Рішення № 92256119, 06.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2014/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх 2017", м. Харків про стягнення 141039,00 грн. за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В., посв.№ 051089 від 02.10.2018 року;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх 2017" безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в сумі 141039,20 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року на підставі ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року на 12:25 год. (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

У судовому засіданні 28.07.2020 року оголошено перерву до 17.08.2020 року до 12:25 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 29.09.2020 року; підготовче засідання у справі № 922/2014/20 відкладено на 02.09.2020 року на 10:15 год.

01.09.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 20071), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність належного розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в сумі 141039,20 грн. Відповідач також зазначив про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

У підготовчому засіданні 02.09.2020 року оголошено перерву до 16.09.2020 року до 11:40 год.

09.09.2020 року прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 20825), в якій вказав, що прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності, не здійснення Харківською міською радою наданих повноважень щодо захисту інтересів держави та не вжиття останньою до цього часу заходів щодо усунення вказаних порушень чинного законодавства при використанні земельної ділянки. Також прокурор зазначив, що при визначені розміру безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки враховано фактичне використання ТОВ "Успіх 2017" частини вже сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 6310138200:02:004:0011), площа якої склала 1112,27 кв.м. (0,1112 га), по пр. Московському, 277,ум. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2020 року на 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2018 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.11.2018 року підтримав відзив, просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає із посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Харківська міська рада, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Пункт 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Отже, з огляду на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування, при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Крім того, ч. 1 ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення своєчасності та повноти надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів беззаперечно становить державний інтерес, а несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, відсутність поповнень територіальних бюджетів є порушенням інтересів держави. Відсутність наповнень бюджету у вигляді орендної плати ослаблює економічні основи Держави та місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснення належного та найбільш повного фінансування соціальних та інших потреб територіальної громади, розвитку інфраструктури м. Чугуїв.

Разом з тим, Харківською міською радою заходи щодо усунення порушень не вживались.

01.06.2020 року Харківською місцевою прокуратурою №3 на адресу Харківської міської ради направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір вжиття заходів представницького характеру до ТОВ "Успіх 2017" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у сумі 141039,00 грн.

Однак, Харківською міською радою в межах розумного строку та взагалі до теперішнього часу не направлено на адресу Харківської місцевої прокуратури №3 жодної відповіді щодо результату розгляду вищевказаного листа.

За таких обставин, враховуючи невжиття органом місцевого самоврядування заходів до усунення порушення законодавства у частині несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, вбачаються правові підстави для звернення прокурора з даним позовом до суду в межах своєї компетенції.

Суд установив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ. "24-2" загальною площею 596,0 кв.м., яка розташована по пр.Московському, 277 у м. Харкові, належать ТОВ "Успіх 2017" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2017 року.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: пр. Московський, 277 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. "24-2", право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Успіх 2017". Обстеження здійснювалось з урахуванням меж фактичного користування земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, які визначені за результатами геодезичної зйомки.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011 проведено 23.12.2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ "Геокомплекс".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про зареєстровані права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, що розташована за адресою: пр. Московський, 277 у м. Харкові відсутні.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 09.04.2020 року №8187/9/20-40-04-03-17 ТОВ "Успіх 2017" не значиться платником плати за землю з юридичних осіб, оскільки знаходиться на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок третьої групи і звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку).

Таким чином, ТОВ "Успіх 2017" з 19.12.2017 року використовує земельну ділянку, площею 1112,27 кв.м. (0,1112 га) га, по пр. Московському, 277 у м.Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно зі встановленого законодавчими актами розміру.

У зв`язку з цим, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за результатами обстеження земельної ділянки складено акт від 27.02.2020 року, яким встановлено, що ТОВ "Успіх 2017" використовує для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "24-2" загальною площею 596,0 кв.м., земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:004:0011, площею 0,111227 га, по пр. Московському, 277 у м.Харкові.

Крім того, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТОВ "Успіх 2017" вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів у період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, який становить 141039,36 грн.: у 2018 році за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 70519,68 грн., у 2019 році за період 01.01.2019 року по 31.12.2019 - 70519,68 грн.

Враховуючи вищенаведене, за твердженнями прокурора, відповідач у період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою по пр. Московському, 277 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє та використовує нежитлову будівлю літ. "2Ч-2" загальною площею 596,0 кв.м. по пр. Московському, 277 у м. Харкові.

Відповідач у період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлової будівлі літ. "2Ч-2" загальною площею 596,0 кв.м. по пр. Московському, 277 у м.Харкові (яка сформована як об`єкт цивільних прав), оскільки останнє належить йому на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою за спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а також те, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля літ. "2Ч-2" загальною площею 596,0 кв.м. по пр. Московському, 277 у м. Харкові сформована як об`єкт цивільних прав з іншою площею ніж та, яку зазначає позивач.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору необхідно враховувати таке.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Судом встановлено, що земельна ділянка по пр. Московському, 277 у м. Харкові із кадастровим номером: 6310138200:02:004:0011 сформована як об`єкт цивільних прав.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

В матеріалах справи містяться розрахунки, виконані працівниками позивача, в яких вказано, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 1762992,00 грн. Водночас, жодного доказу саме такого розміру нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що ані прокурором, ані позивачем не надано витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером: 6310138200:02:004:0011 площею 115278 кв.м. по пр. Московському, 277 у м.Харкові.

Таким чином, судом встановлено, що у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку прокурора, відповідач мав сплатити за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року за користування спірною земельною ділянкою.

За відсутності витягу з нормативної грошової оцінки землі, суд фактично позбавлений можливості перевірити наданий прокурором розрахунок коштів, які підлягають сплаті відповдіачем. За таких обставин, з розрахунку позивача неможливо встановити, чи правильним є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачем та заявленої до стягнення.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, саме на прокурора та позивача покладається обов`язок доводити обставини, на які вони посилаються щодо визначення розміру грошових коштів, які підлягають стягненню внаслідок несплати орендної плати за 2018-2019 роки.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Втім, як вже було зазначено, жодних доказів нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки прокурора та позивача не надано.

Враховуючи зазначені обставини, суд доходить висновку, що прокурором та позивачем не доведено розміру безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки, які підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору не відшкодовуються.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова