Рішення № 92256244, 19.10.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р. Справа № 924/969/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 130000,00 грн

представники сторін не з`явилися

встановив: дочірнє підприємство "Автомаз-Україна", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області 130000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару. Правовою підставою позову вказує положення ст. ст. 11, 526, 527, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 22.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 19.10.2020.

Позивач представника у засідання не направив, причини не повідомив. Про судовий розгляд сторони повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 28.09.2020.

Відповідач представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив; своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 25.09.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" передано товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор" товар за видатковими накладними від 26.11.2018 №О16-000061 на суму 92107,44 грн, від 16.07.2019 №О16-000197 на суму 5458,08 грн, від 16.07.2019 №О16-000198 на суму 12178,98 грн, від 30.07.2019 №О16-000218 на суму 9191,04 грн, від 25.10.2019 №О16-000387 на суму 88591,56 грн, від 25.10.2019 №О16-000388 на суму 3464,28 грн, від 25.10.2019 №О16-000389 на суму 8732,64 грн, всього на загальну суму 219724,02 гривень.

Зазначені накладні містять підписи та відтиски печаток відповідача в графі про отримання товару.

У матеріали справи також надано копії рахунків-фактур, виставлених дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", а саме: від 25.11.2019 №О16-000091 на суму 92107,44 грн, від 04.02.2019 №О16-000037 на суму 12178,98 грн, від 29.05.2019 №О16-000141 на суму 5458,08 грн, від 15.07.2019 №О16-000214 на суму 9191,04 грн, від 06.09.2019 №О16-000339 на суму 88591,56 грн, від 23.09.2019 №О16-000386 на суму 3464,28 грн, від 24.09.2019 №О16-000389 на суму 8732,64 гривень.

Згідно з банківськими виписками від 11.08.2020, 12.08.2020, наданими позивачем у матеріали справи, відповідачем сплачено позивачу: 27.03.2019 - 9218,82 грн ("за запчастини, зг. РФО16-000039 від 04.02.2019"), 01.04.2019 - 7107,44 грн ("за запчастини, зг. РФО16-000091 від 25.11.2019"), 25.06.2019 - 4740,60 грн ("за запчастини, зг. РФО16-000040 від 12.02.2019"), 26.06.2019 - 2966,52 грн ("за запчастини, зг. РФО16-000038 від 12.02.2019"), 23.09.2019 - 46713,00 грн ("за запчастини, зг. РФО16-000298 від 19.08.2019"), 22.10.2019 - 10759,18 грн ("за запчастини, зг. акту звірки від 25.10.2019"), 08.11.2019 - 20000,00 грн ("за запчастини, зг. акта звірки від 25.10.2019"), 18.12.2019 - 10000,00 грн ("за запчастини, зг. акта звірки від 25.10.2019"), 16.01.2020 - 30000,00 грн ("за запчастини, зг. акта звірки від 25.10.2019").

У матеріали справи надано копію претензії (від 28.02.2020), у якій позивач вимагає від відповідача негайно сплатити існуючий борг за переданий товар в розмірі 130000,00 грн. Також позивачем долучено інформацію про взаєморозрахунки з покупцем - за період 01.01.2017-31.07.2020 та пояснення щодо сплати та порядку зарахування коштів.

З огляду на неоплату позивачем вартості товару, отриманого на підставі видаткових накладних, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 130000,00 гривень заборгованості.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу товар за видатковими накладними від 26.11.2018 №О16-000061 на суму 92107,44 грн, від 16.07.2019 №О16-000197 на суму 5458,08 грн, від 16.07.2019 №О16-000198 на суму 12178,98 грн, від 30.07.2019 №О16-000218 на суму 9191,04 грн, від 25.10.2019 №О16-000387 на суму 88591,56 грн, від 25.10.2019 №О16-000388 на суму 3464,28 грн, від 25.10.2019 №О16-000389 на суму 8732,64 грн, всього на загальну суму 219724,02 гривень.

З огляду на зазначене, між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу (поставки) товару згідно з видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу згідно з вищенаведеними у рішенні видатковими накладними товар на загальну суму 219724,02 гривень. Натомість, відповідач не здійснив повністю розрахунки за поставлений товар.

Зокрема, відповідно до виписки з банківського рахунка за 01.04.2019 відповідачем сплачено 7107,44 грн із призначенням платежу "за запчастини, зг. РФО16-000091 від 25.11.2019", тобто на оплату товару за видатковою накладною від 26.11.2018 №О16-000061 на суму 92107,44 гривень.

Разом з тим, судом беруться до уваги надані позивачем пояснення, відповідно до яких здійснивши зарахування коштів, що надійшли на рахунок позивача з іншими призначеннями платежів, в рахунок погашення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною від 26.11.2018 №О16-000061, заборгованість за цією видатковою накладною, яка залишилась несплаченою, становить 2383,42 гривень.

При цьому доказів оплати товару, поставленого за іншими видатковими накладними, наданими позивачем, суду не подано. Заперечень щодо порядку зарахування позивачем сплачених коштів відповідачем не висловлено.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений за наявними у матеріалах справи видатковими накладними, становить 130000,00 гривень.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 130000,00 грн заборгованості заявлені у межах можливого та є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги суду не подано.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 130000,00 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Шепетівський цукор", Хмельницька область, м. Шепетівка, проспект Миру, буд, 28 А (код 36681090) на користь дочірнього підприємства "Автомаз-Україна", м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А (код 32376626) 130000,00 грн (сто тридцять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.10.2020.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А), 3 - відповідачу (30440, Хмельницька область, м. Шепетівка, проспект Миру, 28А). Всім рек. з пов. про вруч.