Рішення № 92255365, 19.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/10116/20

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (м. Київ)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (м. Київ)

про стягнення 62.979,15 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" про стягнення 62.979,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не сплатив позивачу суму страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.20. відкрито провадження у справі № 910/10116/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

28.08.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що за його розрахунком відшкодуванню підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 56.976,72 грн, яку було сплачено відповідачем позивачу.

10.09.20. позивачем подано відповідь на відзив.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.18. між позивачем та ОСОБА_1 (Страхувальником, Вигодонабувачем) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 135038 (Договір), відповідно до якого страховик прийняв під страховий захист автомобіль марки Honda, д.р.н. НОМЕР_1 .

06.09.19. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в місті Києві, автомобіль марки Honda, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.19. в адміністративній справі № 754/13415/19.

У відповідності до Звіту № 334_19_PZU від 27.09.19. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Honda, д.р.н. НОМЕР_1 з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 62.979,15 грн. Коефіцієнт фізичного зносу за вказаним звітом визначено в розмірі 0,395.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Суд приймає звіт № 334_19_PZU від 27.09.19. як належний доказ для встановлення розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Honda, д.р.н. НОМЕР_1 .

Твердження відповідача про необхідність вирахування 5002,43 грн ПДВ на вартість складових частин, не містить жодного нормативно-правового обґрунтування.

При цьому судом враховано, що позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача суму визначену вказаним звітом, що є сумою меншою, ніж фактична сума ремонту, виплачена позивачем Страхувальнику (81.503,16 грн).

Керуючись наведеними нормами законодавства, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) зобов`язаний здійснити страхову виплату відповідно до Звіту № 334_19_PZU від 27.09.19. Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, згідно з цим Звітом визначена як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, а коефіцієнт фізичного зносу вірно вирахуваних виходячи з року випуску транспортного засобу.

На підставі страхового акту № UA2019090600060/L01/01 від 01.10.19. позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 81.503,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 35864 від 01.10.19. на вказану суму.

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5820143 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АО5820143 становить 1.000,00 грн, ліміт за шкоду майну 100.000,00 грн.

Отже, належна відповідачем до сплати позивачу сума страхового відшкодування становить 61.979,15 грн (62.979,15 грн - 1.000,00 грн).

04.11.19. позивач звернувся до відповідача із заявою № 218757/ІНС, в якій просив сплатити йому страхове відшкодування.

Оскільки відповідач позивачу грошові кошти не сплатив, то вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За матеріалами справи судом встановлено наступне.

Сума страхового відшкодування, яку відповідачем належало сплатити позивачу становила 61.979,15 грн (62.979,15 грн за Звітом мінус 1000,00 грн франшиза).

Відповідачем платіжним дорученням № 10614 від 07.08.20., тобто поза межами 90 денного строку сплачено позивачу 56.976,72 грн.

Означене позивачем не заперечено і не спростовано, а навпаки, залишено поза увагою, в тому числі під час надання відповіді на відзив.

Одночасно, господарським судом встановлено, що позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 10.07.19. шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Провадження у справі було відкрито судом ухвалою від 10.08.20.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Однак, слід зауважити, що закриття провадження у справі на підставі Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина може зумовлювати відмову в позові, а не закриття провадження у справі (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.219. у справі № 13/51-04).

Отже, з огляду на те, що відповідачем було сплачено 56.976,72 грн заборгованості до моменту відкриття провадження у справі, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 56.976,72 грн страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5.002,43 грн страхового відшкодування (62.979,15 грн за Звітом мінус 1000,00 грн франшиза мінус 56.976,72 грн оплачених відповідачем позивачу).

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частині відмови в позові на суму 56.976,72+1000,00 грн - на позивача; в частині задоволенні позову за суму 5.002,43 грн - на відповідача).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код 20782312) 5.002 (п`ять тисяч дві) грн 43 коп. страхового відшкодування, 166 (сто шістдесят шість) грн 96 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко