Рішення № 92254854, 15.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2020 року Справа № 903/595/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали по справі № 903/595/20

за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті

до фізичної особи-підприємця Пугача Івана Васильовича

про стягнення 10275,74 грн.,

за участю представників:

від позивача: Бірук В.Я.( дов. від 24.12.2019),

від відповідача: н/з,

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Волинської обласної прокуратури Гудков М.В.

в с т а н о в и в:

17.08.2020 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №36/1-701вих20 від 07.08.2020 заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури просить суд стягнути із фізичної особи-підприємця Пугача Івана Васильовича 10275,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 16.09.2020; запропоновано сторонам у строк до 15.09.2020 подати суду: прокурору, позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; прокурору, позивачу (на власний розсуд) відповідно до ст. 166 ГПК України - відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Ухвалу суду від 25.08.2020 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, відповідачу за адресою місця проживання, вказаною прокурором у позовній заяві: 44501, Волинська область, АДРЕСА_2, та за адресою місцязнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 44501, Волинська область, АДРЕСА_1.

Проте, ухвала суду від 25.08.2020, надіслана відповідачу за вказаними адресами, повернулась з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

В судове засідання 16.09.2020 уповноважений представник від прокуратури не з`явився, не подав належним чином завірені документи на підтвердження повноважень на представництво.

Представники сторін в судове засідання 16.09.2020 також не з`явились.

Факт належного повідомлення позивача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038888093.

Ухвалою суду від 16.09.2020 розгляд справи відкладено на 15.10.2020.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 16.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення і на адресу місця реєстрації відповідача: АДРЕСА_1, і на адресу місця проживання, вказану в позовній заяві: АДРЕСА_2.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім цього, будучи обізнаним про наявність спору відповідач міг дізнатися про рух справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши надані докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 «Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті», ст.29 Закону України «Про дорожній рух», п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

17.10.2018 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на 126 км автомобільної дороги Н-17 м. Луцьк- м. Горохів було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля марки MAN, модель 19.494, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом марки VAN HOOL, модель VHLO-1134, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.10.2018 № 0002006, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.10.2018 № 0010931.

За наслідками перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №103584 від 17.10.2018.

Під час проведення контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених осьових навантажень, а саме: навантаження на одиничну вісь становило 12,35 тонн при допустимому - 11 тонн.

На підставі акта від 17.10.2018 № 0010931 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 17.10.2018 № 1 на суму 317,52 євро. Згідно вказаного розрахунку пройдена відстань транспортного засобу складала 196 км.

Як вбачається з інформації Територіального сервісного центру МВС № 0743, автомобіль марки MAN 19.494, державний номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки VAN HOOL VHLO-1134, державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстровані за ОСОБА_1 .

Тобто, на момент виявлення порушення і водієм, і власником транспортних засобів був відповідач.

Як вбачається із доданих до матеріалів справи копій актів та довідки, водій транспортного засобу із змістом вищевказаних документів ознайомлений, але від пояснень відмовився.

17.12.2018 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області прийняло постанову №065611 про застосування адміністративно-господарського штрафу до відповідача в розмірі 1700 грн.

Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок № 879), перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

30.11.2018 Управління Укртрансбезпеки у Волинській області направило на адресу відповідача лист №2865/21-18, в якому повідомило дату розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та зазначило про обов`язок відповідача перерахувати плату в розмірі 317,52 євро, що еквівалентно 10275,74 грн.

Факт надіслання листа підтверджується копією фіскального чека від 30.11.2018.

Додана до позовної заяви копія конверта свідчить про те, що листа було повернуто у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на день надіслання позову - 13.08.2020 фізична особа-підприємець Пугач І.В. вимогу про перерахування 10275,74 грн. не виконав, добровільно плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не перерахував.

У зв`язку з тим, що відповідач не перерахував добровільно плати заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся з позовною заявою до господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Звертаючись з позовною заявою до суду, Луцька місцева прокуратура обґрунтувала наявність інтересів держави, які, на її думку, полягають в порушенні законності в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, а також визначила уповноважений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з підпунктами 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Наведена редакція підпункту 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.

Законом України №54-ІХ від 11.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», який набрав чинності 25.09.2019, ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» доповнено новим абзацом, згідно з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нараховує плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та з огляду на внесені зміни до законодавства має право вживати заходи щодо стягнення цієї плати.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19 Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

В матеріалах справи міститься лист Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №38641/21/24-20 від 15.05.2020, в якому Управління просить Прокуратуру Волинської області звернутися з позовом до суду про стягнення плати за проїзд з перевізника ОСОБА_1 , посилаючись на те, що Укртрансбезпека не наділена правом звернення до суду про стягнення коштів за проїзд.

У листі №739/05/14-20 від 21.06.2020 на адресу Прокуратури Волинської області Укртрансбезпека посилається на те, що її повноваження щодо плати за проїзд обмежуються лише нарахуванням такої плати, та зазначає про те, що у неї відсутня можливість забезпечити належний рівень сплати судових зборів.

Зміст зазначених листів дозволяє дійти висновку про те, що Укртрансбезпека не мала наміру звертатися з позовом до суду.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Додана до позовної заяви копія конверта свідчить про те, що лист, в якому містилося повідомлення відповідача про дату розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та зазначено про обов`язок перерахувати плату, був повернутий Управлінню Укртрансбезпеки у Волинській області 08.01.2019 у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, з 03.05.2018, коли набрали чинності зміни до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області мало повноваження вживати заходів щодо стягнення плати, а про порушення інтересів держави, несплату коштів Укртрансбезпеці стало відомо в січні 2019, коли від відповідача повернувся лист №2865/21-18 від 30.11.2018.

Таким чином, звернення заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до підприємця Пугача І.В. про стягнення 10275,74 грн. зумовлене об`єктивною причиною: нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, незважаючи на наявність у нього права на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у зв`язку із внесеними змінами до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, та до ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Прокурор дотримався процедури, встановленої ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню з позовом до суду.

Листом №36-700 вих.-20 від 07.08.2020 Маневицька місцева прокуратура повідомила позивача про ініціювання пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до підприємця Пугача І.В. про стягнення плати за проїзд та про можливість оскарження наявності підстав для представництва.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Проте, позивач і після звернення прокурора 07.08.2020 не звернувся з позовом до суду.

За таких обставин пред`явлення позову заступником керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави про стягнення 10275,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, є відповідним засобом захисту інтересів держави в суді, оскільки уповноважений орган - Державна служба України з безпеки на транспорті не здійснювала захист інтересів держави у спірних правовідносинах після того, як він набув права на стягнення плати у зв`язку із внесеними змінами до законодавства та у зв`язку з неоплатою відповідачем коштів добровільно.

Прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, оскільки уповноважений орган - Укртрансбезпека, який може захистити інтереси держави, з позовною заявою про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом до суду не звертався.

Отже, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 10275,74 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні, належним чином обгрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, навів підстави для представництва - нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом, який не вживав заходів позовного характеру для забезпечення надходження до бюджету грошових коштів.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції станом на час перевірки) у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.

Як передбачено п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Абзацом 1 пункту 28 Порядку встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку визначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Відповідач порушив вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вантаж перевозився з перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Цей факт підтверджується:

- актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №103584 від 17.10.2018;

- актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.10.2018 № 0010931;

- довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.10.2018 № 0002006

- чеком зважування від 17.10.2018.

Як вбачається з позовної заяви заступника керівника Луцької місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення з відповідача, була обчислена враховуючи курс гривні до євро станом на 17.10.2018.

Станом на 17.10.2018 одне євро становило 32,36 грн. Згідно з розрахунком №1 від 17.10.2018 відповідачу за перевищення вагових параметрів нараховано 317,52 євро, що в національній валюті становить 10275,74 грн.

Верховний Суд в постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19 дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності, відповідач суду не надав. Також відповідач не надав доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми.

Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 10275,74 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пугача Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УК у м. Луцьку/ Луцький рн/22160100, код ЄДРПОУ 38009628, р/р UA858999980313171216000003208, Казначейство України (ЕАП)) 10275 грн. 74 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пугача Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, на р/р НОМЕР_5 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2102 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 19.10.2020.

Суддя І. О. Якушева