Рішення № 92256056, 16.10.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/851/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, ідентифікаційний код 41849377) до відповідача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (вул. Д. Галицького, 25, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ13974620) про стягнення 71 959 грн 33 коп.

за участю представників учасників справи:

- від позивача: Морганюк Юлія Євгенівна (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер МАР6в2wko1142883.

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз збут" (далі - позивач, ТОВ «Благогаз Збут») надійшов позов до Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (далі - відповідач, РШЕУ), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 80, 91, 161, 162, 163, 164, 197 - ГПК України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 71 959 грн 33 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час виконання договору № ПО-000038 на постачання природного газу, укладеного між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) 13.02.2020 року, у березні-червні 2020 року постачальником були виявлені невідповідності між замовленими та фактично спожитими обсягами газу споживачем у цей період, зокрема, у сторону перевищення. Відтак, позивач на підставі п. 6.2.2. договору просить суд стягнути з відповідача 71 959 грн 33 коп. компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором).

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями 21.08.2020 року справу № 918/851/20 розподілено судді Заголдній Я.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/851/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "29" вересня 2020 р. на 10:30 год., визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - десять днів з дня вручення даної ухвали, запропоновано сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності);

б) відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

Окрім того, роз`яснено позивачу, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір вимог до початку першого судового засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

10.09.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від директора позивача Маланія М.І. надійшло клопотання № 28/08-09 від 28.08.2020 року про участь у всіх судових засіданнях з розгляду справи № 918/851/20 по суті в режимі відеоконференції, проведення яких заявник просить доручити Господарському суду Львівської області у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у розгляді справи № 918/851/20.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.09.2020 року задоволено клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" Маланія М.І. № 28/08-09 від 28.08.2020 року про участь у судових засіданнях з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції в частині доручення Господарському суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) провести судове засідання з розгляду справи по суті, яке призначене на "29" вересня 2020 р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення судового засідання з розгляду справи № 918/851/20 в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128), відмовлено у задоволенні клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" Маланія М.І. № 28/08-09 від 28.08.2020 року в частині про проведення усіх судових засідань у з розгляду справи № 918/851/20 по суті в режимі відеоконференції.

15.09.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 723 від 14.09.2020 року із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

25.09.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправки відзиву з додатками позивачу.

28.09.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 918/851/20 по суті без участі відповідача.

29.09.2020 року в судовому засіданні судом з`ясовано, що відповідач у справі в судове засідання не з`явився.

Під час дослідження доказів у справі № 918/851/20 виникла необхідність оголошення перерви у судовому засіданні з метою перевірки розрахунків суми заборгованості, наведених позивачем у позовній заяві.

Окрім того, присутній у судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про проведення наступного судового засідання по суті в режимі відеоконференції, проведення якого заявник просить доручити Господарському суду Львівської області у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у розгляді справи № 918/851/20.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/851/19 по суті на "16" жовтня 2020 р. на 11:00 год., задоволено усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, постановлено доручити забезпечення проведення судового засідання 16.10.2020 року об 11 год. 00 хв. з розгляду справи № 918/851/20 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (адреса: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).

05.10.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від позивача надійшов оригінал заяви у паперовому вигляді про проведення судового засідання по суті в режимі відеоконференції, яка була усно озвучена в режимі відеоконференцзв`язку представником позивача в судовому засіданні 29.09.2020 року.

16.10.2020 року судом з`ясовано, що відповідач у справі в судове засідання не з`явився, хоча належним чином та завчасно (05.10.2020 року) повідомлений про час, дату та місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301310989607.

Частиною 1 статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

15.10.2020 року від відповідача надійшло клопотання № 778 від 15.10.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із терміновим відрядження В.Я.Климчука станом на 16.10.2020 року.

Судом встановлено, що доказів термінового відрядження В.Я.Климчука відповідачем до клопотання не надано.

Явка представника відповідача у судове засідання з розгляду справи № 918/851/20 по суті обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти юридичну особу в суді, а також обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання № 778 від 15.10.2020 року про відкладення розгляду справи на іншу дату та проводить судове засідання з розгляду справи по суті без участі представникаКомунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг.

Присутній у судовому засіданні 16.10.2020 року в режимі відеоконференції представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

13.02.2020 року між ТОВ «Благогаз Збут» (далі - Постачальник) та Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг (далі - Споживач) укладено договір № ПО-000038 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році природний газ: (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору річний плановий обсяг природного газу - до 420 тис. метрів кубічних.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що планові обсяги постачання газу по місяцях, тис. куб. м.:

1 квартал: січень: «-», лютий: «-», березень: « 20»;

2 квартал: квітень: «40», травень: « 50», червень: « 50»;

3 квартал: липень: « 50», серпень: « 50», вересень: « 50»;

4 квартал: жовтень: «50», листопад: « 40»,грудень: « 20».

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення).

Згідно з п. 2.3. Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.4. Договору постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого Сторонами графіку до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у випадку, якщо споживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

У разі необхідності коригування обсягів планового споживання природного газу у газовій добі споживання, Споживач зобов`язаний надіслати скориговану заявку про збільшення/зменшення планового обсягу газу на добу постачання не пізніше ніж 18:00 год. газової доби постачання природного газу. Заявка також має містити планові щодобові обсяги споживання газу на наступний (залишковий) період місяця постачання.

Заявки надаються Споживачем на електронну адресу Постачальника blagogaz18@gmail.com, з наступним направленням заявок у письмовому вигляді на адресу Постачальника.

Не підлягають зміні обсяги газу, що вже фактично направлені Споживачу.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що обсяг споживання природного газу Споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання природного газу в розмірі +/- 10% від підтвердженого обсягу природного газу.

Згідно з пунктом 2.6. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.6.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.6.2 На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність" за допомогою модулю «Електронний документообіг» до програмного забезпечення «М.Е.Doc IS».

2.6.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язаний повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

2.6.4. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

2.6.5. Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних Сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані Сторонам одна одній по електронній пошті, мають силу оригіналу.

2.6.6. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 3.2. Договору ціна 1 тис. куб. метрів природного газу без урахування податку на додану вартість становить 3 992, 68 грн, крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 148,99 грн .

Ціна 1 тис. куб.метрів природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 4 141,67 грн.

Податок на додану вартість становить 828,33 грн.

Всього ціна газу за 1 тис. куб. становить 4 970, 00 грн.

Згідно з п. 3.6. Договору загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором і становить 2 087 400,00 грн, у т.ч. ПДВ - 20 %.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (пункт 4.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: Оплата природного газу Постачальнику здійснюється Споживачем на підставі акту приймання-передачі природного газу та рахунку. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до п. 6.2.2. Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник не має права вимагати сплати штрафних санкцій за використання Споживачем природного газу за споживання більше від замовленого обсягу газу.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 9.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що позивач здійснював відповідачу поставку газу протягом березня-червня 2020 року, при цьому фактичне споживання відповідачем (помісячно) газу підтверджується:

- У березні 2020 року: відповідно до акта приймання-передачі природного газу та видаткової накладної № РН-0000589 від 31.03.2020 року в об`ємі 4,17429 тис. метрів кубічних на загальну суму 20 746,22 грн (том 1, а.с. 20-21);

- У квітні 2020 року: відповідно до акта приймання-передачі природного газу та видаткової накладної № РН-0000868 від 30.04.2020 року в об`ємі 9,29880 тис. метрів кубічних на загальну суму 46 215,04 грн (том 1, а.с. 22-23);

- У травні 2020 року: відповідно до акта приймання-передачі природного газу та видаткової накладної № РН-0001090 від 31.05.2020 року в об`ємі 14,89066 тис. метрів кубічних на загальну суму 74 006,58 грн (том 1, а.с. 24-25);

- У червні 2020 року: відповідно до акта приймання-передачі природного газу та видаткової накладної № РН-0001255 від 30.06.2020 року в об`ємі 14,88928 тис. метрів кубічних на загальну суму 73 999,72 грн (том 1, а.с. 26-27).

Судом встановлено, що первинні документи за березень та квітень 2020 року, які долучені позивачем до позовної заяви, підписані уповноваженими представниками сторін Договору.

Акти приймання-передачі природного газу та видаткові накладні № РН-0001090 від 31.05.2020 року та № РН-0001255 від 30.06.2020 року, які долучено позивачем до матеріалів позовної заяви підписано лише стороною позивача, однак позивач надав суду докази їх належним чином направлення відповідачеві, при цьому відповідачем вони не були повернуті.

Факт належного виконання зобов`язання повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та статті 9 Закону України "Про бухгалтерським облік та фінансову звітність".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі № 813/1766/17 від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18 серед іншого зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається факт господарської операції.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16 та від 17.04.2018 року по справі №820/475/17.

При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Дана позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року по справі № 905/49/15 та від 05.12.2018 року по справі № 915/878/16.

Водночас, суд, зважаючи на встановлений приписами статей 6 та 627 ЦК України принципом свободи договору, констатує, що сторони у договорі обумовили порядок підтвердження обсягів спожитого природного газу. Згідно даного положення та п. 2.6.6. Договору у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Акти приймання-передачі природного газу за травень і червень 2020 року та видаткові накладні № РН-0001090 від 31.05.2020 року та № РН-0001255 від 30.06.2020 року, підписані стороною постачальника та споживача долучено до матеріалів справи як додатки до відзиву.

Відтак, суд прийшов до висновку про поставку споживачу у травні 2020 року природного газу в об`ємі 14,89066 тис. метрів кубічних на загальну суму 74 006,58 грн, а у червні 2020 року - в об`ємі 4,88928 тис. метрів кубічних на загальну суму 73 999,72 грн.

Окрім того, судом встановлено, що позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, що підтверджується даними інформаційної платформи.

Інформаційна платформа - це електронна платформа, функціонування та корегування якою забезпечується оператором ГТС ( Газотранспортної системи).

Однак, у зв`язку з тим, що обсяг замовленого поставленого газу, відрізняється від фактично спожитого (перевищення споживання, недобір до замовлених обсягів природного газу), позивачем нараховано відповідачу компенсацію різниці за кожну газову добу, у якій відбулася така різниця.

У судовому засіданні 16.10.2020 року представник ТОВ «Благогаз Збут» вказує, що за наслідками діяльності у березні - червні 2020 року, позивачем були виявлені невідповідності між замовленими та фактично спожитими обсягами газу за Договором , зокрема у сторону перевищення:

- у березні - 13, 14, 15, 17, 18, 19, 21, 22, 27, 28, 29 числа;

- у квітні - 1, 4, 5, 8, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 26 числа;

- у травні - 1,2,3, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18,21,22,23,24, 25,28,30,31 числа;

- у червні-1,4, 10, 11, 12, 16, 18, 19, 22, 23, 25,26,27, 28 числа;

Відповідно до п. 6.2.2. Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, Постачальник не має права вимагати сплати штрафних санкцій за використання Споживачем природного газу за споживання більше від замовленого обсягу газу.

До позовної заяви позивачем додано детальні розрахунки компенсації подобово, передбаченої у п. 6.2.2. Договору, враховуючи ціну за 1 тис. м3, що визначена V п. 3.2. Договору - 4 970,00 гривень з ПДВ.

Так, позивач у підсумку щодобово вказує, що вартість вказаної компенсації становить:

- За березень -12 240,91 грн.;

- За квітень - 3 981,07 грн;

- За травень - 3 5723,37 грн.;

- За червень - 20 013,98 грн.

Всього позивач просить суд стягнути 12 240,91 + 3 981,07 + 35 723,37 + 20 013,98 = 71 959,33 грн компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 24/06-18 від 24.06.2020 року, відповідно до якої просив сплатити компенсацію за перевищення замовленої потужності споживання природного газу.

Проте, відповідач відповіді на вимогу № 24/06-18 від 24.06.2020 року, не надав, компенсацію не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав ти інтересів.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи при цьому, що вважає, що уже компенсував постачальнику різницю між підтвердженими обсягами природного газу та фактично розподіленими, як це передбачено п. 6.2.2. Договору, а чинним законодавством не передбачено можливості нарахування споживачу компенсації, як це робить позивач, а саме подвійне нарахування за переданий газ протягом газової доби.

При цьому до відзиву відповідачем долучено платіжні доручення (а.с.79-105), що підтверджують оплату для ТОВ «Благогаз Збут» за природний газ згідно договору № ПО-000038 від 13.02.2020 року:

- № 7396 від 13.04.2020 року на загальну суму 20 746,22 грн;

- № 7544 від 18.05.2020 року на загальну суму 46 215,04 грн;

- № 7670 від 19.06.2020 року на загальну суму 50 000,00 грн;

- № 7708 від 25.06.2020 року на загальну суму 24 006,58 грн;

- № 7773 від 09.07.2020 року на загальну суму 33 999,72 грн;

- № 7803 від 16.07.2020 ороку на загальну суму 40 000,00 грн;

- № 7909 від 10.08.2020 року на загальну суму 30 000,00 грн;

- № 7911 від 11.08.2020 року на загальну суму 50 000,00 грн;

- № 7937 від 21.08.2020 року на загальну суму 23 270,44 грн.

Окрім того, відповідачем до відзиву долучено акти приймання-передачі природного газу, складені представниками РШЕУ та АТ «Рівнегаз», з яких вбачається, що об`єм розподіленого газу та виробничо-технологічні витрати по договору від 05.02.2020 року, укладеному шляхом підписання заяви-приєднання № 42АР330-1459-20 складають:

- у березні 2020 року: 4 174,29 метрів кубічних;

- у квітні 2020 року: 9 298,8 метрів кубічних;

- у травні 2020 року: 14 890,66 метрів кубічних;

- у червні 2020 року: 14 889,28 метрів кубічних.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

З огляду на спірні правовідносини, а також на те, що учасники справи є суб`єктами ринку природного газу, Закон України «Про ринок природного газу» та інші нормативні акти, що регулюють відносини на ринку природного газу (зокрема Кодекс ГТС) у даному випадку як спеціальні нормативні акти мають пріоритет перед іншими актами законодавства.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України.

За ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного і азу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, Постачальник не має права вимагати сплати штрафних санкцій за використання Споживачем природного газу за споживання більше від замовленого обсягу газу.

Відтак, відповідно до формули зазначеної у п. 6.2.2. Договору, у випадку перевищення споживання за кожен день, аніж було замовлено, споживач повинен фактично сплатити компенсацію вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом.

Позивач надав суду документи-заявки на замовлення споживачем природного газу на кожну газову добу у березні (том 1, а.с. 36), квітні (том 1, а.с.37), травні (том 1, а.с. 38) та червні (том 1, а.с. 41).

Також позивачем до позовної заяви долучено інформацію з інформаційної платформи SAP відносно подобової алокації споживання природного газу відповідачем у березні-червні 2020 року.

Із даних документів судом встановлено, що за підсумками розрахункового періоду (березень-червень 2020 року) фактичний обсяг поставленого споживачеві природного газу перевищує підтверджений (замовлений) споживачем обсяг газу у такі дні:

- у березні - 13, 14, 15, 17, 18, 19, 21, 22, 27, 28, 29 числа;

- у квітні - 1, 4, 5, 8, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 25, 26 числа;

- у травні - 1,2,3, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18,21,22,23,24, 25,28,30,31 числа;

- у червні-1,4, 10, 11, 12, 16, 18, 19, 22, 23, 25,26,27, 28 числа.

Відтак, матеріалами справи підтверджено перебір РШЕУ спожитого природного газу над замовленим:

- у березні 2020 року на 2 462,96 кубічних метрів, тобто на 12 2140 грн 91 коп;

- у квітні 2020 року на 801,02 кубічних метрів, тобто на 3 981 грн 069 коп.;

- у травні 2020 року на 7 187,8 кубічних метрів, тобто на 35 723 грн 37 коп.;

- у червні 2020 року на 4 242, 43 кубічних метрів, тобто на 21 084 грн 88 коп.

Перевіривши розрахунок компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом, наданий позивачем, господарський суд встановив, що він відповідає умовам Договору та чинного законодавства, проте не в повній мірі є вірним.

Незважаючи на те, що, судом вбачається перебір РШЕУ спожитого природного газу над замовленим у червні 2020 року на 4 242, 43 кубічних метрів, тобто на 21 084 грн 88 коп., позивач у розрахунках вказує на менший перебір у розмірі 4026,957 кубічних метрів, тобто на 20 013 грн 98 коп.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути за червень 2020 року компенсацію вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом у розмірі 20 013,98 грн.

Отже, господарський суд задовольняє вказані позовні вимоги за червень 2020 року у вказаному позивачем розмірі.

У зв`язку з викладеним та у зв`язку з тим, що позов є обґрунтованим, вимога ТОВ «Благогаз Збут» про стягнення з РШЕУ 12 240,91 грн (за березень) + 3 981,07 грн (за квітень) + 35 723,37 грн (за травень) + 20 013,98 грн (за червень) = 71959,33 грн компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором) підлягає до задоволення у обсязі, який просить позивач у позовній заяві.

Заперечення відповідача у відзиві стосовно того, що ніби-то РШЕУ уже компенсував постачальнику різницю між підтвердженими обсягами природного газу та фактично розподіленими, як це передбачено п. 6.2.2. Договору, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, адже судом встановлено те, що відповідачем оплачено за спожитий газ за Договором, а не компенсацію вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом.

Відтак, відповідачем вимоги позивача не спростовано.

На аргумент відповідача стосовно того, що чинним законодавством не передбачено можливості нарахування споживачу компенсації, як це робить позивач, а саме подвійне нарахування за переданий газ протягом газової доби суд, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При вирішенні спору господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Сторони в договорі передбачили пунктом 6.2.2, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного і азу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому, Постачальник не має права вимагати сплати штрафних санкцій за використання Споживачем природного газу за споживання більше від замовленого обсягу газу.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач добровільно уклав із позивачем договір № ПО-000038 на постачання природного газу від 13.02.2020 року, в тому числі узгодивши у п. 6.2.2. Договору відповідальність на випадок виникнення ситуації, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період.

Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач та відповідач посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ТОВ «Благогаз Збут» до позовної заяви долучив платіжне доручення № 1088 від 07.08.2020 року, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору було стягнути 71 959 грн 33 коп. компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором).

На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 102 грн 00 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відтак стягненню з відповідача на користь позивача 2 102 грн 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (вул. Д. Галицького, 25, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13974620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, код ЄДРПОУ 41849377) 71 959 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 33 коп. компенсації вартості різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом за Договором № ПО-000038 від 13.02.2020 року.

3. Стягнути з Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг (вул. Д. Галицького, 25, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13974620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 43, оф. 406, код ЄДРПОУ 41849377) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.