Рішення № 92253680, 23.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/687/20

23 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Щербатюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення 0005381302 від 06.12.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою суду від 16.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005371302, №0005401302, №0005361302, №0005411302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року (т.1 а.с.81-83), до розгляду. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято заяву про збільшення позовних вимог: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 13.04.2020 року (т.1 а.с.127-129).

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, зазначено, Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, результати якої викладені в акті від 04.11.2019 року №262/19-00-13-02/ НОМЕР_1 . З огляду на відсутність підпису в акті перевірки посадової особи, яка проводила перевірку та відповідальна за його зміст, такий акт перевірки є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили і відповідно не може бути законною підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень.

Позивач, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування мав право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу звітного року. Однак, контролюючим органом при проведені перевірки безпідставно залишено поза увагою той факт, що позивач у 2018 році реалізував придбані та оплачені тютюнові вироби у попередньому році. Також, у акті перевірки не вказано день вчинення порушення - завищення та заниження бази оподаткування акцизним податком і первинні документи, які це підтверджують, а також на підставі яких матеріалів контролюючий орган прийшов до висновку про те, що платником включено до податкового кредиту суми ПДВ по закуплених товарах та послугах (послугах по ремонту та обслуговуванню автомобіля, послугах по ремонту електронних ваг, по будівельних матеріалах, по євро буклетах та єврофлаерах) непов`язані з господарською діяльністю платника та які не використані у господарській діяльності платника.

За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, Головне управлінням ДПC у Тернопільській області у відзиві (т.1 а.с.111-122) послалось на те, що при перевірці книги обліку доходів і витрат підприємця встановлено включення до господарських витрат не підтверджених документами про оплату за 2018 рік на 90223,69 грн. На цю ж суму занижено вартість закуплених товарно-матеріальних цінностей для подальшої реалізації відповідно до даних накладних на отримання таких, банківських виписок на оплату. Внаслідок заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 90223,69 грн., позивачу визначено податкові зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб з доходів від провадження господарської діяльності на суму 16240,26 грн., донараховано єдиного внеску на суму 19849,25 грн. та військового збору на суму 1353,36 грн. Також при проведенні звірки бази оподаткування акцизним податком з даними Z-звітів по РРО було встановлено розбіжності - факти заниження та завищення бази оподаткування акцизним податком, який, як наслідок, додатково нараховано в сумі 442,00 грн. Серед іншого, платником не проведено нарахування податкових зобов`язань по ПДВ та включено до податкового кредиту суми ПДВ по закуплених товарах та послугах, а саме: послугах по ремонту та обслуговуванню власного легкового автомобіля, послугах по ремонту електронних ваг, по будівельних матеріалах, по евро буклетах та евро флаерах , які непов`язані з господарською діяльністю платника та які не використані у господарській діяльності платника, в загальному розмірі 16512,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі Головного управлінням ДПC у Тернопільській області. Позицію викладену у відзиві підтримує та у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечуються сторонами, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 12.11.2004 року як фізична особа-підприємець, з 13.09.2005 року платником ПДВ, основним видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, результати якої викладені в акті від 04.11.2019 року №262/19-00-13-02/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.8-45).

За висновками перевірки позивачем порушено:

пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2., пп.177.4.1, 177.4.5. п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму зобов`язань за період, що перевірявся, податку з доходів фізичних осіб з доходів від провадження господарської діяльності всього на суму 16240,26 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2018 рік 16240,26 грн.;

п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у результаті чого визначено суму зобов`язань з єдиного внеску з суму доходу (прибутку), отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 19849,25 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2018 рік в сумі 19849,25 грн.;

п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1. ст.164, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму зобов`язань з військового збору з сум доходів від підприємницької діяльності всього в сумі 1353,36 грн., в тому числі по періодах: за 2018 рік в сумі 1353,36 грн.;

п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 , пп."в", "г" п.198.5. ст.198, п.200.2, пп."в" п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з ПДВ всього у сумі 16512,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2017 року на суму 4336,00 грн., за лютий 2017 року в сумі 1791,00 грн., за березень 2017 року в сумі 551,00 грн., за квітень 2017 року в сумі 2339,00 грн., за травень 2017 року в сумі 2469,00 грн., за червень 2017 року в сумі 1454,00 грн., за липень 2017 року в сумі 605,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 1426,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 316,00 грн., за листопад 2017 року в сумі 851,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 170,00 грн., за лютий 2018 року в сумі 204,00 грн.;

пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.217.1 ст.217 Податкового Кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з акцизного податку в сумі 442,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2017 року в сумі 442,00 грн.

Головним управлінням ДПC у Тернопільській області 06.12.2019 року винесено:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0005391302, згідно якої станом на 04.11.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 19849,25 грн.;

рішення №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1984,93 грн. (т.1 а.с.46);

№0005361302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 24360,39 грн., в тому числі: 16240,26 грн. за податковими зобов`язаннями та 8120,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.86);

№0005371302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 2030,04 грн., в тому числі: 1353,36 грн. за податковими зобов`язаннями та 676,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.85);

№0005401302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на загальну суму 552,50 грн., в тому числі: 442,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 110,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.84);

№0005411302, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 20640,00 грн., в тому числі: 16512,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 4128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.87).

За результатами розгляду скарги позивача (т.1 а.с.50-58), рішенням ДПС України від 21.02.2020 року №6682/6/99-00-08-06-01-06 вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.12.2019 року №Ф-0005391302 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язати Головне управлінням ДПC у Тернопільській області сформувати та направити нову вимогу у відповідності до норм чинного законодавства, а рішення від 06.12.2019 року №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1984,93 грн. залишено без змін (т.1 а.с.61-62). Рішенням ДПС України від 19.03.2020 року №10088/6/99-00-08-05-04-06 податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005361302, №0005371302, №0005401302, №0005411302 залишено без змін (т.1 а.с.88-95).

Головним управлінням ДПC у Тернопільській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року, згідно якої станом на 29.02.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 20795,12 грн., в тому числі: 19849,25 грн. недоїмки та 945,87 грн. штрафу (т.1 а.с.98), та від 13.04.2020 року, згідно якої станом на 31.03.2020 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 19756,06 грн. (т.1 а.с.130).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).

У спірних правовідносинах акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є недопустимим доказом, з огляду на відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в такому.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглядаючи питання про правове (доказове) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, в постанові від 19.06.2020 року у справі № 140/388/19, зазначено, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Як видно з акту перевірки, при перевірці книги обліку доходів і витрат підприємця встановлено включення до господарських витрат не підтверджених документами про оплату за 2018 рік на загальну суму 90223,69 грн.

Відповідно до наданих накладних та даних ЄРПН фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 отримано тютюнових виробів для подальшої реалізації в 2017 році на загальну суму 718238,80 грн., з яких: від ПП "Стар Трейд 1" на суму 6450,35 грн. та від ТОВ "Тедіс Україна" на суму 592715,79 грн., сума без ПДВ разом 599166,14 грн.; в 2018 році на загальну суму 34058,23 грн., з яких: від ПП "Стар Трейд 1" на суму 8570,00 грн. та від ТОВ "Тедіс Україна" на суму 19811,85 грн., сума без ПДВ разом 28381,85 грн.

За даними податкових декларацій по акцизному податку платником реалізовано тютюнових виробів в 2017 році на суму 724042,15 грн., в тому числі ПДВ - 120673,69 грн.; сума без ПДВ - 603368,46 грн.; в 2018 році на суму 144976,22 грн., в тому числі ПДВ - 24162,70 грн., сума без ПДВ - 120813,52 грн.

Відомості про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 року та 01.01.2018 року платником не надано.

Відповідно до законодавства встановлено максимальні роздрібні ціни на роздрібну торгівлю тютюновими виробами , при цьому націнка в роздрібній торгівлі не перевищує 3-5%.

Платником включено до витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році 115060,50 грн. (120813,52 - 120813,52*5/105 = 115060,50), при фактичних витратах на закупку тютюнових виробів, відповідно до банківських виписок, в сумі 24836,81 грн.((6029,94-1004,99)+(23774,23-3962,37) = 24836,81), з яких: по ПП "Стар Трейд 1" на суму 6029,94 грн., в тому числі ПДВ - 1004,99 грн.; по ТОВ "Тедіс Україна" на суму 23774,23 грн., в тому числі ПДВ - 3962,37 грн.

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році на суму 90223,69 грн. (115060,50 - 24836,81 = 90223,69), що мало вираз у заниженні чистого доходу на зазначену суму та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з доходів від провадження господарської діяльності на суму 16240,26 грн., військового збору на суму 1353,36 грн. та єдиного внеску на суму 19849,25 грн.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у ст.177 ПК України.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп.177.3.1 до п.177.3 ст.177 ПК України).

Положеннями пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

За приписами п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 був затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, пунктом 6 якого встановлено, що самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; 4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); 5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; 7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; 8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; 9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Із наведених законодавчих норм слідує, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

При цьому, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до витрат звітного року, безпосередньо пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу звітного року.

Як повідомлено позивачем залишок товару складає станом на 01.01.2017 року - 394342,00 грн., станом на 01.01.2018 року - 264440,00 грн., станом на 01.01.2019 року - 85610,00 грн. та станом на 15.10.2019 року - 0,00 грн. (т.1 а.с.266-269).

З матеріалів справи слідує, що вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, за даними податкової звітності позивача становить у 2017 році - 1550452,80 грн. (т.2 а.с.37-42), у 2018 році - 385862,19 грн. (т.2 а.с.46-51).

Згідно поданих первинних бухгалтерських документів судом встановлено, що вказані витрати фактично були понесені позивачем у зв`язку з оплатою тютюнових виробів, придбаних:

у ПП "Стар Трейд 1" на підставі видаткових накладних: №8711725 від 08.05.2017 року, №9600725 від 10.10.2017 року, №9733025 від 07.11.2017 року, №9975025 від 21.12.2017 року, №1418225 від 24.10.2018 року, №1276325 від 14.09.2018 року, №1055725 від 20.07.2018 року, №0798725 від 24.05.2018 року, №0645925 від 26.04.2018 року, №0317425 від 16.02.2018 року (т.1 а.с.156-161, 164-174); платіжних доручень: №4144 від 26.05.2017 року, №4529 від 24.11.2017 року, №4616 від 12.01.2018 року, №2101 від 22.03.2018 року, №2111 від 18.05.2018 року, № 4792 від 13.06.2018 року, №4855 від 10.08.2018 року, №4921 від 10.10.2018 року, №4994 від 04.12.2018 року (т.1 а.с.162-163, 175-181);

у ТОВ "Тедіс Україна" на підставі видаткових накладних: №ПТ17-000011065 від 28.01.2017 року, №ПТ17-000016781 від 11.02.2017 року, №ПТ17-000019637 від 18.02.2017 року, №ПТ17-000022717 від 25.02.2017 року, №ПТ17-000025558 від 04.03.2017 року, №ПТ17-000029909 від 15.03.2017 року, №ПТ17-000034610 від 25.03.2017 року, №ПТ17-000040285 від 08.04.2017 року, №ПТ17-000045203 від 15.04.2017 року, №ПТ17-000048293 від 22.04.2017 року, №ПТ17-000048021 від 22.04.2017 року, №ПТ17-000050294 від 26.04.2017 року, №ПТ17-000051664 від 29.04.2017 року, №ПТ17-000053174 від 06.05.2017 року, №ПТ17-000055835 від 13.05.2017 року, №ПТ17-000056730 від 17.05.2017 року, №ПТ17-000056775 від 20.05.2017 року, №ПТ17-000058607 від 24.05.2017 року, №ПТ17-000059580 від 27.05.2017 року, №ПТ17-000061586 від 03.06.2017 року, №ПТ17-000063557 від 10.06.2017 року, №ПТ17-000066141 від 17.06.2017 року, №ПТ17-000069018 від 24.06.2017 року, №ПТ17-000071683 від 01.07.2017 року, №ПТ17-000074376 від 08.07.2017 року, №ПТ17-000077190 від 15.07.2017 року, №ПТ17-000080203 від 22.07.2017 року, №ПТ17-000117428 від 21.10.2017 року, №ПТ17-000120312 від 28.10.2017 року, №ПТ17-000122954 від 04.11.2017 року, №ПТ17-000125934 від 11.11.2017 року, №ПТ17-000134312 від 02.12.2017 року, №ПТ17-000137050 від 09.12.2017 року, №ПТ17-000139927 від 16.12.2017 року, №ПТ18-000002024 від 06.01.2018 року, №ПТ18-000044779 від 28.04.2018 року (т.1 а.с.182-215, 262-263); платіжних доручень: .34574 від 22.12.2017 року, №4564 від 15.12.2017 року, №4568 від 15.12.2017 року, №4557 від 08.12.2017 року, №4558 від 08.12.2017 року, №4544 від 01.12.2017 року, №4505 від 17.11.2017 року, №4503 від 10.11.2017 року, №4504 від 10.11.2017 року, №4489 від 03.11.2017 року, №4484 від 27.10.2017 року, №4456 від 20.10.2017 року, №4351 від 03.08.2017 року, № 4334 від 26.07.2017 року, №4311 від 21.07.2017 року, №4280 від 14.07.2017 року, №4261 від 07.07.2017 року, 4246 від 27.06.2017 року, №4256 від 30.06.2017 року, №4223 від 22.06.2017 року, №4208 від 16.06.2017 року, № 4196 від 09.06.2017 року, №4198 від 09.06.2017 року, №4185 від 02.06.2017 року, №4172 від 29.05.2017 року, №4141 від 23.05.2017 року, №4131 від 19.05.2017 року, №4126 від 16.05.2017 року, №4123 від 12.05.2017 року, №4109 від 05.05.2017 року, №4092 від 28.04.2017 року, №4080 від 25.04.2017 року, №4060 від 21.04.2017 року, №4058 від 20.04.2017 року, №4037 від 13.04.2017 року, №4036 від 07.04.2017 року, №4020 від 30.03.2017 року №3989 від 24.03.2017 року, №3970 від 16.03.2017 року, №3957 від 09.03.2017 року, №3937 від 03.03.2017 року, №3915 від 24.02.2017 року, №3900 від 16.02.2017 року, №3883 від 09.02.2017 року, №3874 від 03.02.2017 року, №3829 від 16.01.2017 року, №4752 від 04.05.2018 року, №4614 від 12.01.2018 року (т.1 а.с.216-261, 264-265).

Дослідивши вказані документи первинного обліку суд дійшов переконання про те, що позивач належними доказами підтвердив понесення ним витрат на закупку тютюнових виробів у 2017 році на суму 1550452,80 грн. та у 2018 році на суму 385862,19 грн., пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, що відображено у графі 6 книги обліку доходів та витрат (т.2 а.с.55-107).

Що ж стосується відсутності у графі 5 книги обліку доходів і витрат записів (реквізити документа, що засвічує факт оплати товарів, робіт, послуг) на підтвердження у 2018 році витрат, пов`язані з придбанням товарів (робіт, послуг), на загальну суму 90223,69 грн., які понесені в попередньому році, але пов`язані з отриманням доходу звітного року, то у даному випадку, з огляду на встановлені судом обставини, має місце порушення позивачем порядку ведення книги обліку доходів та витрат, а не завищення суми витрат.

Однак такий помилковий висновок контролюючого органу про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрат на закупку тютюнових виробів в 2018 році на суму 90223,69 грн., що мало вираз у заниженні чистого доходу на зазначену суму, обумовило визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України).

При цьому, у пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України зазначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пункт 3 ч.11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За сукупністю наведених обставин, оскільки позивач, як фізична особа-підприємець, при визначені суми чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік правильно і ґрунтовно обрахував суму своїх документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, та облікованих у книзі обліку доходів і витрат, на яку зменшив загальний оподатковуваний дохід, а відтак, вірно визначив і свій чистий оподатковуваний дохід, суд приходить до висновку про протиправне донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, об`єктом оподаткування яких є чистий оподатковуваний дохід, та похідне застосування штрафних санкцій, що свідчить про невідповідність оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1554-53 від 10.03.2020 року, №Ф-1554-53 від 13.04.2020 року, рішення від 06.12.2019 року №0005381302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень від 06.12.2019 року №0005361302, №0005371302 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягають скасуванню.

Що стосується своєчасності та повноти нарахування та сплати податкових зобов`язань з акцизного податку позивачем у перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об`єктами оподаткування є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України).

Згідно з пп.214.1.4 п.214.1. ст.214 ПК України базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

У пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п.216.9. ст.216 ПК України).

Відповідно до п.223.2. ст.223 ПК України суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Як слідує з акта перевірки, при проведенні звірки бази оподаткування акцизним податком з даними Z-звітів по РРО встановлено розбіжності.

Так, вартість реалізованих підакцизних товарів відповідно до даних Z-звітів по РРО склала:

за січень 2017 року - в сумі 143530,53 грн., в тому числі акцизний податок - 6835,00 грн., в декларації з акцизного податку - 6334, 00 грн., розбіжність - 501,00 грн.;

за вересень 2017 року - в сумі 82050,57 грн., в тому числі акцизний податок - 3907,00 грн., в декларації з акцизного податку - 3967,00 грн., розбіжність - 60,00 грн.;

за листопад 2017 року - в сумі 90709,77 грн., в тому числі акцизний податок - 4320,00 грн., в декларації з акцизного податку - 4393,00 грн., розбіжність - 73,00 грн.;

за грудень 2017 року - в сумі 154605,15 грн., в тому числі: акцизний податок - 7362,00 грн., в декларації з акцизного податку - 7288,00 грн., розбіжність - 74,00 грн.

За приписами п.217.1 ст.217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивачем на підтвердження своєї правової позиції та на спростування доводів контролюючого органу про заниження акцизного податку на загальну суму 442,00 грн. не надано належних пояснень та їх документальних підтверджень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обгрунтоване збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на суму 442,00 грн. та підставне застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 110,50 грн. (в розмірі 25 відсотків) відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України спірним податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2019 року №0005401302, що свідчить про прийняття такого рішення відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 20640,00 грн., в тому числі: 16512,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 4128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд вважає за необхідне зазначити таке.

За перевіряємий період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 задекларовано податкові зобов`язання по ПДВ у загальному розмірі 688060,00 грн., що сторонами не заперечується.

Проведеною перевіркою по задекларованих платником показників у рядку декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" на підставі таких документів: податкові накладні, відомості книги обліку доходів і витрат підприємця, дані Z-звітів РРО, дані ЄРПН, встановлено заниження всього у сумі 16512.00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2017 року на суму 4336,00 грн., за лютий 2017 року в сумі 1791,00 грн., за березень 2017 року в сумі 551,00 грн., за квітень 2017 року в сумі 2339,00 грн., за травень 2017 року в сумі 2469,00 грн., за червень 2017 року в сумі 1454,00 грн., за липень 2017 року в сумі 605,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 1426,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 316,00 грн., за листопад 2017 року в сумі 851,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 170,00 грн., за лютий 2018 року в сумі 204,00 грн.

У відповідності до п.201 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пп."а" п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Так, у січні 2017 року виторги по РРО відповідно до Z-звітів склали всього 143530,53 грн., в тому числі: акцизний податок в сумі 6834,79 грн. (143530,53 * 5/105 = 6834,79) та ПДВ в сумі 22782,62 грн. ((143530,53 - 6834,79) * 20/120 = 22782,62).

Відповідно до даних ЄРПН за січень 2017 року зареєстровано податкові накладні по реалізованих товарах через РРО на суму 126670,97 грн., в тому числі ПДВ в сумі 21111,82 грн, та орендній платі на суму 46200,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7700,00 грн.

Проведеною звіркою зареєстрованих податкових накладних та Z-звітів за січень 2017 року було встановлено, що позивачем не проведено реєстрацію виторгу за 01.01.2017 року по Z-звіту №1988 в сумі 10526,00 грн, в тому числі: акцизний податок в сумі 501,24 грн. (10526,00 * 5/105 - 501,24) та ПДВ в сумі 1670,79 грн. ((10526,00 - 501,24) * 20/120 = 1670,79), що і не спростованого під час розгляду справи представником позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про обгрутованість висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань по ПДВ за січень 2017 року на суму 1761,00 грн.

Серед іншого, за перевіряємий період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по ПДВ у загальному розмірі 713425,00 грн., що сторонами не заперечується.

Проведеною перевіркою по задекларованих платником показників у рядку декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою" встановлено факти закупки товарно-матеріальних цінностей та послуг, по яких суми ПДВ включені платником до податкового кредиту, по операціях не пов`язаних з господарською діяльність платника, зокрема:

включено ПДВ в загальній сумі 4180,00 грн. по ремонту та обслуговуванню власного легкового автомобіля по податкових накладних складених ТОВ "Терко Авто інтернешнл";

включено ПДВ в загальній сумі 591,00 грн. по ремонту електронних ваг по податкових накладних складених ТОВ "Іріда плюс" та ПП "Евріка-сервіс";

включено ПДВ в загальній сумі 773,00 грн. по будівельник матеріалах по податкових накладних складених ДП "Ланквітцер-Україна";

включено ПДВ в загальній сумі 9297,00 грн. по евро буклетах та єврофлаєрах по податкових накладних складених ТОВ "Друкарня 50-копійок" та ТОВ "Екскіза груп".

Як передбачено пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З аналізу наведених норм видно, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

В свою чергу, контролюючим органом не встановлено будь-яких фактів та не наведено обставини, які слугували для висновку про включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по закуплених послугах по ремонту електронних ваг, по будівельних матеріалах, по евро буклетах та єврофлаерах, реальність господарських операцій яких відповідачем не оспорюються, як товарів та послуг, які не пов`язані та не використані у господарській діяльності платника, з огляду на основний вид його економічної діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Разом з тим, суд погоджується, що аналіз суті та наслідків господарських операцій по ремонту та утримання легкового автомобіля у спірних правовідносинах потребує документального підтвердження, чого позивачем зроблено не було. Доказів використання транспортного засобу у власній господарській діяльності та, більше того, наявності легкового автомобіля, зумовлене виробничою необхідністю, позивачем не представлено ні при проведені перевірки, ні в ході судового розгляду.

Отже, встановлені судом обставини та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обгрунтоване визначення контролюючим органом грошового зобов`язання за платежем ПДВ по не проведеній реєстрації виторгу за 01.01.2017 року по Z-звіту №1988 в сумі 10526,00 грн. в розмірі 1671,00 грн., по ремонту та утриманні легкового автомобіля в розмірі 4180,00 грн.

Разом з тим, судом вважає, правомірним віднесення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ по закуплених послугах по ремонту електронних ваг в розмірі 591,00 грн., по будівельних матеріалах в розмірі 773,00 грн., по евро буклетах та єврофлаерах в розмірі 9297,00 грн, що дає підстави для висновку про невідповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, спірного податкового повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за вказаним платежем у розмірі 10661,00 грн. (591,00 + 773,00 + 9297,00 = 10661,00) та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2665,00 грн. відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України (в розмірі 25 відсотків), всього на суму 13326,00 грн., які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до платіжного доручення №2137 від 25.03.2020 року на суму 840,80 грн. (т.1 а.с.73) в розмірі 772,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0005381302 від 06.12.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 1554-53 від 10.03.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф- 1554-53 від 13.04.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005361302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року № 0005371302

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №0005411302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13326 (тринадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 00 (нуль) копійок, з яких 10661 (десять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 00 (нуль) копійок податкових зобов`язань та 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) гривень 00 (нуль) копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок, сплачений згідно платіжного доручення №2137 від 25.03.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763;

Головуючий суддя Мандзій О.П.