Рішення № 92255879, 13.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 915/1094/20

м.Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера»

(54000, м.Миколаїв, вул. Івана Франка, 14),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2»

(юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул. Фалєєвська, 12

фактична адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.Садова 25А, оф. 209)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився,

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 140000,0 грн., -

17.08.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.08.2020р. (вх. № 10063/20 від 17.08.2020р.) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2» заборгованості в сумі 140000,0 грн., яка мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди транспортного засобу №04/12/18 від 04.12.2018р. в частині належної сплати орендної плати за оренду транспортного засобу.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. за даним позовом було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено 15.09.2020р.

Вказана ухвала, надіслана на юридичну адресу відповідача повернулась до суду без вручення з відміткою органу поштового зв`язку «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У матеріалах справи наявні відомості щодо фактичної адреси відповідача, зазначеної у договорі оренди транспортного засобу, а саме: 54055, м.Миколаїв, вул. Садова, 25А, оф.209.

З метою забезпечення дотримання процесуальних прав сторін, суд ухвалою від 15.10.2020р. відклав розгляд справи на 13.10.2020р. та направив примірник ухвали на юридичну та фактичну адреси відповідача, наявні в матеріалах справи.

Вказану ухвалу відповідач отримав 22.09.2020р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, відзиву на позов не надав, заперечень проти позову не висловив, не скористався своїм процесуальним правом та не направив свого представника для участі в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.10.2020р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04 грудня 2018 року за №04/12/18 між товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська ЕРА», як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Південно-бузький кар`єр 2», як орендарем, був укладений договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування транспортний засіб - навантажувач модель SDLG-956 ідентифікаційний номер 91035351, номер шасі НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який є власністю орендодавця і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_2 02.04.2018р., балансовою вартістю на момент передачі його орендарю - 700000,0 грн., для виконання навантажувальних робіт (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 3.2 договору, передачу об`єкта оренди орендарю сторони фіксують шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, який підписується сторонами.

Об`єкт оренди передавався у користування орендарю в строк до 30 червня 2019 року (п.4.1 договору).

Умовами п.5.1 договору його учасники узгодили, що розмір орендної плати (з урахуванням її індексації) за користування об`єктом оренди вкладає 70000,0 грн. на місяць з ПДВ.

Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку два рази на місяць, на протязі трьох робочих днів після виставленого рахунку та акту виконаних робіт за 15 днів (п.5.2 договору).

Згідно з умовами п. 5.4 договору, обов`язок по сплаті орендної плати виникає у орендаря з моменту передачі йому об`єкта оренди у порядку, передбаченому розділом 3 цього договору.

Умовами п. 7.1.5 договору визначений обов`язок орендаря своєчасно оплачувати орендодавцю орендну плату.

На виконання умов вказаного договору товариство «Миколаївська ЕРА» передало товариству «Південно-бузький кар`єр 2» об`єкт оренди - навантажувач моделі SDLG-956 ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_1 , 2007 року випуску, про що свідчить наданий позивачем акт приймання-передачі транспортного засобу від 04.12.2018р. (а.с.24). Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та зауважень, у акті зазначено, що орендар та орендодавець претензій один до одного не мають.

В подальшому, сторони підписували акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди навантажувача з грудня 2018 року по 04 лютого 2019 року (а.с.30-33).

За твердженням позивача, починаючи з лютого 2019 року по травень 2019 року відповідач відмовився підписувати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), тому вказані акти підписані лише позивачем (а.с.34-40).

Не зважаючи на відмову у підписанні актів за вказаний період, відповідачем були оплачені послуги з оренди навантажувача за договором №04/12/18 від 04.12.2018р. за квітень та травень 2019 року, про що свідчать надані позивачем виписки з банківського рахунку (а.с.51-53).

Залишок заборгованості з оренди навантажувача за лютий-березень та частково травень 2019 року складає 140000,0 грн. (35000,0 грн. з 05.02.2019р. по 19.02.2019р., 35000,0 грн. з 20.02.2019р. по 06.03.2019р., 35000,0 грн. з 07.03.2019р. по 22.03.2019р. та 35000,0 грн. з 07.05.2019р. по 23.05.2019р.).

На підтвердження реальності господарських операцій з надання навантажувача в оренду відповідачу, позивач надав суду копії податкових накладних за весь період оренди, наданих та зареєстрованих податковим органом належним чином відповідно до приписів Податкового кодексу України (а.с.54-70).

У зв`язку з відмовою відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт за лютий-березень 2019 року, позивач листом від 22.03.2019р. за вих. №22/03 направив їх відповідачу (а.с.48-49).

23.05.2019р. відповідач повернув позивачу орендоване майно, однак не сплатив залишок заборгованості за договором оренди, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу відповідний лист від 20.03.2020р. №56 (а.с.41), до якого додав повторно надаваємі орендарю рахунки-фактури за вказаний період, за який не відбулась оплата та для підпису акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди за цей же період.

В подальшому, позивач направив відповідачу претензію від 23.03.2020р. №55 про сплату заборгованості в сумі 140000,0 грн. із зазначенням періодів її виникнення та додав до претензії рахунки та акти здачі-прийняття робіт за спірний період (а.с.44-47).

Вказану претензію відповідач за юридичною адресою не отримав, вона повернулась позивачу з відміткою органу поштового зв`язку «За закінченням терміну зберігання» (а.с.45).

Вимоги позивача відповідач залишив без розгляду та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За перевіркою наданого позивачем розрахунку основного боргу суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором №04/12/18 від 04.12.2018р.

Фактична відмова відповідача від підписання актів здачі-прийняття наданих послуг з оренди навантажувача свідчить про неналежне виконання ним умов договору оренди, та часткова оплата ним за фактично надані послуги в тому числі за період, коли ним не були підписані акти та не отримувались рахунки на оплату, свідчить про визнання ним своїх зобов`язань за договором оренди.

За таких обставин, господарський суд вважає, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 10000,0 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з нормами ч.2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги №17/1 від 09.07.2020р., укладеного з адвокатом Глушаницею А.Л. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001334 від 30.03.2018р.), відповідно до умов якого встановлено обов`язок адвоката надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між клієнтом та ТОВ «Південно-бузький кар`єр 2», а саме щодо стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу №04/12/18 від 04.12.2018р. та обов`язок клієнта оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.

Умовами п.1.2 даного договору його учасники узгодили перелік зобов`язань адвоката та строки їх виконання.

Відповідно до умов п. 3.1 даного договору, за правову допомогу, передбачену в п.1.2 договору, клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме 10000,0 грн.

Оплата здійснюється після відкриття провадження у справі (п.3.1.1 договору).

На виконання умов п.п.3.1.3 та 3.2 договору, між позивачем та адвокатом були складені детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) та акт здачі-прийняття надання послуг (а.с.100-101).

Обумовлену договором суму гонорару позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується копією квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 11.09.2020р. (а.с.102).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Дослідивши витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (адвокату Глушаниці Андрію Леонідовичу), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу адвокатом у розмірі 10000,0 грн. є співмірною, такою, що підтверджена наданими доказами та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Бузький кар`єр 2», юридична адреса: 54001, м.Миколаїв, вул. Фалєєвська, 12, фактична адреса: 54055, м.Миколаїв, вул.Садова 25А, оф. 209, код ЄДРПОУ 38169998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера» (54000, м.Миколаїв, вул. Івана Франка, 14, код ЄДРПОУ 39397396) 140000,0 грн. боргу, 2100,0 грн. судового збору та 10000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний « 19» жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко