питань, будуть розглядатися питання про: створення ТОВ «ПЩК» інших товариств, дочірнього підприємства без зазначення економічної чи іншої вигідної для Товариства мети; надання згоди директору Товариства на отримання кредитів (позик) також без зазначення економічної чи іншої вигідної для товариства мети. Стверджує, що у разі прийняття позитивних рішень із вказаних вище питань позивач уже остаточно може втратити безпосередній (не опосередкований) контроль та управління активами самого ТОВ «ПЩК», належним по праву йому розміром та об`ємом корпоративних прав. Вважає, що такі дії відповідачів при наявності судового розгляду спору, спрямовані на остаточне позбавлення корпоративних прав та частки позивача у товаристві; невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду, унеможливить ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог уже після прийняття загальними зборами рішень за не приведеним у відповідність розміру часток учасників, а також реалізації цих рішень, корпоративне право буде порушено. З огляду на це заявник змушений буде учетверте (а може й безкінечно) звертатися до суду за визнанням недійсним уже прийнятого рішення товариства, на прийняття якого позивач не зможе мати вирішального впливу з огляду на неприведення на той момент розміру часток учасників до належного.

Суд, розглядаючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, враховує таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктами 1, 2, 4, 10 ч.1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. ч. 3, 4 ст. 137 ГПК України).

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. (зазначені позиції містяться у п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 висловив позицію, згідно з якою, якщо позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, а тому така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 у справі №907/73/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.

Беручи до уваги наведену позицію та те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами як майнового, так і немайнового характеру, суд вважає, що в даному випадку мають застосовуватися та досліджуватися такі підстави вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так і достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 1 прохальної частини заяви про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр», який включає: заборону ОСОБА_2 використовувати на загальних зборах товариства свої корпоративні права, що визначаються у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу; заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо товариства на підставі рішень його загальних зборів за участі у них ОСОБА_2 із кількістю його голосів, що визначені понад 13% статутного капіталу.

Зокрема, позивач зазначає, що зміст корпоративного права, на захист та відновлення якого подано позов у цій справі, складають не лише майнові права на частку у статутному капіталі товариства у розмірі 62%, а й інші визначені ст. 167 ГК України правомочності, зокрема, право на участь в управлінні товариством. Стверджує, що голосування на зборах ОСОБА_2 голосами, які перевищують 13%, що мають належати позивачу, буде не лише триваючим порушенням права позивача на участь у прийнятті рішень відповідача, а й призведе до неможливості відновлення цього права, оскільки в цій частині воно уже буде використано на зборах.

Так, згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами

Також у п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зазначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема накладення/зняття арешту корпоративних прав; у ч. 10 ст. 13 цього Закону зазначено, що державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Разом з тим, розглядаючи висновок позивача про те, що арешт корпоративних прав полягає не лише в арешті частки учасника у статутному капіталі товариства як певного виду майна, але й у арешті немайнових корпоративних прав учасника, суд звертає увагу на зміст п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, яким передбачено можливість забезпечення позову іншими заходами лише у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначені позивачем норми п. 2 ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» лише вказують на можливість існування судових рішень про накладення/зняття арешту корпоративних прав, однак не передбачають випадків забезпечення позову таким заходом як арешт немайнових корпоративних прав.

Будь-яких інших законів або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які би передбачали випадки, за яких можливо забезпечення позову шляхом накладення арешту на немайнові корпоративні права учасника товариства, як цього вимагає п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позивачем не зазначено. Відповідних випадків також не визначено і в ГПК України.

Натомість, розглядаючи вимоги позивача, з яких складається вимога про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 , а саме: заборону останньому використовувати на загальних зборах товариства свої корпоративні права, що визначаються у розмірі перевищення 13% статутного капіталу, та заборону державним реєстраторам вчиняти відповідні реєстраційні дії, судом враховується, що позивачем не визначено конкретної частки ОСОБА_2 у статутному капіталі відповідача 2, щодо якої необхідно вжити відповідні заборони. Зазначення ж такого розміру як розміру, що перевищує 13 % статутного капіталу не відповідає ч. 9 ст. 137 ГПК України, згідно з якою заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

При цьому, також звертається увага на те, що предметом спору є як витребування частки 37% статутного капіталу товариства на користь позивача, так і визнання недійсними прийнятих у подальшому рішень загальних зборів учасників товариства, якими було збільшено розмір статутного капіталу та затверджено інші розміри часток учасників товариства з урахуванням внесених ними додаткових вкладів.

Крім того, забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, не допускається шляхом заборони: участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства (п. 3 ч. 5 ст. 137 ГПК України).

Заборона ОСОБА_2 використовувати на загальних зборах товариства свої корпоративні права, що визначаються у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу, фактично призводить до визначення правомочності цього учасника господарського товариства, що прямо заборонено п. 3 ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Також з огляду на предмет позову в частині витребування частки у статутному капіталі товариства і визначення її розміру та вимогу заяви про забезпечення позову в частині заборони відповідачу 1 використовувати на загальних зборах корпоративні права у відповідному обсязі, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову не досліджується обґрунтованість позову, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

Отже, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр», який включає: заборону ОСОБА_2 використовувати на загальних зборах товариства свої корпоративні права, що визначаються у розмірі її перевищення 13% статутного капіталу; заборону державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо товариства на підставі рішень його загальних зборів за участі у них ОСОБА_2 із кількістю його голосів, що визначені понад 13% статутного капіталу.

У поданій заяві позивач також просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр» приймати рішення про створення (заснування) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств, а також приймати рішення про надання згоди виконавчому органу на отримання кредитів (позик).

Позивач зазначив, що ним отримано повідомлення про скликання загальних зборів товариства, які відбудуться 30.10.2020 та на яких будуть вирішуватися питання, зокрема про створення товариством інших товариств, дочірнього підприємства, надання згоди директору товариства на отримання кредитів (позик). Вважає, що внаслідок прийняття позитивних рішень з цих питань, позивач може остаточно втратити безпосередній контроль та управління активами товариства, належним йому розміром та об`ємом корпоративних прав.

Згідно з п. п. 1, 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Оскільки предметом позовних вимог у цій справі є витребування на користь позивача частки у статутному капіталі товариства, визначивши розмір часток учасників товариства, суд доходить висновку, що рішення, які приймаються загальними зборами товариства, прямо стосуються вказаного предмета спору, оскільки правомірність прийняття таких рішень залежить від правомірності володіння учасниками товариства частками відповідного розміру у статутному капіталі товариства. Підтвердженням такого висновку є позовні вимоги, заявлені у цьому спорі, а саме: про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, в тому числі з підстав неврахування, на думку позивача, його переважного права на управління товариством, та, як наслідок, скасування реєстраційних дій.

Так, обставини прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Полонський щебеневий кар`єр» оскаржених у цій справі рішень, оформлених протоколами від 06.05.2020, 25.06.2020, якими вирішено збільшити статутний капітал товариства та затвердити інший розмір часток учасників товариства, а саме: ОСОБА_2 - 66,42%, ОСОБА_1 - 0,37%, ОСОБА_3 - 33,21%, свідчать про те, що товариство може приймати будь-які рішення щодо своєї діяльності без участі позивача, частка якого у статутному капіталі була зменшена, в той час як позивач не погоджується з прийнятими рішеннями загальних зборів і обставини щодо обґрунтованості та законності прийняття спірних рішень є предметом спору у цій справі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

З поданої позивачем копії повідомлення ТОВ "Полонський щебеневий кар`єр" від 28.09.2020, адресованого учаснику товариства ОСОБА_1 , слідує, що 30.10.2020 заплановане проведення загальних зборів учасників ТОВ "Полонський щебеневий кар`єр" для вирішення питань порядку денного, серед яких, зокрема: про надання згоди директору товариства на укладення кредитного договору, договору позики; про участь товариства у заснуванні нового товариства з обмеженою відповідальністю, затвердження його статуту, внесення вкладу у статутний капітал та отримання статусу учасника новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю.

Надавши оцінку доводам позивача про прийняття товариством рішень за наявності спору про розміри часток у статутному капіталі, що належать учасникам товариства, суд вважає, що прийняття таких рішень може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених корпоративних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі. Захист прав позивача у разі підтвердження їх порушення буде ускладненим, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення прав позивача.

Зокрема, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідачем 2 будуть проведені загальні збори учасників товариства з прийняттям рішень, в тому числі про створення (заснування) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств, а також про надання згоди виконавчому органу на отримання кредитів (позик)), зазначених у повідомленні від 28.09.2020, з урахуванням розмірів часток учасників, які затверджені рішенням від 25.06.2020, дійсність якого оспорюється у справі, позивач у подальшому не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що може істотно ускладнити поновлення його корпоративних прав.

Таким чином, існує обґрунтоване припущення, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

При цьому судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Виходячи з наведеного, суд вважає обґрунтованою заяву позивача в частині забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр» приймати рішення про створення (заснування) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств, а також приймати рішення про надання згоди виконавчому органу на отримання кредитів (позик). При цьому, вищезазначений захід забезпечення позову належить вжити щодо відповідних рішень, що будуть вирішуватися під час проведення загальних зборів учасників відповідача 2, які призначені на 30.10.2020, оскільки доказів про наявність інших фактичних обставин, з якими пов`язується застосування цього заходу забезпечення позову, позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не надано.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення, зокрема юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (ст. 1 вищенаведеного Закону).

З огляду на зазначене, новостворені юридичні особи підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставами для відмови у державній реєстрації є наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

З наведеного слідує, що судове рішення про заборону вчинення певних дій тій чи іншій особі саме по собі не є достатньою підставою для відмови державного реєстратора у проведенні ним реєстраційних дій за наслідками вчинення особою таких дій. Такою підставою, за приписами ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є рішення суду, що містить пряму заборону вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.

З огляду на зазначене, ефективний захист порушених прав позивача полягає не лише у забороні відповідачу 2 приймати відповідні рішення, а й у забороні державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії за наслідками прийняття таких рішень.

Вищезазначений захід забезпечення позову також відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Враховуючи наведене, а також обов`язковість доведення фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, заява позивача про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації приймати рішення та вчиняти реєстраційні дії щодо створення (заснування) товариством з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств є обґрунтованою в частині заборони приймати рішення та вчиняти реєстраційні дії за наслідками прийняття рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" 30.10.2020.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача. Натомість, відповідач 2 не позбавлений права прийняти відповідні рішення після набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення або відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" ця ухвала є виконавчим документом.

Керуючись ст. ст. 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (від 16.10.2020) про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" (Хмельницька область, м. Полонне, вул. Герасимчука, буд. 190-Б; код 39162883) приймати рішення про створення (заснування) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств, а також приймати рішення про надання згоди виконавчому органу на отримання кредитів (позик) (на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", призначених на 30.10.2020).

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації приймати рішення та вчиняти реєстраційні дії щодо створення (заснування) товариством з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр" (Хмельницька область, м. Полонне, вул. Герасимчука, буд. 190-Б; код 39162883) інших товариств та юридичних осіб, дочірніх підприємств (за наслідками прийняття рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський щебеневий кар`єр", призначених на 30.10.2020).

В іншій частині заяви відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Боржник: товариство з обмеженою відповідальністю «Полонський щебеневий кар`єр» (Хмельницька область, м. Полонне, вул. Герасимчука, буд. 190-Б; код 39162883).

Ухвала набирає законної сили 19.10.2020.

Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до 19.10.2023.

Суддя В.В. Виноградова