Рішення № 92254813, 08.10.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2020 р. Cправа № 910/7133/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.,

Пердставники сторін:

позивача Поліщук Т.В.,довіреність №671-К-О від 27.02.2018;

відповідач Бевз К.В. згідно паспорта.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

до: Фізичної особи-підприємця Бевза Костянтина Валерійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 100453,05 грн заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 11.03.2020 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бевза Костянтина Валерійовича 100453,05 грн. заборгованості, з яких 86666,68 грн. - основної заборгованості, 2556,66 грн. - відсотків, 8839,05 - комісії та 2390,66 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 08.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 № 910/7133/20 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" направлено за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 справу № 910/7133/20 розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою від 01.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/7133/20 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання) та встановлено відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

24.07.2020 до суду від відповідача надійшла заява про визнання заборгованості та про розстрочення заборгованості та відстрочення її виплати до 01.12.2020.

Разом з тим, головуючий суддя Маслій І.В. з 13.07.2020 перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою від 27.08.2020 суд перейшов до розгляду справи № 910/7133/20 за правилами загального позовного провадження; продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 15.09.2020.

Ухвалою від 15.09.2020 встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 30.09.2020, з 30.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7133/20 для судового розгляду по суті на 08 жовтня 2020 р.

На визначену судом дату з`явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, щодо заяви відповідача про розстрочення та відстрочення заборгованості заперечив.

Відповідач визнав позов у повному обсязі та просив суд відстрочити та розстрочити виплату заборгованості відповідно до поданої до суду заяви від 21.07.2020.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.07.2019 Фізична особа-підприємець Бевз Костянтин Валерійович (далі відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" http ://ргіvatbank.ua.

З врахуванням вказаного позивач зазначає, що 08.07.2019 р. між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір, що за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Анкети-заявки та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та іншої винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх (сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява). Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет ://ргіvatmarket.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електрон йому вигляді.

08.07.2019, на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 130000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку (а.с. 26) та підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач 1 взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3.,3.2.8.3.1. цього Договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі та згідно Графіку визначених в Заяви.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів. Проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (п. 1.4. Заяви). Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви). У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, проценти за користуванням кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг (п. 1.6. Заяви).

В порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього договору, Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Як стверджується матеріалами справи, в зв`язку із невиконанням позичальником (відповідачем) умов договору повідомленням банку вих. № J78VIKUB0HC99 від 14.02.2020 було повідомлено позичальника про необхідність повного погашення кредитної заборгованості. Крім того, зазначено, що вразі не погашення простроченої заборгованості у строк до 07.03.2020, кредитний договір буде розірвано з 08.03.2020. Вказане повідомлення залишилось без належного реагування та задоволення.

Станом на 10.03.2020 р. заборгованість відповідача за договором становить 100453,05 грн. та складається з: 86666,68 грн. - заборгованість за кредитом; 2556,66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 8839,05 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов та 2390,66 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 08.07.2019, містить істотні умови кредитного договору.

Шляхом підписання Умов та правил надання банківських послуг сторонами дотримано письмової форми такого договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 08.07.2019 р. отримав від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і які повинен був повернути останньому відповідно до графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом (Додаток №1 до Заяви а.с. 16), що також підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.

Не проведення розрахунків по договору від 08.07.2019 р. позичальником (відповідачем) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачем і будь-якого реагування з його сторони на надіслану позивачем (банком) претензію стосовно негайного погашення кредитної заборгованості.

Крім того, як зазначалось вище відповідачем визнано у повному обсязі заборгованість в судовому засіданні, та зазначено у поданій до суду заяві від 21.07.2020.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 86666,68 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 2556,66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 8839,05 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов та 2390,66 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього договору, Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.З.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього договору, клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Сторонами визначено строк нарахування неустойки протягом 15 років з дня коли зобов`язання мало бути виконано (п. 3.2.8.10.3), а також збільшено до 15 років терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів, неустойки, пені, штрафів.

Судом не виявлено недоліків у правильності розрахунків здійснених позивачем, а тому вимога про стягнення з відповідача 2556,66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 8839,05 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов та 2390,66 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту, крім того відповідач повністю визнав наявну заборгованість.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами, які надають суду право на розстрочення виконання рішення суду. Так, відповідачем не здійснено часткове погашення заборгованості, графік погашення заборгованості у заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідачем не наведений, доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочки виконання рішення, відповідачем не надано, та не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували обґрунтованість заяви відповідача про розстрочення та відтермінування виконання рішення суду.

За викладених обставин, заява відповідача про розстрочення та відстрочення рішенні суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бевза Костянтина Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 86666,68 грн. - заборгованість за кредитом; 2556,66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 8839,05 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 2390,66 грн. - пені та 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду відмовити.

5. Копію повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

4 - відповідачу (АДРЕСА_1)