Рішення № 92255937, 16.10.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2343/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловськоа Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Рошен де люкс" (66300,Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 216-А);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Алієв Автанділ ( АДРЕСА_1 );

про стягнення 16411,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 11.08.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Рошен де люкс" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №2427/20 до відповідача Фізичної особи-підприємця Алієв Автанділ, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 16411,40 грн., з яких: 11133,64 грн. - сума боргу, 1692,69 грн. - пеня, 244,98 грн. - 3% річних, 3340,09 грн. - неустойка (штраф), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №24686 від 07.10.2019р., в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2343/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

04.09.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №23383/20), згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в позовних вимогах у повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що він не укладав та не підписував з позивачем жодних договорів, в тому числі договір №24686 від 07.10.2019 року.

Своїм правом щодо надання відповіді на відзив позивач не скористався, при цьому суд враховує, що згідно до вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен подати до суду докази разом із поданням позовної заяви, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд. Між тим, позивач не повідомив суд про необхідність подання додаткових доказів, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про подання сторонами всіх доказів необхідних для розгляду справи по суті та можливість прийняття рішення за наявними в справі матеріалами.

22.09.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання (вх.ГСОО 25073/20) про приєднання до матеріалів справи доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи зазначена вище заява була надіслана відповідачу листом з описом вкладення 21.09.2020 року, між тим, жодних заперечень щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. від відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

07.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Алієвим Автанділом Нізамовичем (покупець) було укладено договір поставки №24686 (а.с.40-41), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупцю кондитерські вироби, спеції та інше (надалі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених в Договорі.

Кількість, асортимент, ціна товару та адреса доставки визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1. договору, ціна на товар вказується у видаткових накладних і являється узгодженою сторонами за умови присутності печаток обох сторін договору. В цьому випадку видаткові накладні виконують функції специфікації. Якщо покупець являється фізичною особою, або підприємцем, що не має печатки - накладні посвідчуються їх підписом, або підписом уповноваженої особи з відміткою: "Працюю без печатки".

Згідно п.2.4. договору, оплата товару здійснюється по варіанту: 2: на протязі 6 календарних днів з моменту прийняття товару покупцем відповідно до п.п.3.2.-3.6. договору. Якщо відстрочка платежу становить більше ніж 7 календарних днів з дати поставки, то оплата може здійснюватися виключно шляхом безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника (через установи банків, термінали самообслуговування, платіжні картки та ін.), дане правило не стосується торгових точок покупця відвідання яких представником постачальника відбувається 1 раз на 14 календарних днів. Постачальник має право за письмовою заявою покупця надати додаткову відстрочку платежу.

У п. 2.5. договору передбачено, що оплата поставленого товару може здійснюватися у формі: 1) у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; 2) у формі готівкового розрахунку, шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника (або іншим способом, не забороненим законодавством); 3) у разі здійснення розрахунків за допомогою третіх осіб, покупець передає грошові кошти за поставлений товар за домовленістю між ним та третьою особою або за договором доручення, згідно якого третя особа зобов`язується внести грошові кошти на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник постачає Товар у кількості і асортименті, обумовленому у видаткових накладних.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними. Накладні оформляються відповідно до умов діючого законодавства, підписуються уповноваженими представниками сторін, із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою "Працюю без печатки". Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних. Для організації централізованих кільцевих поставок (за необхідності) дані представники, а також відтиски штампів (печаток) покупця вказуються у додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною (п.3.6 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі невиконання/неналежного виконання п.2.4 договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов`язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості. Також постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, зазначені у п.2.4 цього договору.

Згідно п.6.3 договору, за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього неустойку у вигляді штрафу:

- у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 10 календарних днів;

- у розмірі 20% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 20 календарних днів;

- у розмірі 30% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Відповідно до п.9.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту підписання повноваженими представниками сторін, і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний рік і на тих же умовах. Припинення дії договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії договору.

У Додатку №1 до Договору поставки №24686 від 07.10.2019 року, сторонами були визначені контактні особи, яким покупець довіряє отримання відповідно до видаткової накладної товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Рошен де люкс», із зазначенням зразків їх підпису.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки №24868 від 07.10.2019р. позивач поставив товар згідно видаткової накладної №RDL00121526 від 08.10.2019 року на суму 9583, 36 грн, згідно видаткової накладної № RDL00152273 від 12.12.2019 року на суму 3489, 94 грн та за видатковою накладною № RDL00152355 від 17.12.2019 року на суму 2060, 34 грн., що загалом складає 15 133, 64 грн

Поставлений товар за видатковою накладною №RDL00121526 від 08.10.2019 року відповідачем з порушенням строку оплачено частково на суму 4000 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку від 04.11.2019 року (а.с.56), за видатковими накладними № RDL00152273 від 12.12.2019 року та № RDL00152355 від 17.12.2019 року - товар відповідачем не оплачено.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Рошен де люкс» за вих.№203/20 від 03.08.2020 року (а.с. 557), головний бухгалтер повідомляє, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Рошен де люкс» станом на 03.08.2020 року за ФОП Алієв Автанділ рахується заборгованість у розмірі 11 133, 64 грн. за товар, що поставлено відповідно до Договору поставки №24686 від 07.10.2019 року.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.58), про отримання якої відповідачем зазначалось у відзиві на позовну заяву, однак останнім була залишена без виконання.

На підставі вищезазначеного, ТОВ "Рошен Де Люкс" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до Фізичної особи-підприємця Алієв Автанділ, в якій просить суд стягнути 11 133, 64 грн - сума боргу, 1 692, 69 грн - пені, 244, 98 грн - 3% річних та 3 340, 09 грн. - неустойки (штрафу).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із такого:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як встановлено матеріалами справи, 07.10.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Алієвим Автанділом Нізамовичем (покупець) було укладено договір поставки №24686 (а.с.40-41), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупцю кондитерські вироби, спеції та інше (надалі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених в Договорі.

Згідно п.2.4. договору, оплата товару здійснюється по варіанту: 2: на протязі 6 календарних днів з моменту прийняття товару покупцем відповідно до п.п.3.2.-3.6. договору.

Відповідно до п.3.6 договору, перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від постачальника покупцю за видатковими накладними. Накладні оформляються відповідно до умов діючого законодавства, підписуються уповноваженими представниками сторін, із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою "Працюю без печатки". Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних. Для організації централізованих кільцевих поставок (за необхідності) дані представники, а також відтиски штампів (печаток) покупця вказуються у додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №24686 від 07.10.2019р. ТОВ "Рошен Де Люкс" поставив відповідачу товару на загальну суму 15 133, 64 грн., в підтвердження чого позивачем до суду надано видаткові накладні:№RDL00121526 від 08.10.2019 року на суму 9583, 36 грн, № RDL00152273 від 12.12.2019 року на суму 3489, 94 грн та № RDL00152355 від 17.12.2019 року на суму 2060, 34 грн.

Між тим відповідач заперечує існування будь-яких договірних відносин з позивачем, в тому числі, підписання з позивачем договору №24686 від 07.10.2019 року.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, суд зазначає, що доказування полягає не лише в поданні особами своїх заперечень, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже, оскільки в якості заперечень щодо позовних вимог відповідач посилається на те, що ним не укладався з позивачем договір №24686 від 07.10.2019 року, то саме на відповідача процесуальний закон покладає обов`язок доказування зазначеного факту, зокрема в спосіб, визначений законом, як варіант шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи. Між тим, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення належності підпису на договорі №24686 від 07.10.2019 відповідачем не заявлялось, інших належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції відповідачем не надано.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутність укладеного з позивачем договору №24686 від 07.10.2019 року, суд вважає таку позицію відповідача намаганням уникнути від виконання обов`язків прийнятих відповідачем за вказаним договором.

Крім того суд зауважує, що наявний в матеріалах справи договір №24686 від 07.10.2019 року, підписаний між ТОВ «Рошен де Люкс» та Алієвим Автанділом Нізамовичем , у п. 11 містить адресу та реквізити сторін, зокрема ідентифікаційний код, адреса, контактний телефон відповідача.

Як встановлено судом, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом, вказаному у п. 11 Договору, зареєстрований Алієв Автанділ , місце реєстрації якого відповідає адресі, зазначеній у договорі.

На виконання вказаного договору, відповідачу був поставлено товар за видатковими накладними, що містять підписи уповноважених осіб, які визначені відповідачем у додатку №1 до Договору, отже, з огляду на зазначене, суд вважає що зазначені видаткові накладні, є належними та допустимими доказами, які підтверджують здійснення поставки товару відповідачу на підставі Договору №24686 від 07.10.2019 року.

Враховуючи викладене, суд, за своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку, що наявність обставин укладення сторонами договору поставки №24686 від 07.10.2019р. та здійснення поставки товару відповідачу згідно видаткових накладних, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, вважаються доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, ніж обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 11133, 64 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" в частині стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, за отриманий товар згідно видаткової накладної №RDL00121526 від 08.10.2019 року відповідач розрахувався частково у сумі 4000 грн, про що свідчить фіскальний чек від 04.11.2019 року (а.с.56). Водночас, за товар поставлений згідно видаткових накладних №RDL00152273 від 12.12.2019 року та № RDL00152355 від 17.12.2019 року відповідач взагалі не розрахувався.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий товар згідно договору поставки №24686 від 07.10.2019 року становить 11133, 64 грн. та вона є несплаченою у добровільному порядку.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2. договору у разі невиконання/неналежного виконання п. 2.4. даного Договору постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов`язання за кожний день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до покупця до повного погашення ним заборгованості.

Судом при перевірці розрахунку пені (а.с.61), було встановлено його помилковість, з огляду на неврахування позивачем ст.ст.253-254 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, за допомогою системи "Ліга-закон" суд зробив власний розрахунок пені в межах визначеного позивачем періоду та встановив, що її розмір складає 1696, 27 грн., який перевищує розмір пені, заявлений позивачем до стягнення.

Враховуючи вищевикладене суд, дотримуючись приписів ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходить за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, в зв`язку з чим розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 1692, 69 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3% річних (а.с.62), судом також встановлено його помилковість, з огляду на неврахування положень ст.253-254 ЦК України, з огляду на що, за допомогою системи "Ліга-закон", було зроблено власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів9583.3615.10.2019 - 04.11.2019213 %16.545583.3605.11.2019 - 03.08.20202733 %125.013489.9419.12.2019 - 03.08.20202293 %65.522060.3424.12.2019 - 03.08.20202243 %37.83Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню, складає 244, 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Так умовами п.6.3. договору сторони погодили, що за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього неустойку у вигляді штрафу, зокрема, у розмірі 30% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Як встановлено судом, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, позивач заявив вимоги про стягнення штрафу у розмірі 30% від суми поставленого товару - 3340, 09 грн.

Також суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у сумі 3340, 09 грн., вважає його вірним та здійсненим відповідно до умов договору, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Рошен де люкс" та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11133, 64 грн., штрафу у розмірі 3340, 09 грн., пені у розмірі 1692, 69 грн. та 3% річних у розмірі 244, 90 грн.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 2500 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, у разі відмови у позові такі витрати, згідно з ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з позовної заяви, позивач, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, зазначив, що такі витрати склали 2500 грн, зокрема за консультацію, підготовку та подачі позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з ФОП Алієв Автанділ.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу ТОВ "Рошен Де Люкс" надано суду укладений між ним та Адвокатським бюро "Ольги СЛАВОВОЇ" в особі керуючого бюро - адвоката Славової Ольги Анатоліївни договір про надання правової допомоги №01/06/20 від 01.06.2020р., відповідно до якого клієнт доручає, адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених в даному договорі, а клієнт зобов`язується оплатити її.

Відповідно до п. 4.1. договору за надання правової допомоги (послуг) клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого розраховується відповідно до фактично наданих послуг за тарифами, вказаними в додатку №1 до договору. Підставою для оплати гонорару є наданий адвокатським бюро рахунок.

За умовами п. 4.5. договору оплата здійснюється на підставі рахунку адвокатського бюро, який воно надає клієнту разом з актом приймання-передачі наданих послуг з розрахунком суми оплати, виходячи з обсягу часу, що його було витрачено на надання правової допомоги (послуг) за договором, тарифів, зазначених в додатку №1 до договору, фактичних витрат, зазначених в п. 4.3. договору.

За результатами надання правової допомоги складається акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної сторони. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової допомоги та вартість.

Крім того, у підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, ТОВ "Рошен Де Люкс" також надано копію рахунку-фактури №2 від 14.08.2020р. на загальну суму 9200 грн, з яких 2500 грн - консультація, підготовка та подача позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з ФОП Соколова І.М, 2500 грн - консультація, підготовка та подача позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з ФОП Алієв Автанділ, консультація, 2 500 грн - підготовка та подача позовної заяви до господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з ФОП Максименко О.Л. 300 грн - участь у судовому засіданні по справі №916/1308/20 про стягнення заборгованості з ФОП Бузили В.Ф., 800 грн - підготовка заяв до казначейства про повернення судового збору по 4 справам, 600 грн - підготовка документів до врегулювання спору в позасудовому порядку з ФОП Кубська; платіжне доручення на суму 9200 грн, в якому в графі призначення платежу зазначено: послуги згідно рахунку №2 від 14.08.2020р.; акт здачі-приймання наданих послуг №08 від 18.08.2020р.

Дослідивши відповідні документи, суд зазначає про підтвердження позивачем наданими доказами понесення витрат на правову допомогу у сумі 2 500 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги доведення позивачем належними доказами понесення витрат на правову допомогу у сумі 2 500 грн, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 є обґрунтованими.

Оцінивши правомірність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Де Люкс" щодо покладання на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 2 500 грн, виходячи із загальних принципів справедливості та верховенства права, з огляду на часткову відмову у позові, з урахуванням п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд вважає за доцільне та правомірне витрати на правову допомогу покласти на обидві сторони пропорційно.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Алієв Автанділ ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рошен де люкс" (66300,Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 216-А, код ЄДРПОУ 37984318) 11 133/одинадцять тисяч сто тридцять три/ грн. 64 коп. основної заборгованості, 1692/одна тисяча шістсот дев`яносто два/грн. 69 коп. пені, 244/двісті сорок чотири/ грн. 90 коп. 3% річних та 3340/три тисячі триста сорок/грн. 09 коп. штрафу, 2080 /дві тисячі вісімдесят/ грн. 98 коп. судового збору та 2475 /дві тисячі чотириста сімдесят п`ять/ грн. витрат на правову допомогу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 16 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська