Рішення № 92255901, 13.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 915/1038/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161; ідентифікаційний код 31448144)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд 68; ідентифікаційний код 23038531)

про: стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

29.07.2020 Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1311/36 від 23.07.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- порушити провадження у справі;

- задовольнити клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» заборгованість загальною сумою 55643,05 грн, яка складається із заборгованості за отримані послуги за Договором № А/122 від 01.01.2009 в сумі 37774,05 грн, та нарахованих: пені у сумі 13869,61 грн; інфляційних втрат у сумі 2156,79 грн; 3 % річних у сумі 1815,04 грн;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 від 01.01.2009 з додатками та додатковими угодами до нього; актів приймання-передачі наданих послуг (20 шт.); звітів про обсяги фактично спожитих послуг (20 шт.); рахунків (20 шт.); витягу з журналу отримання рахунків; витягу з касових реєстрів платіжних доручень; договору відступлення права вимоги № л/141 від 01.01.2006; акту звіряння взаємних розрахунків; повідомлення про заборгованість від 24.04.2019, листів від 08.11.2019 та 21.01.2020, претензій № 2/ЮР від 27.01.2020, № 6/ЮР від 28.04.2020; застосування норм статей 526, 625, 530, 610, 611, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 31.07.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1038/20 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 15 вересня 2020 року о 14:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

18.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 3 від 15.08.2020, в якому заявником вимоги позивача частково не визнаються:

- вимоги щодо нарахування пені визнано в сумі 4895 грн. Так, відповідач зазначає, що за період, за який нарахована пеня, повністю сплачена заборгованість за отримання послуг по водопостачанню і водовідведенню. Нарахована пеня, у зв`язку з важким фінансовим станом ОСББ, повністю паралізує роботу по забезпеченню його життєдіяльності. Крім того, відповідач зауважує, що:

- у позові відсутні докази, що свідчать про погіршення фінансового становища позивача, ускладнення господарської діяльності, чи заподіяння позивачу збитків в результаті дій відповідача;

- правління робить все можливе для забезпечення виконання зобов`язань перед позивачем. При цьому відповідач надає суду докази часткової сплати заборгованості;

- відносно нарахування інфляційних витрат, 3 % річних відповідач зазначає, що на їх стягнення мають право лише банки, фінансові установи, які мають право на певний рівень акредитації, ліцензію на здійснення певних видів діяльності, а тому ОСББ «Дніпро-3» вважає їх нарахування безпідставними.

З урахуванням наведеного відповідач просить суд задовольнити позов позивача в частині стягнення основного боргу за надані послуги по водопостачанню в сумі 20274,61 в зв`язку зі сплатою заборгованості в сумі 17500; стягнути пеню в розмірі 4895 грн; у стягненні інфляційних витрат в сумі 2156,79 грн, 3 % 1815,04 грн позивачу відмовити.

14.09.2020 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- клопотання № 823 від 11.09.2020, в якому підприємство повідомило суд, що відповідачем частково сплачено заборгованість за отримані послуги. Крім того, позивач зазначив про свою незгоду з вимогами наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо відмови у стягненні позивачем пені, 3% річних та інфляційних витрат. З урахуванням наведеного позивач просить суд: прийняти судом до розгляду клопотання; задовольнити клопотання та стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» 30514,13 грн, з яких: заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі - 12674 грн; нарахована пеня у сумі 13869,61 грн; нараховані 3 % річних у сумі 1911,59 грн та інфляційні втрати в сумі 2058,32 грн; стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» витрати на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн;

- клопотання № 824 від 11.09.2020, в якому заявник повідомив суд, що при виготовленні позовної заяви виникла технічна помилка у друкуванні, тому надав відповідні зміни в частині виправлення допущених описок;

- лист № 825/юр. від 14.09.2020, з яким позивачем надано суду докази направлення відповідачу вищенаведених клопотань.

Щодо клопотання позивача про зменшення позовних вимог суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом констатовано, що вищевказана заява, у відповідності до приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подано до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому прийнята судом до розгляду.

15.09.2020 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- лист № 10 від 14.09.2020, за текстом якого заявник просить суд долучити до матеріалів справи копію відповіді КП «Миколаївводоканал» № 2556/36 від 26.12.2019;

- лист № 9 від 14.09.2020, в якому відповідач просить суд долучити до справи № 915/1038/20 копії платіжних доручень.

В засіданні, проведеному 15.09.2020 за участю представників обох сторін, судом було заслухано вступні слова учасників справи та оголошено перерву до 29 вересня 2020 року об 11:50.

У зв`язку з проходженням суддею Смородіновою О.Г. підготовки суддів місцевих господарських судів, організованої Одеським регіональним відділенням Національної школи суддів України у період з 28 вересня по 02 жовтня 2020 року (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області № 9-в від 24.09.2020), ухвалою суду від 25.09.2020 розгляд справи по суті було відкладено на 13 жовтня 2020 року об 11:50.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

13.10.2020 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем (30.09.2020) та відповідачем (30.09.2020) копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2020 у справі № 915/1038/20 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами (5400141588032, 5400141588040).

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд, також з урахуванням загострення епідемічної ситуації в м. Миколаєві та Миколаївській області, дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 13.10.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в попередньому судовому засіданні представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2009 року між Міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» був укладений Договір на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 (далі - Договір), відповідно до предмета якого позивач, як виробник, зобов`язався надавати споживачу послуги з постачання питної води в точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в точці приймання відповідно до умов цього договору, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов`язання здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації, що встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 190 від 27.06.2008, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за 3936/1563 (далі за текстом Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованому в Міністерстві юстиції 26.04.2002 № 403/6691 (далі за текстом Правила приймання), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженими рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 70 від 23.01.2003 (далі за текстом Місцеві правила приймання) та цим договором, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 2.1).

За умовами наведеного Договору:

- облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у виробника, окрім випадків, передбачених правилами користування (п. 3.1.1);

- зняття показань з лічильника (-ків) (як споживача, так і субспоживача) здійснюється споживачем щомісячно. Звіт про обсяги фактично отриманих споживачем послуг із зазначенням обсягу послуг, спожитих кожним із субспоживачів окремо, направляється споживачем виробнику у письмовому вигляді не пізніше 23 числа розрахункового місяця і є підставою для здійснення розрахунків. Виробник має право безперешкодного доступу до засобів обліку, систем водопостачання та водовідведення споживача для обстеження та контролю, при цьому споживач повинен забезпечити присутність повноважного представника. У разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника при здійсненні обстеження систем водопостачання та водовідведення, контролю за показаннями засобів обліку та відбору стічних вод, документи складені представником виробника, є дійсними і дані, зафіксовані представником виробника в таких документах, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 3.1.2);

- для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді або споживач самостійно сплачує за послуги. Вартість спожитих послуг визначається виходячи з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх ведення та розмірів (п. 3.2.1);

- у платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання послуг з водопостачання та водовідведення, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення і суми, яка належить до сплати за надані послуги (п. 3.2.2);

- оплата вартості послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточних рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягів фактично спожитих послуг з період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарного місяців та діючих тарифів. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу за цим договором, оплата за надані послуги, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергового зараховується виробником в погашення боргу (п. 3.2.3);

- сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору відповідно до чинного законодавства (п. 5.1);

- у разі порушення строків виконання зобов`язання по платі за надані послуги, споживач сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості (п. 5.2);

- цей Договір укладається строком на один календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір може бути пролонгованим на наступний календарний рік шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору (п. 10.1 договору).

Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У подальшому додатковими угодами сторони неодноразово продовжували строк дії Договору.

Предметом даного позову виступає майнова вимога виробника про стягнення зі споживача заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод, а також пені, інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за вищевказаним договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 від 01.01.2009 з додатками та додатковими угодами до нього;

- акти приймання-передачі наданих послуг (20 шт.);

- звіти про обсяги фактично спожитих послуг (20 шт.);

- рахунки (20 шт.);

- витяг з журналу отримання рахунків;

- витяги з касових реєстрів платіжних доручень;

- договір відступлення права вимоги № л/141 від 01.01.2006;

- акт звіряння взаємних розрахунків;

- повідомлення про заборгованість від 24.04.2019;

- листи від 08.11.2019 та 21.01.2020;

- претензії № 2/ЮР від 27.01.2020, № 6/ЮР від 28.04.2020;

- копії платіжних доручень (4 шт.).

Відповідач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- копії платіжних доручень (8 шт.);

- лист Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» № 2556/36 від 26.12.2019.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються як положеннями Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», так і нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язань.

Так, відповідно до абзаців 1 та 5 ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

За змістом абзаців 1 та 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Згідно зі ст. 21 (ч. 1) Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

За приписами ст. 22 вищевказаного Закону споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (абзаци 1 і 2 ч. 2); ст. 23 вищевказаного Закону підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення зобов`язані забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору (абзаци 1 і 2 ч. 2).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2018 року по червень 2020 року відповідачем було отримано від позивача послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 264974,64 грн, що підтверджується наданими до позовної заяви: копіями звітів про обсяги фактично спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, копіями актів приймання-передачі наданих послуг, копіями рахунків, виставлених відповідачем позивачу (а.с. 22-42).

Відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 248496,18 грн, що підтверджується поданими сторонами копіями витягів з касових реєстрів платіжних доручень (а.с. 52-54, 107) та копіями платіжних доручень (а.с. 91-94, 105-106, 116-123).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 01.01.2006 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3», Миколаївським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» та Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінського району було укладено тристоронній Договір № л/141 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідачем передано, а позивачем прийнято на себе право вимагати від Управління щомісячного перерахування на свою користь коштів за надані виконавцем пільги при оплаті його споживачами пільгової категорії наданих послуг з водопостачання і водовідведення.

За даними позивача у період з листопада 2018 по червень 2020 на виконання вказаного Договору про відступлення права вимоги було отримано компенсацію в сумі 3803,85 грн.

Таким чином, за даними позивача, які були фактично визнані представником відповідача в судовому засіданні 15.09.2020, заборгованість за отримані послуги у період з листопада 2018 року по червень 2020 року складає 12674,61 грн (264974,64 - 248496,18 - 3803,85).

З матеріалів справи також вбачається, що у грудні 2019 року позивач листом № 2556/36 від 23.12.2019 відповідав на звернення відповідача щодо порядку затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення, а також щодо підстав нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату обумовлених договором платежів.

У свою чергу, з метою досудового врегулювання спору, позивач у січні та квітні 2020 року скеровував на адресу відповідача претензії № 2/ЮР від 27.01.2020, № 6/ЮР від 28.04.2020 з вимогою оплатити наявну заборгованість.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній вказану претензію залишив без реагування.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод закон покладає на споживача.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 від 01.01.2009 та не здійснено належним чином своїх зобов`язань по повній та своєчасній оплаті наданих послуг, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 від 01.01.2009 і встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 12674,61 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що в прохальній частині клопотання про зменшення позовних вимог, позивачем викладено вимогу про стягнення з відповідача 12674 грн, а тому суд, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, стягує з відповідача грошові кошти саме в сумі 12674,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати за сукупний період з грудня 2018 по червень 2020 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 2058,32 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 30.11.2019 по 25.08.2020 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1911,59 грн.

3. Пеню за сукупний період з 30.11.2018 по 15.03.2020 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 13869,61 грн.

Суд вважає хибним посилання відповідача на неправомірність заявлення до стягнення позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на таке:

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, за допомогою програми Законодавство та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розрахунку інфляційних витрат, суд зауважує, що відповідні нарахування виконані позивачем не на суму фактично наявної заборгованості, а на суму здійсненого з простроченням платежу. Водночас, оскільки вказане призвело до нарахування інфляційних витрат в розмірі меншому, ніж той, що був би визначений у разі правильного нарахування, суд у відповідності до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, не виходячи за межі позовних вимог, стягує з відповідача інфляційні витрати в сумі, визначеній позивачем.

Стосовно ж заявленої позивачем до стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, як уже було наведено вище, пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по платі за надані послуги, споживач сплачує виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

За перевіркою суду відповідні нарахування позивачем проведені правильно.

Водночас, суд зауважує, що представником відповідача в судовому засіданні 15.09.2020 було заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 50 % з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення пені, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Тому будь-яке надмірне стягнення з відповідача грошових сум може призвести до неспроможності підприємства належним чином виконувати свої функції.

Судом враховані аргументи відповідача, зокрема, щодо того, що позивачем не надано суду доказів погіршення фінансового становища позивача, ускладнення його господарської діяльності в результаті дій відповідача.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Надмірне ж зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, враховуючи те, що відповідач здійснює свою діяльність у сфері управління, утримання і використання спільного майна власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод № А/122 від 01.01.2009, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. За такого суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 6934,81 грн (50% обґрунтовано заявленого до стягнення розміру).

У задоволені ж позову про стягнення пені в іншій частині, а саме - в сумі 6934,81 грн, господарський суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

З урахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд 68; ідентифікаційний код 22038531) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161; ідентифікаційний код 31448144) заборгованість за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 12674,00 грн, нараховану пеню в сумі 6934,81 грн, нараховані 3 % річних у сумі 1911,59 грн, інфляційні втрати у сумі 2058,32 грн, а також 2102,00 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6934,81 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 161; ідентифікаційний код 31448144);

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпро-3» (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд 68; ідентифікаційний код 23038531).

Повне рішення складено та підписано судом 19.10.2020.

Суддя О.Г. Смородінова