Рішення № 92255227, 07.10.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/432/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Морозова Т.В., адвокат, ордер серія КС №494483 від 03.05.2019,

від відповідача: ТзДВ "Кортекс": Бродецький М.А. - керівник, наказ №3 від 20.03.2019; Єгоров С.О. ордер серія ЖТ 066900

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізична особа підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна

до Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання недійсним договору від 28.11.2006.

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Антонюк Антоніна Олексіївна звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про:

- визнання незаконним рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №32-6-0.25-437/164-19 від 26 лютого 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про припинення обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд. 56;

- визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Кортекс" та ОСОБА_1 ;

- скасування земельних сервітутів та обмежень, встановлених відносно земельної ділянки площею 0,1312га, з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289, з цільовим призначенням: землі промисловості, що знаходиться за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вулиця Героїв Небесної Сотні (колишня Карла Маркса), буд. 56, а саме: право використання земельної ділянки для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій площею 0,0215 га, та право використання земельної ділянки для проїзду на транспортному засобі по наявному шляху площею 0,0208га;

- стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" на користь Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни моральної шкоди у розмірі 100000,00грн.

Рішенням господарського суду від 13.11.2019, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2020р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2020 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 13 листопада 2019 року у справі № 906/432/19 в частині розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р. скасовано.

Справу №906/432/19 у згаданій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020р. справу №906/432/19 розподілено судді Сікорській Н.А.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.07.2020 суд прийняв справу №906/432/19 в частині розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 до свого провадження. Підготовче засідання призначив на 06.08.2020.

В порядку ч.5 ст.233 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2020 оголошено перерву до 12.08.2020.

Ухвалою суду від 12.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2020р.

В порядку ч.5 ст.233 ГПК України в судовому засіданні 28.09.2020р. оголошено перерву до 07.10.2020р.

У судовому засіданні 07.10.2020р. відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовна заява мотивована тим, що станом на 28.11.2006р. (дата укладення оспорюваного договору встановлення земельного сервітуту) позивач не була власником спірної земельної ділянки, а отже в силу імперативних вимог статті 100 Земельного кодексу України не мала повноважень на встановлення земельного сервітуту відповідачу.

Крім того, спірний договір не був зареєстрований у порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Отже, право земельного сервітуту у відповідача не виникло, а спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1, 2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Схема руху, що існувала на момент укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р., неможлива на сьогодні, у зв`язку з забудовою суміжних земельних ділянок власниками.

Також, зазначає, що земельна ділянка на момент виникнення спірних правовідносин не була виділена в натурі та не мала кадастрового номеру.

Незаконні дії відповідача з метою реалізації неіснуючого у нього права сервітуту унеможливлюють повноцінне господарювання позивача на земельній ділянці.

Відповідач проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві №42 від 04.06.2019 на позовну заяву (т.1, а.с.117-129), запереченнях №48 від 11.06.2019 (т.1, а.с.217-218), письмових поясненнях №85 від 13.08.2019 (т.2, а.с.47-48), №120 від 05.09.2019 (т.2, а.с.136-138), запереченнях №132 від 18.09.2019 (т.2, а.с.178-180), від 01.10.2019 (т.3, а.с.86).

В письмових поясненнях від 16.07.2020р. (а.с.19-21, т.5) представник позивача зазначила, що на момент укладення спірного договору власником земельної ділянки по вул.К.Маркса, 56 у м.Коростишеві, площею 3669 кв.м., була Коростишівська міська рада, а позивач набула права власності на частину земельної ділянки площею 1312 кв.м. лише 26.07.2012р.

Також, вказує, що даний позов є негаторним, а тому до нього строк позовної давності не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Відповідач у письмових поясненнях від 29.07.2020р. (а.с.24-27, т.5) вказує, що посилання позивача на те, що дана вимога є по суті позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є надуманими, оскільки укладення договору від 28.11.2006р. мало певні часові проміжки та не є триваючим у часі.

В запереченнях на письмові пояснення відповідача від 11.08.2020р. представник позивача вказала, що її вимога про визнання недійсним договору по суті є позовом власника про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що є негаторним позовом, до якого строк позовної давності не застосовується (а.с.46-49, т.5).

Також, зазначає що ні позивачу, ні відповідачу станом на 28.11.2006р. не належав титул власника земельної ділянки, а тому вони не мали повноважень на встановлення земельного сервітуту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог позовної заяви.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 11.10.2004р. ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика «Кортекс» (правонаступник - Товариство з додатковою відповідальністю "Кортекс") передала у власність СПД Антонюк Антоніни Олексіївни нежиле приміщення - відстійник з хлоратором по вул. К. Маркса, 56, у м. Коростишів (т.1, а.с.32).

Згідно додатків до вказаного договору сторони погодили, що продавець передає покупцю разом з придбаним майном земельні ділянки розміром 163 м.кв. та 3000 кв.м. (а.с.36, 37, т.1).

Пунктами 3 договорів, що є додатком до договору купівлі-продажу приміщення від 11.10.2004р., встановлено, що у зв`язку із проходженням по території, що передається, інженерних комунікацій, а саме кабельних ліній фабрики та Коростишівського РЕМ, автомобільного проїзду та каналізаційної мережі, на дані об`єкти поширюється сервітут, який сторони домовляються відобразити в кадастровому плані. Без письмової згоди фабрики «Кортекс» ніяких реконструкцій, будівництва та інші дій на площі, на якій діють умови сервітуту, покупець не має права робити. Термін дії п.3 складає 5 років і може бути скоригованим або продовженим за згодою сторін.

20.07.2006р. ТДВ "Кортекс" надано письмову згоду на відчуження на користь ФОП Антонюк А.О. земельної ділянки орієнтовною площею 0,1312 м.кв. за адресою: вул. К.Маркса, 56, в зв`язку з придбанням нерухомості (а.с.39, т.1).

28.11.2006 року між ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" та ФОП Антонюк А.О. підписано договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами якого ВАТ Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" встановлює земельний сервітут на земельну ділянку ПП Антонюк А.О., в тому числі: сервітут на проїзд загальною площею 0,0215 га на використання даної земельної ділянки для проїзду до доріг загального користування, та сервітут на проходження мережі РЕМ та ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" загальною площею 0,0208 за адресою м.Коростишів, вул. К.Маркса 56. План земельного сервітуту є невід`ємним додатком даного договору (а.с.41-42, т.1).

Відповідно до пункту 2.1 договору від 28.11.2006р., цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання.

Пунктом 2.2 договору про встановлення земельного сервітуту погоджено, що ПП Антонюк А.О. в межах дії сервітуту забороняється:

- розпочинати будівництво будинків та споруд;

- проведення земельних робіт без погодження з ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс";

- влаштовування звалищ (пункт 2.2 договору на встановлення земельного сервітуту).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс" зобов`язується:

- дотримуватися встановленого режиму використання відведеної земельної смуги;

- відшкодовувати ПП Антонюк А.О. збитки у зв`язку з погіршенням якості земель результаті своєї господарської діяльності;

- не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик відведеної земельної смуги.

Зміна умов договору та його припинення до закінчення терміну його дії можливе за письмовою згодою сторін. Дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе тільки за рішенням суду. За порушення умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (пункт 2.7 договору від 28.11.2006р.).

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

14.12.2006р. рішенням Коростишівської міської ради "Про передачу в користування на умовах оренди, на право постійного користування, припинення та вилучення з користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення" №146 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед іншого, ПП Антонюк А.О. на земельну ділянку площею 1312кв.м., що розташована по вул. К.Маркса, 56 в межах м.Коростишева для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення); вилучено земельну ділянку несільськогосподарського призначення та віднесено її до земель комунальної власності площею 3669кв.м. із землекористування ВАТ "Коростишівська прядильно-ткацька фабрика "Кортекс"; передано в користування на умовах оренди за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1312кв.м. по вул. К.Маркса, 56 в межах м.Коростишева ПП ОСОБА_1 , для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення) строком на 5 (п`ять) років (т.2, а.с.120, 157-158).

18.04.2007 року між Коростишівською міською радою та Приватним підприємцем Антонюк А.О. було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, Житомирської області, вул. К.Маркса, 56 (т.1, а.с.53-54).

Пунктом 2 вказаного договору сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, загальною площею 1312 кв.м.

26.04.2012 між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Антонюк А.О. було укладено договір оренди земельної ділянки №153 (т.1, а.с.66-67).

Відповідно до пункту 1 договору №153, орендодавець, Коростишівська міська рада, на підставі рішення вісімнадцятої сесії міської ради шостого скликання "Про поновлення договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення" від 25.04.2012 №332 надає, а орендар ФОП Антонюк Антоніна Олексіївна приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для реконструкції будівлі відстійника під електроцех за адресою: м.Коростишів, вул.К.Маркса, 56.

Пунктом 2 договору №153 сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка - землі несільськогосподарського призначення, площею 0,1312 га, кадастровий номер 18225101100:01:009:0198.

26.07.2012 року між Коростишівською міською радою та фізичною особою-підприємцем Антонюк Антоніною Олексіївною було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець Коростишівська міська рада на підставі рішення Коростишівської міської ради двадцятої сесії шостого скликання від 10.07.2012р. №381 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" зобов`язується передати у власність шляхом викупу покупцю фізичній особі-підприємцю Антонюк Антоніні Олексіївні, земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1312 га, кадастровий номер 1822510100:01:009:0198, що розташована в м.Коростишеві Житомирської області, вул.Карла Маркса, 56, для реконструкції будівлі відстійника під електроцех, відповідно до плану земельної ділянки (т.1, а.с.68-69).

В пункті 1.2 договору від 26.07.2012р. сторонами встановлено, що згідно витягу з Поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-00170004992012, виданого Управлінням Держкомзему у Коростишівському районі Житомирської області 23 липня 2012 року, у використанні даної земельної ділянки зареєстровано 13.03.2012 року за №58 Відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури райдержадміністрації на підставі рішення Коростишівської міської ради від 14.12.2006 року за №146 обмеження (обтяження) на земельну ділянку площею 0,0215 га використання земельної ділянки для прокладання і ремонту лінійних інженерних споруд.

Відповідно до пункту 3.5.4 договору від 26.07.2012р., сторони домовилися дотримуватись обтяжень та сервітутів, якщо такі накладені на земельну ділянку, яка є предметом цього договору. При зміні власника на придбану за цим договором земельну ділянку покупець зобов`язаний покласти всі обтяження та сервітути за цим договором на нового власника.

11.12.2012р. ФОП Антонюк А.О. отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:01:016:0289 (спірній ділянці присвоєно новий кадастровий номер) площею 0,1312 га (т.1, а.с.71).

У Поземельній книзі Відділу Держземагентства у Коростишівському районі Житомирської області відносно земельної ділянки за кадастровим номером 1822510100010160289 (т.2, а.с.6-23), міститься запис від 29.10.2013р. №004 про встановлення обмеження у використанні земельної ділянки на підставі документа від 28.11.2006р., щодо права прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій (площа, на яку поширюється сервітут 0,0209 га) та щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа, на яку поширюється сервітут, 0,0215), при цьому зазначено дату державної реєстрації обмеження 28.11.2006р.

Вважаючи, що на момент укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 у сторін не було необхідного обсягу дієздатності для його укладення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вимогами ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Спеціальні норми стосовно об`єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України.

Згідно частини 1 статті 98 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату укладання договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 р.) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

За приписами ч.2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що сервітут може бути встановлений договором між зацікавленою особою та "власником (володільцем) земельної ділянки". Однак, дане положення слід тлумачити обмежено, виходячи із того, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Договір на встановлення земельного сервітуту укладається між особою, яка вимагає встановлення сервітуту та на користь якої встановлюється сервітут, та власником (володільцем) обслуговуючої речі. Сторонами такого договору є, з однієї сторони, особа, майно якої обтяжене сервітутом, у якості такої особи може виступати власник або в окремих випадках володілець цього майна. Іншою стороною договору є сервітуарій - особа, на користь якої встановлено право обмеженого користування чужим майном (сервітут). Такою особою може бути власник, особа, яка має речове право на майно, на користь якого чи для потреб користування яким встановлено сервітут (в разі встановлення земельного сервітуту), а також будь-яка інша конкретно визначена особа, якій надано право обмеженого користування чужим майном (в разі встановлення особистого сервітуту).

З огляду на наведене, станом на дату укладення спірного договору, в силу приписів ст.100 Земельного кодексу України, земельний сервітут міг встановлюватися за домовленістю виключно між власниками сусідніх земельних ділянок.

Як вже зазначалося, станом на дату укладення договору на встановлення земельного сервітуту власником спірної земельної ділянки по вул. К.Маркса, 56 у м. Коростишеві площею 3669 кв.м. була Коростишівська міська рада, а відповідачу належало право постійного користування земельною ділянкою.

В подальшому, земельна ділянка по вул. К.Маркса, 56 у м. Коростишеві площею 3669 кв.м. була вилучена із землекористування відповідача на підставі рішення Коростишівської міської ради "Про передачу в користування на умовах оренди, на право постійного користування, припинення та вилучення з користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення" №146 від 14.12.2006р.

Частина вказаної земельної ділянки площею 1312кв.м. по вул. К.Маркса, 56 в м.Коростишеві цим же рішенням передана в користування на умовах оренди ПП Антонюк А.О., для реконструкції будівлі відстійника під електроцех (землі комерційного призначення) строком на 5 років.

Право власності на спірну земельну ділянку позивач набув лише на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2012р., укладеного з Коростишівською міською радою.

За вказаних обставин, на дату укладення договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006 року ні позивач, ні відповідач не були власниками земельної ділянки, та відповідно не мали відповідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р. є законними та обґрунтованими.

При цьому, ТДВ "Кортекс" було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Заперечуючи проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, позивач вказує, що даний позов є негаторним, а тому до нього строк позовної давності не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Варто зазначити, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Водночас, як встановлено судом, на момент звернення до суду з даним позовом відповідач користувався земельною ділянкою позивача на підставі спірного договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р.

За таких обставин, заявлений у даній справі позов не є негаторним і до нього можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності.

Враховуючи, що оскаржений договір укладено сторонами 28.11.2006 року, строк позовної давності сплинув 29.11.2009р.

Доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав та наявність підстав, які б свідчили про їх винятковість, позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, судом встановлено наявність порушеного права позивача, проте у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності суд застосовує наслідки спливу такого строку, як це передбачено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, та відмовляє позивачеві в задоволенні його вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд в частині вимог про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006р., зазначив, що оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як свідчать матеріали справи, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копіями пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки огляду МСЕК №251254 від 07.06.2012р. (а.с.25, т.1).

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, у зв`язку з відмовою в позові, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України не стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Разом з тим, як визначено ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 07.10.2020р. представник відповідача заявив в усному порядку клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу ТДВ "Кортекс" в ході розгляду справи надавав адвокат Єгоров С.О.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №498, видане Єгорову С.О. 23.07.2010р. (а.с.37, т.5).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, представником відповідача до матеріалів справи надано: договір про представництво та надання юридичних послуг від 20.07.2020р. (а.с.39, т.5), додаткову угоду від 02.10.2020р. до договору про представництво та надання юридичних послуг (а.с.76, т.5), акт здавання-приймання послуг за надану правову допомогу від 02.10.2020р., підписаний адвокатом Єгоровим С.О. та директором ТДВ «Кортекс» (а.с.77, т.5), платіжне доручення №156 від 05.10.2020р., яке підтверджує сплату відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. (а.с.78, т.5).

Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Позивач в порядку ст. 126 ГПК України не заявляв зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З урахуванням викладених обставин, дослідивши надані представником відповідача документи на підтвердження понесених ТДВ «Кортекс» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00грн., суд дійшов висновку, що відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (12504, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Київська, буд.68; ідентифікаційний код 00306503) про визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 28.11.2006.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонюк Антоніни Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Кортекс" (12504, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул.Київська, буд.68; ідентифікаційний код 00306503)

- 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.10.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек)