Рішення № 92255772, 07.10.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м.Харків Справа № 913/231/20

Провадження №34/913/231/20

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Медуниці Р.І.

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до відповідача 1 - Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), м. Сєвєродонецьк Луганської області,

відповідача 2 - Головного управління ДПС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ,

про визнання недійсними і скасування арештів, зобов`язання вчинити певні дії

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецький приладобудівний завод» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить визнати недійсними та скасувати арешти, які накладені на майно позивача на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871;

зобов`язати відповідача-1 припинити дію вказаних арештів та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження накладеного на майно позивача, реєстраційний номер 12850646 від 09.08.2012, на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 і обтяження реєстраційний номер 13276871 від 21.11.2012 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012;

допустити негайне виконання рішення з припинення дії арештів, які накладені на майно позивача на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2019 році позивач на підставі відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізнався про накладення арешту на його майно відповідно до постанов державних виконавців відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, винесених у 2012 році. Позивач звернувся до відповідача, як правонаступника вказаного відділу державної виконавчої служби, із заявами про скасування арештів. Проте, як зазначає позивач, відповідач-1 безпідставно відмовив у знятті арештів, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2020 справу №913/231/20 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня закінчення карантину для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Підготовче засідання призначено на 01.07.2020 о 12 год. 30 хв.

01.07.2020 від третьої особи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що відповідно до постанови №440-ЛУ від 15.12.2011 Уповноваженою особою Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» було накладено санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді штрафу в розмірі 85 000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі №2а/1270/5825/2012 стягнено з ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» штрафні санкції у розмірі 85 000 грн. за порушення вимог законодавства про цінні папери.

В подальшому повноваження Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в тому числі і документи, були передані Донбаському територіальному управлінню, службові приміщення якого були захоплені озброєними невідомими особами в ході подій, що мали місце на території Донецької та Луганської областей.

В результаті захоплення приміщень було втрачено матеріальні цінності, документи з питань основної діяльності, в тому числі й ті, що стосуються правозастосування та судових справ.

Третя особа вказує, що на разі у неї відсутня інформація та документи стосовно ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод». Будь-яке підтвердження щодо погашення позивачем заборгованості зі сплати штрафу за порушення вимог законодавства про цінні папери у розмірі 85 000 грн., за виконавчим листом від 07.11.2012 у справі №2а/1270/5825/2012, виданим Луганським окружним адміністративним судом, також відсутнє.

Вказані письмові пояснення були долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.07.2020 взяли участь представники позивача та третьої особи, надали усні пояснення по суті позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання 01.07.2020 не прибули, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020 о 15 год. 00 хв.

03.07.2020 на адресу суду від Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов лист №37697 від 19.06.2020 з додатками, в якому повідомив, що у ВП №33749088 та ВП №35322213, які були відкриті на підставі виконавчих листів №2а/1270/3530/2012 від 13.06.2012 та №2а/1270/5825/2012 від 07.11.2012, виданих Луганським окружним адміністративним судом, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень, а оригінали виконавчих документів разом із постановою направлено до ліквідаційної комісії.

Разом з тим, відповідач-1 зазначає, що наразі на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №59377313, за яким боржником виступає позивач. До складу ЗВП №59377313 входять три виконавчі провадження про стягнення заборгованості на користь фізичних осіб на загальну суму 742 636 грн. 32 коп.

Суд враховує пояснення надані відповідачем-1 в листі №37697 від 19.06.2020 та долучає його разом з додатками до матеріалів справи.

14.07.2020 на адресу суду від третьої особи надійшов лист №23/02/9802/1 від 01.07.2020 з доказами направлення письмових пояснень відповідачам, які суд долучає до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.07.2020 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, надав усні пояснення щодо наданих відповідачем-1 доказів та підтримав позов.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 29.07.2020 не прибули, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 29.07.2020 відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020 о 14 год. 45 хв. Продовжено відповідачам строк для надання відзиву до 06.08.2020 (включно). Запропоновано відповідачам надати відзиви на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи.

31.07.2020 на адресу суду від Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов лист №40230 від 23.07.2020, в якому зазначає, що надати копії матеріалів ВП №33749088 та ВП №35322213 немає можливості, в зв`язку з передачею їх до архіву. В той же час надає відомості з АСВП, які суд долучає до матеріалів справи.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 12.08.2020 не прибули, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 12.08.2020 відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2020 відкладено підготовче засідання на 09.09.2020 о 15 год. 30 хв.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 09.09.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Станом на 09.09.2020 відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 09.09.2020 не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.09.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020 о 14 год. 50 хв.

14.09.2020 від ГУ ДПС у Луганській області надійшли письмові пояснення від 09.09.2020, в яких зазначає, що ні ГУ ДФС у Луганській області, ні ГУ ДПС у Луганській області не є стороною виконавчих проваджень ВП №33749088 та ВП №35322213, оскільки Управління ПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області не вжило заходів щодо зміни стягувача у зазначених виконавчих провадженнях. Тому, на думку, відповідача-2 ГУ ДПС у Луганській області не може бути відповідачем у даній справі.

Суд враховує вказані письмові пояснення та долучає їх разом з додатками до матеріалів справи.

В судове засідання 07.10.2020 представники сторін та третьої особи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим, 07.10.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про здійснення судового засідання за відсутності учасника справи, в якій просить провести судове засідання, призначене на 07.10.2020 о 14 год. 50 хв., за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку про можливість її задоволення.

Станом на 07.10.2020 відповідачі відзивів на позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В 1995 році створено Відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (далі - ВАТ «СПЗ») шляхом перетворення Сєвєродонецького приладобудівного заводу у ВАТ «СПЗ» відповідно до наказу Фонду державного майна України №52-АТ від 20.12.1995 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (т. І а.с. 92).

ВАТ «СПЗ» набуло право власності на нерухоме майно згідно переліку, що було передано йому за вказаним наказом Фонду державного майна України (т. І а.с. 93-95).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2003 у справі №10/110б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «СПЗ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т. І а.с. 96).

Постановою господарського суду Луганської області від 30.01.2014 у справі №10/1106 припинено процедуру санації ВАТ «СПЗ», визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обмеження по розпорядженню майном ВАТ «СПЗ». Постановлено, що накладення нових арештів чи інших обмежень по розпорядженню майном боржника не допускається (а.с. 97-101).

Запитом арбітражного керуючого №02-01/50-14 від 06.02.2014 ліквідатор ВАТ «СПЗ» Льовін А.П. повідомив відповідача про визнання позивача банкрутом і просив надати відомості (у формі довідки) про наявність виконавчих проваджень відносно ВАТ «СПЗ» (т. І а.с. 117).

Як зазначає позивач станом на початок 2014 року виконавчі провадження щодо нього були відсутні, як і будь-які відомості про обтяження майна ВАТ «СПЗ», що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від

27.03.2014 №19639812 (т. І а.с. 119).

В 2015 році позивачем отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.11.2015 №47608260, згідно якої відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборони відчуження, в тому числі арешти, на майно позивача відсутні (т. І а.с. 120).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.02.2016 №53909167 вбачається, що відомості щодо наявності будь-яких заборон відчуження чи арештів майна позивача відсутні (т. І а.с. 121-126).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110б припинено провадження у справі №10/110б про банкрутство ВАТ «СПЗ» та припинено дію мораторію у справі №10/110б (т. І а.с. 102-105).

Як зазначає позивач, з метою погашення наявної кредиторської заборгованості, зокрема, з оплати заробітної плати раніше звільненим працівникам, ним здійснювались заходи спрямовані на отримання коштів від продажу належного йому майна.

Однак, в 2019 році позивачем було виявлено, що на все нерухоме майно ВАТ «СПЗ» було накладено арешти без визначення строку їх дії та внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження за реєстраційними номерами №12850646 та №13276871, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.09.2019 №182991155 (т. І а.с. 128-132).

Вказані арешти накладені постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 р. та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області, правонаступником якого є відповідач-1, із заявою №2019-12/12 від 12.12.2019, в якій просив скасувати вищезазначені обтяження щодо нерухомого майна ВАТ «СПЗ» (т. І а.с. 139).

28.01.2020 позивач повторно звернувся із заявою №2020-28/01 від 28.01.2020 до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області в особі начальника відділу Гречішкіної О.В, в якій просив винести постанову про скасування арештів накладених постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 р. та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012 (т. І а.с. 140).

У відповідь Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом №19848 від 11.02.2020 повідомив позивача, що виконавчі провадження №33749088 та №35322213 дійсно перебували на виконанні у відділі. Після отримання постанови господарського суду Луганської області від 30.01.2014 у справі №10/1106 про визнання ВАТ «СПЗ» банкрутом державним виконавцем було винесено постанову про закінчення цих виконавчих проваджень. Оригінали виконавчих документів разом із постановою про закінчення виконавчого провадження направлено до ліквідаційної комісії. Підстави для зняття арешту з майна ВАТ «СПЗ» у державного виконавця відсутні (т. І а.с. 141).

Позивач зазначає, що копій постанов про відкриття виконавчих проваджень №33749088 від 21.06.2012 та №35322213 від 16.11.2012 він не отримував. За відомостями Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) виконавчих проваджень №33749088, №35322213 не існує (т. І а.с. 135-136).

Як вважає позивач вказані арешти були накладені всупереч вимогам законодавства, тому відповідач-1 безпідставно відмовив йому у знятті арештів, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закон № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності підстав для звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанов про накладення арештів), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як встановлено судом, арешти на все нерухоме майно ВАТ «СПЗ» без визначення строку їх дії було накладено постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 р. та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012.

Разом з цим, ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2003 у справі №10/110б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «СПЗ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Луганської області від 24.11.2003, згідно даних з КП «Діловодство спеціалізованого суду», введено процедуру санації відносно ВАТ «СПЗ».

В подальшому постановою господарського суду Луганської області від 30.01.2014 у справі №10/1106 припинено процедуру санації ВАТ «СПЗ», визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та інші обмеження по розпорядженню майном ВАТ «СПЗ». Постановлено, що накладення нових арештів чи інших обмежень по розпорядженню майном боржника не допускається.

За приписами ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство та призначення процедури санації) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Матеріалами справи підтверджується, що в 2003 році стосовно ВАТ «СПЗ» було порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а пізніше порушено процедуру санації відносно ВАТ «СПЗ». В 2014 році припинено процедуру санації ВАТ «СПЗ», визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, з 2003 по 2014 роки майно ВАТ «СПЗ» перебувало в особливому правовому режимі, який виключає можливість будь-яких дій щодо нього органами виконавчої служби, зокрема, накладення арештів чи інших обтяжень.

Однак, державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції згідно постанов про відкриття виконавчого провадження №33749088 від 21.06.2012 р. та №35322213 від 16.11.2012 в порушення вимог чинного законодавства було накладено арешти на майно позивача саме в цей особливий період - під час процедури санації, що свідчить про їх незаконність та безпідставність.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент визнання позивача банкрутом) унормовував, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом (п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За змістом ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).

11.03.2014 Державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), після отримання постанови господарського суду Луганської області від 30.01.2014 у справі №10/1106 про визнання ВАТ «СПЗ» банкрутом, було винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень №33749088 та №35322213, що вбачається з інформації з АСВП (т. І а.с. 212-214), а також підтверджується листом відповідача-1 №19848 від 11.02.2020, який міститься в матеріалах справи (т. І а.с. 141).

Отже, відповідач-1, достеменно знаючи про визнання позивача банкрутом, виніс постанову про закінчення виконавчих проваджень №33749088 та №35322213, але, в порушення вимог закону, не зняв арешти, які були накладені постановами про відкриття цих виконавчих проваджень.

Таким чином, в даному випадку накладення арештів на майно ВАТ «СПЗ» є незаконним та позбавляє позивача на мирне володіння своїм майном.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При встановленні судом належності арештованого майна на підставі права власності позивачу та відсутності оспорювання або невизнання такого права, особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту.

Враховуючи, що позивач є власником майна, на яке накладено арешт, і це ніким не оспорюється, суд вважає, що вимоги позивача про зняття арештів із зазначеного майна ґрунтуються на законі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 по справі № 922/1334/17.

Положеннями ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування арештів, які накладені на майно позивача на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про зобов`язання Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) припинити дію вказаних арештів та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження накладені на майно позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 09.06.1999 №31/5 (у редакції чинній на момент накладення заборони) Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить, зокрема, відомості про обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Пунктом 2.1 Положення встановлено, що підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є, зокрема, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається органами державної виконавчої служби - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Тобто після винесення постанов старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 р. та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, якими було накладено арешти на майно позивача, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відповідні відомості про накладення арештів на його нерухоме майно.

Разом з тим, наразі за приписами пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16.01.2020, тобто ще до подачі позивачем даного позову, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивач помилково обрав вказаний спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 № 340-ІХ судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

За таких обставин, чинне законодавство наразі взагалі не передбачає можливості скасування записів про проведену державну реєстрацію прав чи їх обтяжень, в тому числі арештів на об`єкти нерухомого майна, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду у від 23.06.2020 у справі №905/633/19.

Суд зауважує, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 вказала, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що спосіб захисту обраний позивачем не може призвести до відновлення порушеного права.

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) припинити дію вказаних арештів та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження накладені на майно позивача, реєстраційний номер 12850646 від 09.08.2012, на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012 і обтяження реєстраційний номер 13276871 від 21.11.2012 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання позивача щодо необхідності допустити негайне виконання рішення з припинення дії арештів, суд зазначає наступне.

Цивільне процесуальне законодавство дійсно покладає на суд обов`язок вирішити під час ухвалення рішення питання щодо наявності підстав допустити негайне виконання судового рішення.

Стаття 403 ЦПК України визначає, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; 9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; 10) видачу або продовження обмежувального припису.

Разом з тим, господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості допустити негайне виконання рішення, в зв`язку з чим посилання позивача з даного приводу є безпідставними.

Також суд приймає до уваги твердження відповідача-2 - ГУ ДПС у Луганській області про те, що він не є належним відповідачем у даній справі.

Так, ухвалою господарського суду Луганської області від 21.05.2018 у справі 10/110б здійснено заміну кредитора УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області його правонаступником Головним управлінням ДФС у Луганській області в частині стягнення заборгованості зі сплати ЄСВ на суму 329 061 грн. 53 коп.

Проте будь-яких дій щодо заміни сторони у виконавчому провадженні №33749088 УПФУ в м. Сєвєродонецька Луганської області здійснено не було, тому ГУ ДПС у Луганській області не є належним відповідачем у даній справі.

Доказів на підтвердження заміни УПФУ в м. Сєвєродонецька Луганської області на ГУ ДФС у Луганській області, а в подальшому на ГУ ДПС у Луганській області у виконавчому провадженні №33749088 матеріали справи не містять.

Таким чином, ГУ ДПС у Луганській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не відбулось заміни сторони у виконавчому провадженні, тому і арешт на майно позивача було накладено не в інтересах відповідача-2.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє в позові до відповідача-2 - ГУ ДПС у Луганській області, який не є належним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем виступає лише відповідач-1 - Сєвєродонецький міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим арешти, які накладені на майно Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871, є незаконними та підлягають скасуванню.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 4 204 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» задовольнити частково.

2. Визнати незаконними та скасувати арешти, які накладені на майно Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Бєляєвої А.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №33749088 від 21.06.2012, згідно обтяження від 09.08.2012 реєстраційний номер 12850646, і на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Зінченко Л.О. про відкриття виконавчого провадження ВП №35322213 від 16.11.2012, згідно обтяження від 21.11.2012 реєстраційний номер 13276871.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків, б. 68, ідентифікаційний код 34988646) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, б. 2, ідентифікаційний код 05744350) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному пп. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 19.10.2020.

Суддя А.В. Іванов